26 березня 2009 р.
№ 23/209
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Муравйова О.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі -Комбінат)
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
26.11.08
у справі
№ 23/209
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Комбінату
до
приватного підприємства "Агрофірма "Катеринівська" (далі -Підприємство)
про
стягнення 46 088,38 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Дорош Г.О. (за дов. № 75 від 20.03.09);
- відповідача:
Бучинська Н.М. (за дов. № 3 від 03.01.09).
Ухвалою від 25.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційну скаргу Комбінату № 25-1271/59 від 16.12.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.03.09.
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці та виходом судді Ходаківської І.П. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.03.09 для перегляду справ, призначених до розгляду на 26.03.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Муравйова О.В., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В, судді -Муравйов О.В., Ходаківська І.П.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.03.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 31.07.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Добродняк І.Ю.) в задоволенні позовних вимог Комбінату відмовлено.
Постановою від 26.11.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 31.07.08 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Комбінату -без задоволення.
Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що постановою від 19.07.05 Вищого господарського суду України, залишеною без змін ухвалою від 15.09.05 Верховного Суду України, у задоволенні вимог про визнання недійсним відповідного пункту договору від 27.02.97, на підставі якого було здійснено взаємозалік, було відмовлено, а отже така договірна умова є чинною.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Комбінат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 26.11.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Свої касаційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 4, 41, 48, 217 Цивільного кодексу УРСР, ст. 90 Земельного кодексу України (від 18.12.90).
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Комбінату залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, в період з 20.07.99 по 03.08.99 Комбінатом було поставлено колгосп-комбінату "Катеринівський", правонаступником якого є Підприємство (ПП "Агрофірма "Катеринівська"), паливно-мастильні матеріали за накладними від 20.07.99 № 180, від 27.07.99 № 189 та від 02.08.99 № 199 на загальну суму 46 088,38 грн.
На підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що з урахуванням заяв Комбінату розрахунки за отримані паливно-мастильні матеріали проведені шляхом зарахування зустрічних вимог по компенсаційним виплатам за відвід земель.
Проте, в червні 2004 року Комбінат звернувся до суду з позовом у даній справі, в якому, з посиланням на неправомірність проведених взаємозаліків, просив стягнути з Підприємства суму вартості поставленого товару в розмірі 46 088,38 грн.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27.02.97 між сторонами було укладено договір про дострокове співробітництво (далі -Договір) предметом якого є здійснення довгострокової взаємодопомоги у виробництві сільськогосподарської продукції і продукції виробничо-технічного призначення, строком дії до 2007 року.
При цьому, встановлено, що згідно п.п. 2.1 Договору Комбінат взяв на себе зобов'язання на підставі графіку, затверджу директором Комбінату і керівником Підприємства, щоквартально здійснювати компенсаційні виплати за відведені під гірничі розробки землі, або в рахунок компенсації забезпечувати сільгосппідприємство матеріально-технічними ресурсами відповідно до його замовлень.
Попередні судові інстанції при вирішенні спору по суті дійшли до висновку про те, що взаємозалік між сторонами шляхом зарахування в рахунок оплати паливно-мастильних матеріалів компенсацій за відведені землі сторонами вчинено на підставі п.п. 2.1 Договору та рішення Нікопольської районної Ради народних депутатів від 13.02.91 № 47-ІV/ХХІ, згідно якого втрати сільськогосподарського виробництва повинні відшкодовуватися безпосередньо сільськогосподарському підприємству.
Судами встановлено, що позовні вимоги Комбінату мотивовані тим, що здійснений взаємозалік суперечить положенням ст. 90 Земельного кодексу України (який діяв на період виникнення спірних відносин) та ч. 4 Постанови Верховної Ради України від 18.03.99 № 517-ХІV, згідно яких підприємства, яким надаються земельні ділянки для несільськогосподарських потреб, зобов'язані відшкодовувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відповідним обласним радам, а не сільгосппідприємствам.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що з урахуванням наведених обставин 26.12.03 Комбінатом на адресу Підприємства була направлена претензія № 25-121/23 з повідомленням про неправомірність проведених взаємозаліків та вимогою погасити заборгованість.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України від 18.12.90 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ і організацій, підлягають відшкодуванню Уряду Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським Радам народних депутатів. Ці втрати компенсуються поряд з відшкодуванням збитків відповідно до ст. 88 цього Кодексу.
Пунктом другим Постанови Верховної Ради України від 18.03.99 № 517-ХІV "Про вилучення та надання земельних ділянок для. несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" вирішено вилучити та надати в тимчасове користування землі колгоспу-комбінату "Катеринівський" (230,8 га земель, в тому числі 180,8 га ріллі) Нікопольського району Дніпропетровської області під розширення Північного, Шевченківського та Чкалівського № 1 кар'єрів по видобутку марганцевих руд акціонерному товариству "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" строком на 5 років.
Відповідно до п. 4 цієї Постанови Комбінат було зобов'язано відшкодовувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відповідним обласним радам в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.97.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Постанова Верховної Ради України "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" та постанова Кабінету Міністрів України "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" прийняті після укладення між сторонами договору про довгострокове співробітництво від 27.02.97.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що постановою від 19.07.05 Вищого господарського суду України було залишено без змін постанову від 17.02.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 32/374(31/194)8/70)), якою в частині вимог щодо визнання недійсним п. 2.1 Договору від 27.02.97 відмовлено. Ухвалою від 15.09.05 Верховного Суду України Комбінату було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України, а отже остання є такою, що набрала законної сили та обов'язковою до виконання.
Згідно ст. 217 Цивільного кодексу УРСР (діючого на час проведення спірних заліків), зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.. Аналогічне положення містить ст. 601 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Комбінатом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" № 25-1271/59 від 16.12.08 залишити без задоволення.
Постанову від 26.11.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 23/209 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
О.Муравйов
І.Ходаківська