ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
26 березня 2009 р.
Справа № 14/22
за позовом ВАТ "Болехівський завод будівельних матеріалів"
вул.С.Стрільців,160, м.Болехів, Івано-Франківська область,77202
до відповідача СП ТзОВ "Авалон"
вул.Короля Данила, 16 В, м.Івано-Франківськ,76010
Представники:
Від позивача: Півень В.А., представник, (довіреність № 11 від 12.01.08)
Від відповідача: не з"явились.
Представнику позивача роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення 30 273,47грн. заборгованості, з них:
-21 000,00грн. основного боргу;
-2 774,32 інфляційних збитків;
-700,00грн. - 3% річних;
-5 799,15грн. пені.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:
-невиконання відповідачем умов договору поставки №22/02-08П від 26.02.08 ;
-акт звірки від 24.12.08 підписаний сторонами;
-часткову оплату відповідача за будівельні матеріали;
- ст.625 Цивільного кодексу України, згідно якої відповідачу нараховано 3% річних від простроченої суми та інфляційні за весь час прострочення.
Позивач використав своє право надане йому ст.22 ГПК України, а саме: в засіданні суду подав клопотання про зменшення основного боргу на 7 000,00грн.
Враховуючи диспозитивний характер ст.22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідач двічі в засідання суду не з"явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 23.02.09 та 12.03.09 не виконав, а саме: не представив суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також не направив копію відзиву позивачу.
За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, якого належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №11552673 від 18.03.09. Відповідач не скористався своїми правами наданим йому ст.22 ГПК України, а саме: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.
Заслухавши представника позивача та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між сторонами 26.02.08 укладено договір поставки №22/02-08П, згідно з яким постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідача) товари(визначені специфікацією), а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити товар.
В судовому засіданні позивач зазначив, що поставка будівельних матеріалів здійснювалась протягом 2008 року, проте відповідач тільки частково оплатив за товар. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 000,00грн.
Як наслідок, позивач надіслав відповідачу лист-претензію, в котрому просить оплатити вартість товару в сумі 28 000,00грн. Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.08 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за 01.01.08-24.12.08, який знаходиться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.
Відповідно до п.5.4 договору, ст.ст.ст.549,ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 2 774,32грн. інфляційних збитків, 700,00грн. - 3% річних та 5 799,15грн. пені.
В засіданні суду позивач зазначив, що відповідач перерахував частну боргу, а саме:
-23.02.09 - 3 000,00грн. (згідно банківської виписки від 23 02.09 доручення №4385);
-02.03.09 - 4 000,00грн. (згідно банківської виписки від 02 03.09 доручення №4438).
З огляду на вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем становить :
21 000,00грн. основного боргу, 2 774,32 інфляційних збитків, 700,00грн. - 3% річних та
5 799,15грн. пені.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.
Договір поставки №22/02-08П від 26.02.08 укладений в межах чинного законодавства - є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Приписами ст. 265 Господарського кодексу України передбачено , що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.
Згідно 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового забов"язання , на вимогу кредитора забов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що за прострочення платежу за поставлену, але неоплачену партію товару з простроченим терміном більше, ніж 5 банківських днів з моменту поставки партії товару, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ чинної в день надсилання постачальником (позивачем) претензії за несплату в адресу покупця (відповідача) щодо суми такого боргу за кожен день такого прострочення, починаючи з моменту несплати за поставлену, але неоплачену партію товару.
Норма ст.549 Цивільного кодексу України вказує на те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як наслідок, позивачем проведено розрахунок інфляційних, які складають 2 774,32грн., 3% річних від простроченої суми, що складає 700,00грн. та 5 799,00грн. пені і підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунком, що є додатком до позовної заяви. Отже, враховуючи проплату відповідачем 7 000,00грн., станом на сьогоднішній день сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 21 000,00грн
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.
Викладені вище обставини підтверджуються матеріалами справи, і є обгрунтованими, тому суд приходить до висновку про задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.204,509,526,549,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,265 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з СП Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон", м.Івано-Франківськ, вул.Короля Данила,16В (р/р 26002300012712 в АКБ Прикарпаття в м.Івано-Франківську, МФО 336310, ЗКПО 31523962, ІПН 315239609151, св. №100029405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Болехівський завод будівельних матеріалів", Івано-Франківська обл., м.Болехів, вул.С.Стрільців,160 (код ЄДРПОУ 05467145, р/р 26009060017574 в ІФФ КБ "Приватбанк", МФО 336677) 21 000,00грн. основного боргу, 2 774,32грн. інфляційних збитків, 700,00грн. - 3% річних та 5 799,15грн. пені, 372,73грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Булка Володимир Ігорович
Рішення підписане 31.03.09.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Помічник судді Гандера М.В.