01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2009 № 7/187/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Військової прокуратури Чернігівського гарнізону- Гриненко Г.Є. - (дов. № 09 від 08.01.2009р. )
від позивача -Ольмезов В.А. - (дов. № б/н від 17.11.2008р.)
від відповідача - Поліщук О.Є. - (дов. 3 б/н від 10.03.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військова прокуратура Чернігівського гарнізону
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2009
у справі № 7/187/16 (суддя
за позовом Закрите акціонерне товариство "Ремдизель"
до Чернігівський прикордонний загін (військова частина 2253)
про стягнення 101218,02 грн.
Закрите акціонерне товариство “Ремдизель» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівського прикордонного загону (Військова частина 2253) про стягнення 101218,02 грн.
29.12.2008р. представником позивача була подана заява про збільшення розміру позовних вимог на суму 15209,60 грн. (13050,96 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 2158,64 грн.) та зміну предмету позовних вимог.
В судовому засіданні 20.01.2009р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 6500,03 грн. в зв'язку з чим просив стягнути пеню в сумі 7654,19 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2009р. у справі № 7/187/16 позовні вимоги задоволенні частково.
Припинено провадження в частині стягнення 6500,03 грн. пені за відмови позивача від позовних вимог в цій частині позову.
Стягнуто з Військової частини 2252 (Чернігівського прикордонного загону) на користь Закритого акціонерного товариства “Ремдизель» 71854,20 грн. боргу, 449,43 грн. пені, 723,04 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Військова прокуратура Чернігівського гарнізону, не погоджуючись з рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням в якому просить, скасувати дане рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційне подання підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційне подання підтримав та просив його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційного подання заперечував.
Через відділ документального забезпечення 30.03.2009р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення залишити без змін, а апеляційне подання без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційне подання Військової прокуратури Чернігівського гарнізону підлягає задоволенню з таких підстав.
14.11.2003р. між Закритим акціонерним товариством “Ремдизель» (далі - позивач) та Чернігівським прикордонним загоном (Військова частина 2253) (далі - відповідач) був укладений договір № 53 про технічне забезпечення постачання електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався здійснювати технічне забезпечення постачання (передачу) електричної енергії у межах величин, дозволених відповідачу до використання, а відповідач - своєчасно сплачувати за отримані послуги.
Відповідно до п. 2.1. Договору відповідач зобов'язувався щомісячно перераховувати позивачу за отримані послуги, грошові кошти в розмірі, визначеному в калькуляції (додаток 2 до Договору), на поточний рахунок позивача.
Оплата відповідачем за отримані послуги повинна здійснюватись на протязі трьох банківських днів з дня отримання рахунку - фактури, представленої (надісланої) позивачем (п. 2.2. Договору).
Позивач зазначає, що в період з листопада 2005 р. по жовтень 2008р., включно, ними надано послуги технічного забезпечення постачання електроенергії на загальну суму 71854,20 грн., що підтверджується рахунками - фактурами.
Відповідно до п. 3.1.3 Договору, позивач зобов'язаний надсилати рахунки фактури на оплату відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору.
Місцевий суд в оскаржуваному рішенні в підтвердження факту передачі позивачем відповідачу 18.11.2008р. рахунків (36 шт.) на оплату договірних послуг на загальну суму 71854,20 грн., наданих з листопада 2005р. по жовтень 2008р., дійшов висновку, що відповідно до письмових пояснень командира групи КаМО капітана - лейтенанта Краснопьорова Є.С. 18.11.2008р. ним були отримані рахунки - фактури за спожиту електроенергію від ЗАТ “Ремдизель» у кількості 36 шт. для подальшої передачі їх до управління загону (відповідачу). З метою передачі їх до управління загону, зазначені рахунки були передані підполковнику Сікан В.Н.
Уповноваженим представником відповідача в судовому засіданні письмово (а.с.94) підтверджено факт перебування в службових відносинах з відповідачем Краснопьорова Є.С. станом на 18.11.2008р.
Судова колегія з вказаним висновком місцевого суду не погоджується, оскільки доказів повноважень Краснопьорова Є.С. та Сікан В.Н. на отримання рахунків згідно Договору за послуги електропостачання позивачем не надано.
Вказаним Договором (п. 3.1.3) встановлений інший порядок надання відповідачу рахунків.
В матеріалах справи наявні рахунки позивача за період з листопада 2005р. по жовтень 2008р., в яких зазначено про їх дійсність до певного часу. Останній рахунок - фактура № РД-0000443 від 31.10.2008р. дійсний до сплати до 07.11.08. таким чином, враховуючи пояснення Краснопьорова Є.С. він отримав вже недійсні рахунки.
Крім того, у поясненні Краснопьорова Є.С. не вказано які саме рахунки він отримав, по якому договору та за який період, на яку суму. Це пояснення надано позивачу перед поданням позову, а саме 18.11.2008р., що підтверджує порушення позивачем умов Договору № 53 від 14.11.2003р.
Позивачем також не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували споживання відповідачем електроенергії. Між сторонами акти звірки взаємних розрахунків не складались та не підписувались.
Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач щомісячно повинен був перераховувати грошові кошти позивачу за отримані послуги згідно тарифів АК “Київенерго». Розрахунок повинен здійснюватись головним енергетиком позивача.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості не містить посилань на тарифи АК “Київенерго», кількість спожитої енергії та не вказано чи перевищувались ліміти споживання електричної енергії.
На думку колегії суддів, розрахунок заборгованості не є належним доказом заборгованості відповідача, оскільки він не підтверджений об'єктивними засобами доказування у відповідності до ст. 34 ГПК України.
Посилання представника позивача на виконання Договору відповідно звичаїв ділового обороту не приймається колегією суддів, в зв'язку з тим, що Договором № 53 визначений порядок надання відповідачу рахунків.
Відповідь на претензію відповідача також не є доказом визнанням ним своєї вини у невиконанні зобов'язання, оскільки в ній не вказано про визнання претензії на суму 57099,59 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, на думку колегії суддів позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційне подання Військової прокуратури Чернігівського гарнізону підлягає задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.
Керуючись ст. 101- 106 ГПК України, колегія, -
Апеляційне подання Військової прокуратури Чернігівського гарнізону задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 7/187/16 від 03.02.2009р. скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у позові Закритому акціонерному товариству “Ремдизель» до Чернігівського прикордонного загону (Військова частина 2253) про стягнення 101218,02 грн. - відмовити.
Матеріали справи № 7/187/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді