"31" березня 2009 р.
Справа № 11/510/08
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
позивача -Кошкіна І. Ю.,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ВАТ «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», м. Одеса,
на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2009 р.
у справі №11/510/08
за позовом ВАТ «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», м. Одеса,
до Військової частини А 0224, м. Миколаїв,
про стягнення 11621,75 грн.,
16.12.2008 р. (вх. №11480) у господарському суді Миколаївської області ВАТ «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (далі - позивач) пред'явлено позов до Військової частини А 0224 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 11621,75 грн., з яких основна заборгованість за послуги надання оренди -9382,68 грн., пеня -993,46 грн., збитки від інфляції -1110,31 грн., 3% річних -135,30 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача держмито у сумі 116,21 грн. та 118 грн. за витрати на ІТЗ судового процесу (а.с. 2-4). Свої вимоги він мотивував наступним.
Між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 532-33 від 21.05.2007 р. Позивач свої обов'язки, згідно з умовами договору, виконував вчасно та у повному обсязі. Відповідач у період з травня 2007 р. по вересень 2008 р. проводив розрахунки за надані послуги частково, чим порушив п.6.1.3 договору та ст. 509 ЦК України, де вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), ст.ст. 525,526 ЦК України, ст. 530 ЦК України, де вказано, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), та ст. 193 ГК України. Згідно розділу 13 договору №532-33 від 21.05.2007 р., передбачені цим договором права та обов'язки ВАТ «Укртелеком», виконуються філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», а проведення розрахунків - структурним підрозділом філії - Центром технічної експлуатації первинної мережі №10 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (перейменованого з 01.05.2008 р. в Регіональний центр технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»). Станом на 30.09.2008 р. заборгованість за надані послуги по оренді нерухомого майна становить 11621,75 грн., з урахуванням пені станом на 30.09.2008 р. у сумі 993,46 грн., індексу інфляції у сумі 1110,31 грн. та 3% річних у сумі 135,30 грн. 05.08.2008 р. відповідачу була направлена претензія за №408/25 з проханням погасити існуючий борг. Відповідь на претензію відповідач не надав та заборгованість не сплатив. Зазначені обставини підтверджуються копіями договору №532-33 від 21.05.2007 р., розрахунком заборгованості станом на 30.09.2008 р. та претензією №408/25 від 05.08.2008 р. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 509,525,526,530 ЦК України, ст. 193 ГК України.
20.01.2009 р. судом до справи було залучено уточнення позову (а.с. 41), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 11621,75 грн. та витрати по сплаті держмита у сумі 116,21 грн. та 118 грн. за витрати на ІТЗ судового процесу.
20.01.2009 р. судом до справи було залучено відзив відповідача на позов (а.с. 44-46), в якому він просив суд позов задовольнити частково: заборгованість відповідача за послуги надання оренди телекомунікаційної транспортної мережі на загальну суму 4382,68 грн. визнати за ним; у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування пені в розмірі 993,46 грн., інфляції в розмірі 1110,31 грн. та 3% річних у розмірі 135,30 грн. в період з 21.05.2007 р. по 30.09.2008 р. - відмовити, оскільки відповідачем платіжними дорученнями №499 від 07.10.2008 р. та №671 від 11.12.2008 р. позивачу було сплачено 1700 грн. та 1800 грн., відповідно, кошти проведені банком 09.10.2008 р. та 18.12.2008 р. Зазначений платіж не включений позивачем до розрахунку боргу. Таким чином, на день подання позову існував борг відповідача перед позивачем по сплаті за послуги надання оренди телекомунікаційної транспортної мережі в сумі 4382,68 грн. Відповідно до ст.