"31" березня 2009 р.
Справа № 15/15-09-482
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача -Чикаленко О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2009 р. у справі №15/15-09-482 про забезпечення позову ТОВ «Фактор Коммерс» до ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 2159318,32 грн.,
07.02.2009 р. (вх. №789) у господарському суді Одеської області ТОВ «Фактор Коммерс» (далі - позивач) пред'явлено позов до ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі -відповідач) про стягнення 2159318,32 грн. Позивач також заявив (у позові) клопотання про забезпечення зазначеного позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача. Своє клопотання позивач обґрунтовував тим, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості і не накладання арешту може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (а.с. 2-7).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2009 р. (суддя Петров В. С.) це клопотання задоволено, а саме накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції щодо необхідності накладення арешту, суд послався на те, що нездійснення цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення.
Не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу з посиланням на те, що позивач не обґрунтував свої вимоги щодо необхідності накладення арешту і немає підстав вважати, що не прийняття вказаних засобів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. цю апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2008 р. о 12:00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
17.03.2009 р. до апеляційного суду надійшло письмове клопотання позивача, в якому він просив прийняти його клопотання до господарського суду Одеської області про забезпечення позову за вих. №90/02 від 12.02.2009 р. та додані до нього матеріали (копія договору №151308К5 від 01.02.2008 р. та додаткової угоди від 22.01.2009 р. до договору).
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Судова колегія відхилила письмове клопотання позивача про прийняття його клопотання до господарського суду Одеської області про забезпечення позову за вих. №90/02 від 12.02.2009 р. та доданих до нього матеріалів, з огляду на те, що клопотання до господарського суду Одеської області про забезпечення позову за вих. №90/02 від 12.02.2009 р., викладені в ньому доводи і додані до нього матеріали не були в полі зору місцевого суду (не надавались йому) при вирішенні ухвалою від 09.02.2009 р. питання про забезпечення позову і не оцінювались місцевим судом, а тому не можуть прийматись до уваги, а апеляційна інстанція при вирішенні питання обґрунтованості застосування місцевим судом заходів забезпечення позову може оцінювати лише доводи, які були заявлені позивачем та розглядались судом першої інстанції.
Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
За згодою представника скаржника, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в ухвалі висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Можливість забезпечення позову, в т.ч. шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти, що належать відповідачеві, передбачена ст.ст. 66-67 ГПК України.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. Якщо заява про забезпечення позову подана стороною у справі, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з цією заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватись господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Проте з клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову та доданих ним по позову матеріалів вбачається, що він просив застосувати вказані ним заходи без будь-якого обґрунтування підстав зазначених ним заходів забезпечення. Крім того, позивач просив накласти арешт не на грошові кошти (конкретну суму коштів) відповідача, а на його рахунки, що не передбачено законодавством і неможливо робити, оскільки це може привести до припинення господарської діяльності відповідача.
Місцевий суд при винесенні оскаржуваної ухвали, на думку колегії суддів, не навів будь-яких обґрунтувань необхідності застосування прийнятих судом засобів забезпечення позову та підстав, які б підтверджували, що у разі їх незастосування буде утруднене або стане неможливим виконання рішення господарського суду.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів необхідність застосування зазначених ним заходів забезпечення позову, а з матеріалів справи наявність таких підстав не вбачаться.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що у місцевого суду не було передбачених ст. 66 ГПК України правових підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66-68,99,101-106 ГПК України, колегія суддів -
1) Апеляційну скаргу ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» -задовольнити.
2) Ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2009 р. у справі №15/15-09-482 про забезпечення позову ТОВ «Фактор Коммерс» шляхом накладення арешту на грошові кошти ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в розмірі 2159318,32 грн. -скасувати.
3) Клопотання ТОВ «Фактор Коммерс» про вжиття заходів забезпечення позову до ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 2159318,32 грн. шляхом накладення арешту на рахунки ДП «Одеський автодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», викладене у позові, якій надійшов до господарського суду Одеської області 07.02.2009 р. (вх. №789) -залишити без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 31.03.2009 р.