79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.03.09 Справа № 1/157/9-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Кордюк Г.Т.
Краєвської М.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішторгхліб», м. Луцьк, вих. № 42 від 06.02.2009р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2009 року
у справі № 1/157/9-38, суддя Гончар М.М.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластиком», м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішторгхліб», м. Луцьк
про стягнення 17 011, 77 грн. боргу,
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.01.2009 року у справі № 1/157/9-38 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластиком»задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішторгхліб»на користь позивача у справі стягнуто 16 661, 02 грн. основного боргу, 283, 24 грн. інфляційних, 57, 51 грн. річних, позивачу відшкодовано судові витрати, у задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішторгхліб»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2009 року у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог -відмовити з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: рішення прийнято відносно прав та обов'язків сторони, яка не приймала участі у справі та у відсутності представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластиком»у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду від 27.02.2009 року участь уповноважених представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків викладених у судовому акті дійсним обставинам справи, реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем по накладних № РН-0000045 від 23.01.08р., № РН-0000066 від 30.01.08р., №РН-0000084 від 06.02.08р., № РН-0000098 від 12.02.08р., № РН-0000107 від 15.02.08р., № РН-0000126 від 22.02.08р. та № РН-0000143 від 27.02.08р. на підставі довіреностей серії ЯОР № 499533 від 03.01.08р. та № 499629 від 04.02.08р. було відпущено відповідачу товар на загальну суму 16 694, 35 грн.
30 вересня 2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією за № 08-117 щодо сплати в добровільному порядку існуючої заборгованості в розмірі 16 661.02 грн. та акт звірки взаєморозрахунків. Однак, дану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідач не виконав зобов'язання, яке полягає в оплаті за отриманий товар, що змусило позивача звернутись з позовом до господарського суду про примусове стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2009р. позивачем на розгляд суду було подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 28), якою позивач зменшив позовні вимоги щодо стягнення відсотків річних. Первинно до стягнення було заявлено 67, 10 грн. річних за період з 30.09.2008р. по 18.11.2008р. В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути на його користь 57, 51 грн. річних за період з 08.10.2008 р. по 18.11.2008р.
Судова колегія вважає правомірним даний розрахунок позивача, оскільки строк виконання зобов'язання сторонами не був встановлений, то відповідно до цього позивач вправі вимагати виконання зобов'язання в будь-який час.
Претензія до відповідача була заявлена позивачем 30.09.2008 року, тому через 7 днів, з 8.10.2008 р. у позивача виникло право на застосування до боржника відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України.
З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги, стягнувши з відповідача 16 661, 02 грн. основного боргу, 283, 24 грн. інфляційних та 57, 51 грн. річних за весь час прострочення платежу.
За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки вказаною вище заявою, поданою до місцевого господарського суду, позивач змінив свої позовні вимоги, які рішенням суду першої інстанції були задоволені в повному обсязі.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що прийняте рішення місцевого господарського суду у даній справі слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення посилання на часткове задоволення позову, залишивши його без змін в іншій частині.
Покликання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд при неподанні стороною витребуваних документів вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Згідно зі ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи є можливим, коли з якихось причин спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.
У даному випадку, наявних матеріалів справи було достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті, а тому спір був вирішений в судовому засіданні 21.01.2009р. без участі представника відповідача, який будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не прийняв участі в судовому засіданні.
Відтак, оскільки доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовано, а обставин, які відповідно до вимог ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду скаржником відповідно до вимог ст.33, 34 ГПК України не доведено, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2009 року у справі № 1/157/9-38 змінити. Виключити з резолютивної частини рішення суду посилання на часткове задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Краєвська М.В.