ст. 8,13 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1,4,6,7 Закону України «Про Збройні Сили України», Концепції оборони і будівництва Збройних Сил України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11.10.1991 р. №1659-XII, а також Указу Президента України від 15.12.1999 р. №1537 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво структурними формуваннями Збройних Сил України, до числа яких відноситься відповідач. Фінансування Збройних Сил України і зокрема відповідача, відповідно до ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до зазначеного вище, кошти держави, необхідні для забезпечення її функціонування, обмежені, адже видатки зростають швидше, ніж є можливість їх задовольнити. Кожна бюджетна установа може розраховувати тільки на ту суму, яку визначив відповідний орган влади при затвердженні державного бюджету. Розмір цієї суми залежить від економічної можливості, важливості витрат і коштів, які запрошувалися цим органом при складанні проекту бюджету. Виходячи з можливості поточного періоду, орган влади, затверджуючи відповідний бюджет, визначає суму витрат цього органу, в тому числі на виконання певних програм, здійснення конкретних заходів тощо. Тож бюджетні призначення, відповідно до Бюджетного кодексу України, - це суми, які має право витратити з бюджету керівник. Кошти на оплату послуг надання оренди телекомунікаційної транспортної мережі надходять на адресу відповідача не регулярно. Пункт 7 Листа Вищого Арбітражного Суду України від 11.11.1999 р. №01-8/531 «Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» роз'яснює, що особливу увагу арбітражним судам необхідно звернути на вимоги ст. 5 Закону. Згідно з цією статтею військові частини, як суб'єкти господарської діяльності, несуть передбачену законом та договором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі. Відповідальність військової частини, як суб'єкта господарської діяльності, обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно, у зв'язку з тим, що майно військової частини являється державною власністю. Отже, згідно вищенаведеного, в даному випадку, на думку відповідача, слід залучити до участі у справі - Міністерство оборони України. Послуги надання оренди телекомунікаційної транспортної мережі для відповідача здійснюються на підставі договору між ним та позивачем від 21.05.07р. №532-33, який діє до теперішнього часу. Вказана заборгованість та подальші розрахунки за послуги надання оренди телекомунікаційної транспортної мережі, відповідачем, який є бюджетною організацією, сплачується за наявністю виділених асигнувань, які надходять на рахунки військової частини А 0224 від Міністерства оборони України не рівномірно. Фінансування військової частини А 0224 здійснюється виключно для виплат грошового забезпечення, на інші коди економічної класифікації кошти для сплати на рахунки військової частини А 0224 не надходять. Виходячи з вищенаведеного, на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги надання оренди телекомунікаційної транспортної мережі в сумі 4382,68 грн., а також пені, інфляції та 3% річних, військова частина А 0224 не в змозі виконати, у зв'язку з тим, що в неї на загальному фонді КЕКВ 1136 (оплата за надані послуги по оренді нерухомого майна ВАТ «Укртелеком») коштів немає та надходять вони нерегулярно.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2009 р. (суддя Василяка К. Л.) з цієї справи позов задоволено частково, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 5882,68 грн. основного боргу, 1 грн. пені, 1110,31 грн. збитків від інфляції, 135,3 грн. - 3% річних, 741,10 грн. держмита та 52,07 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в іншій частині позову відмовлено; відстрочено виконання рішення до 01.04.2009 р. (а.с. 64-66). У своєму рішенні суд зазначив, що представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю у судовому засіданні іншого суду, але суд не вбачив підстав для задоволення цього клопотання, оскільки позивач не позбавлений можливості направити до суду іншого представника. Окрім цього, на думку суду, матеріали справи дають можливість розглянути цей спір з врахуванням заперечень відповідача. На підставі ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу за наявними матеріалами та поясненнями відповідача.
Саме ж рішення суд мотивував тим, що 21.05.2007 р. між ВАТ «Укртелеком» в особі заступника директора філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» та Військовою частиною А 0224 було укладено договір оренди нерухомого майна товариства №532-33. Як зазначено в акті приймання - передачі майна від 21.03.2007 р., майно було передане в користування 01.01.2007 р. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін і перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна погоджена сторонами в розмірі 447,18 грн. За кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. З наданого позивачем розрахунку слідує, що вартість наданих послуг з оренди майна в період з травня 2007 року по вересень 2008 року складає 14382,68 грн. Згідно розділу 13 договору №531-33 від 21.05.2007 р., передбачені цим договором права та обов'язки ВАТ «Укртелеком» виконуються філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», а проведення розрахунків - структурним підрозділом філії - Центром технічної експлуатації первинної мережі №10 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (перейменованого з 01.05.2008 р. в Регіональний центр технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»). Філія «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» свої обов'язки, згідно з умовами договору, виконувала вчасно та в повному обсязі. Відповідач за надані послуги розрахунки провів частково, сплативши в листопаді 2007 року 13448,51 грн. та у грудні 2007 року 1551,49 грн., чим порушив умови договору. Окрім цього, відповідач перерахував заявнику в 2008 році в погашення заборгованості платіжними дорученнями: №449 від 07.10.2008 р. 1700 грн. та №671 від 11.12.2008 р. 1800 грн. до дати надходження до суду позову, які позивач в розрахунки не включив. Отже, на час розгляду справи заборгованість за надані послуги по оренді нерухомого майна становить 5882,68 грн. 05.08.2008 р. відповідачу була направлена претензія за № 408/25 з проханням погасити існуючий борг. Відповідь на претензію відповідач не надав та заборгованість не сплатив. Таким чином, сума заборгованості відповідача 5882,68 грн. підлягає стягненню. Суд вбачив, що позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі. На підставі п.8.2 договору, яким передбачена відповідальність орендаря за порушення строків розрахунків, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з червня 2007 року по вересень 2008 року, яка за його розрахунком станом на 30.09.2008 р. становить 993,46 грн. Суд вбачив, що позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають, враховуючи наступне. Відповідно до приписів ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено в листопаді 2007 року. Стаття 258 ЦК України встановлює спеціальну позовну давність. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Відповідно до п.3.1 договору, яким сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, орендар повинен був перерахувати орендну плату за листопад 2007 року до 20 грудня 2008 року. Позовна заява подана до суду 16 грудня 2008 року, тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 258 ЦК України, для стягнення пені за період з червня по жовтень 2007 року включно. Отже, на думку суду, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню тільки в частині стягнення за листопад 2007 року в сумі 13,35 грн. Також суд зазначив, що враховуючи, що відповідач фінансується виключно з бюджету держави, враховуючи відсутність достатнього фінансування з боку держави для забезпечення повного функціонування та виконання завдань, поставлених перед збройними силами України, на підставі ч.3 та ч.6 ст. 83 ГПК України, суд вбачив за можливе зменшити розмір пені, що стягується до 1 грн. та відстрочити виконання рішення суду до 1 квітня 2009 року. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 525,526,530 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його, в частині незадоволення вимог позивача щодо сплати відповідачем основного боргу у розмірі 9382,68 грн., пені у розмірі 993,46 грн., і прийняти нове рішення, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги надання оренди - 9382,68 грн., пеню -993,46 грн., збитки від інфляції 1110,31 грн., 3% річних -135,30 грн., 116,21 грн. держмита та 118 грн. витрат за ІТЗ судового процесу; скасувати відстрочення виконання рішення, з тих же підстав, що були викладені ним у позові, уточненні до нього, а також, враховуючи те, що рішенням були порушені норми процесуального та матеріального права, а саме: при винесенні рішення суд порушив п.2 ст. 83 ГПК України, розглянув спор за межами позовних вимог без відповідного клопотання позивача. Відповідно до змісту позову період заборгованості за договором оренди нерухомого майна товариства № 532-33 від 21.05.2007 р. з травня 2007 р. по вересень 2008 р. Суд взяв до уваги перерахування зроблені відповідачем в жовтні та грудні 2008 р., про що свідчать платіжні доручення №449 від 07.10.2008 р. у сумі 1700 грн. та №671 від 11.12.2008 р. у сумі 1800 грн., та на підставі цього зменшив суму основної заборгованості за послуги надання оренди в розмірі 5882,68 грн. Також суд суттєво зменшив розміри пені, чим порушив п.3 ст. 83 ГПК України. Відповідно до п.3.9.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України» від 18.09.97р. №02-5/289, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Незважаючи на це, судом не була проведена об'єктивна оцінка, що привело до порушення інтересів позивача. Судом також була порушена ст. 121 ГПК України, оскільки він відстрочив виконання рішення до 1 квітня 2009 р., яке ще не набрало законної сили. Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у десятиденний строк суд розглядає питання відстрочки у судовому засіданні з викликом сторін. У порушення ч.3 ст. 121 ГПК України, суд зазначив про відстрочку виконання у самому рішенні, хоча з цього приводу виноситься ухвала. З прийнятого рішення вбачається захист судом інтересів місцевого бюджету в порушення діючого законодавства України та не прийнято до уваги той факт, що у власності держави знаходиться більше ніж 80% акцій ВАТ «Укртелеком». Таким чином, на думку апелянта, суд порушив ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, ч.ч.1,2,3,4 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 55,129 Конституції України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
За клопотанням представника позивача технічна фіксація судового засідання не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
За згодою представника позивача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2007 р. між ВАТ «Укртелеком» в особі заступника директора філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» та Військовою частиною А 0224 було укладено договір оренди нерухомого майна товариства №532-33 (а.с. 15-20). Як зазначено в акті приймання - передачі майна від 21.05.2007 р. (а.с. 21), майно було передане в користування 01.01.2007 р. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін і перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно п.3.2 договору, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна погоджена сторонами в розмірі 447,18 грн. За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що вартість наданих послуг з оренди майна в період з травня 2007 року по вересень 2008 року складає 14382,68 грн. Згідно розділу 13 договору №531-33 від 21.05.2007 р., передбачені цим договором права та обов'язки ВАТ «Укртелеком» виконуються філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», а проведення розрахунків - структурним підрозділом філії - Центром технічної експлуатації первинної мережі №10, перейменованого з 01.05.2008 р. в Регіональний центр технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (а.с. 12-13).
Філія «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» свої обов'язки, згідно з умовами договору, виконувала вчасно та в повному обсязі, проти чого не заперечує відповідач, як вбачається з його відзиву (а.с. 44-46).
Відповідач за надані послуги розрахунки провів частково, сплативши в листопаді 2007 року 3448,51 грн. та у грудні 2007 року 1551,49 грн., чим порушив умови договору (а.с. 25).
Окрім цього, відповідач перерахував позивачу в погашення заборгованості платіжними дорученнями: №449 від 07.10.2008 р. 1700 грн. (а.с. 60) та №671 від 11.12.2008 р. 1800 грн. (а.с. 60) до дати надходження до суду позову, які позивач в розрахунки не включив.
Отже, на час розгляду справи заборгованість за надані послуги по оренді нерухомого майна, як вірно встановлено місцевим судом, становить 5882,68 грн. (14382,68-3448,51-1551,49-1700-1800).
05.08.2008 р. відповідачу була направлена претензія за №408/25 з проханням погасити існуючий борг (а.с. 26). Відповідь на претензію відповідач не надав та заборгованість не сплатив.
Згідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначене також передбачено ч.1 ст. 193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На думку судової колегії, зазначені вище докази є достатніми, належними та допустимими і підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем у вказаній сумі і місцевий суд, давши їм оцінку, дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам, висновку щодо наявності у відповідача вказаної заборгованості, а відтак вмотивовано задовольнив позов в частині стягнення боргу у сумі 5882,68 грн., інфляційних у сумі 1110,31 грн. та 3% річних у сумі 135,3 грн., розрахунок за якими, як встановлено, позивачем зроблено правильно.
Згідно п.8.2 договору №532-33 від 21.05.2007 р., за несвоєчасне перерахування орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню з червня 2007 року по вересень 2008 року, яка за його розрахунком станом на 30.09.2008 р. становить 993,46 грн.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, нарахування штрафних санкцій повинно бути припинено в листопаді 2007 року.
Судова колегія не погоджується з висновками місцевого суду щодо застосування у даному випадку ст. 258 ЦК України щодо встановлення спеціальної позовної давності, оскільки судом не враховано приписи ч.3 ст. 267 ЦК України, де зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте з матеріалів справи не вбачається наявність такої заяви. Отже, у даному випадку позовна давність в один рік застосована бути не може.
Таким чином, висновок місцевого суду про те, що позовна заява, подана до суду 16.12.2008 р., тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 258 ЦК України, для стягнення пені за період з червня по жовтень 2007 року включно необґрунтований та не відповідає матеріалам справи і чинному законодавству.
Позивач правомірно, відповідно до п.8.2 договору, нарахував відповідачу пеню у сумі 108,2 грн. за несвоєчасне здійснення розрахунків по орендній платі в період з червня 2007 року по листопад 2007 року.
Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що фінансування Збройних Сил України і зокрема відповідача, відповідно до ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Кожна бюджетна установа може розраховувати тільки на ту суму, яку визначив відповідний орган влади при затвердженні державного бюджету.
Пункт 7 Листа Вищого Арбітражного Суду України від 11.11.1999 р. №01-8/531 «Про Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» роз'яснює, що особливу увагу арбітражним судам необхідно звернути на вимоги ст. 5 Закону. Згідно з цією статтею військові частини, як суб'єкти господарської діяльності, несуть передбачену законом та договором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі. Відповідальність військової частини, як суб'єкта господарської діяльності, обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно, у зв'язку з тим, що майно військової частини являється державною власністю. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучене Міністерство оборони України.
Згідно довідки про надходження коштів на КЕКВ 1136 загального фонду (сплата за надані послуги по оренді нерухомого майна ВАТ «Укртелеком») та сплачення вказаних послуг в період з 21.05.2007 р. по 30.12.2008 р. (а.с. 57) надійшло коштів на КЕКВ 1136: 17.09.2007 р. -5000 грн., 03.09.2008 р. -1700 грн., 16.10.2008 р. -1800 грн., які були сплачені позивачу: 21.11.2007 р. -771,43 грн., 26.11.2007 р. -2677,08 грн., 12.12.2007 р. -1551,49 грн., 09.10.2008 р. -1700 грн., 18.12.2008 р. -1800 грн.
Згідно до ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність та справедливість.
Згідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно до ч.2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що даний випадок є винятковим і вважає за необхідне, на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір стягуваної з відповідача пені до 1% від заявленої до стягнення суми у відповідний період, тобто до 1,08 грн.
Крім того, відповідно до ч.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Таким чином, не відповідає дійсності твердження апелянта щодо порушення судом ст. 121 ГПК України.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що вимога позивача щодо скасування відстрочення виконання рішення на час розгляду скарги апеляційною інстанцією втратила свою актуальність, оскільки розгляд скарги відбувся 31.03.2009 р., а виконання рішення відстрочено до 01.04.2009 р.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія також не вбачає порушення судом ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, ч.ч.1,2,3,4 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 55,129 Конституції України, тобто також не приймає ці доводи апелянта, як підстави для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційну скаргу задовольняє частково, оскільки у даному випадку, згідно чинного господарсько-процесуального законодавства, рішення підлягає зміні, а не частковому скасуванню, як просить апелянт, рішення - змінює, а позов -задовольняє частково.
Враховуючи викладене, підлягають перерахуванню суми державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу, сплачених позивачем при зверненні ним до суду першої інстанції з позовом, що повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Не зважаючи на те, що апеляційна скарга задовольняється частково, на користь апелянта не підлягає стягненню держмито, сплачене ним при зверненні зі скаргою, оскільки загалом сума, стягнена судом першої інстанції на його користь, залишається незмінною.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», м. Одеса, - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2009 р. у справі №11/510/08 -змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 0224 (54000, м. Миколаїв-33, р/р 35214014003190 в УДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 08489704) на користь ВАТ «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №8 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» (65066, м. Одеса, с. Шевченко, 37, лінія, 46-б, р/р 260054920 в Одеському відділенні «Райфайзен Банк Аваль», МФО 328351, код ЄДРПОУ 16479714): 5882,68 грн. основного боргу; 1110,31 грн. інфляційних; 135,3 грн. - 3% річних; 1,08 грн. пені; 72,36 грн. держмита та 73,48 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті частині позову відмовити.
4. Відстрочити виконання рішення до 01 квітня 2009 р.»
3. Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ відповідно до цієї постанови.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 31.03.2009 р.