24 березня 2009 р.
№ 46/125(05-5-22/4646)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр», м. Харків (далі -Підприємство)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008
зі справи № 46/125
за позовом Підприємства
до відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк», м. Київ (далі -Банк)
про стягнення 796, 32 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -не з'яв.,
відповідача -Чижа І.О.
Позов було подано про стягнення суми 796, 32 грн. у зв'язку з користуванням Банком місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі -спецконструкції).
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2008 (суддя Шабунін С.В.) позов задоволено повністю; з Банку стягнуто на користь Підприємства 796, 32 грн. боргу і суму судових витрат у справі. У прийнятті рішення суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та відповідності їх законодавчим приписам.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. -головуючий, судді Алданова С.О. і Шапран В.В.): задоволено апеляційну скаргу Банку; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено повністю. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з необґрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду від 01.10.2008 залишити в силі; стягнувши з Банку суму судових витрат у справі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, і просить залишити зазначене судове рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями повноту фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 12.04.2007 відділом реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування Харківської міської ради Банкові видано довідку про встановлення пріоритету на розміщення спецконструкцій, а саме -щита стаціонарного (3, 00 х 2, 00 х 2) за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126;
- 16.04.2007 Підприємством і Харківською філією Банку (як користувачем укладено договір № 2397 (далі - Договір), за яким Підприємство надає користувачеві в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спецконструкцій згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною Договору;
- згідно з Договором:
користуванням сторони погодилися вважати тимчасове платне використання користувачем місць, які перебувають у комунальній власності, з метою встановлення на них спецконструкцій для розміщення зовнішньої реклами, а також обслуговування спецконструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламоносіїв тощо);
місця передаються користувачу згідно з актом приймання-передачі строком з 16.04.2007 по 30.06.2007 (пункт 1.4); виходячи з пункту 2.1 Договору цей строк дорівнює строкові дії Договору;
Банк зобов'язаний до 25 числа кожного місяця авансом вносити платежі за користування місцями в розмірі 302, 40 грн. (пункти 3.4.6, 4.1, 4.5);
- 16.04.2007 Підприємство передало, а Банк прийняв у користування місце № 19421, що перебуває у комунальній власності, для розташування згаданої спецконструкції по вул. Плеханівській, 126 у м. Харкові;
- за доводами Підприємства, після закінчення строку дії Договору (та відповідно й строку користування місцем для розміщення спецконструкцій) Банк продовжував користування зазначеним місцем, а тому згідно з Порядком розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові зобов'язаний внести плату за фактичне користування місцем; виходячи з того, що спецконструкцію було демонтовано 20.09.2007, Підприємство просило стягнути з Банку таку плату за період з 01.07.2007 по 19.09.2007;
- рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.06.2007 № 516 цим органом було доручено Підприємству протягом трьох місяців здійснити у встановленому порядку демонтаж рекламних конструкцій, в тому числі щита стаціонарного 3, 00 х 2, 00 х 2 за згаданою адресою;
- 12.06.2007 Підприємством видано наказ № 114 про проведення у 3-місячний строк демонтажу спецконструкцій, зокрема, щита, який використовувався Банком;
- 20.09.2007 цей щит було демонтовано, що підтверджується відповідним актом, а Банку виставлено рахунок на оплату демонтажу;
- повноваження Підприємства щодо надання у користування місць розташування рекламних засобів на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, установлено пунктом 6 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 № 977 “Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові»;
- згідно з пунктами 2, 3 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затверджених (у новій редакції) рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.12.2006 № 1060, Підприємству доручено погоджувати дозволи на розміщення зовнішньої реклами, переукладати договори про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спецконструкцій, та надано право отримувати плату за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спецконструкцій без укладення відповідних договорів про користування ними або без отримання відповідного дозволу;
- у пункті 5.1 Договору сторони погодили, що протягом 3-х днів після припинення його дії з будь-яких підстав, передбачених пунктами 8.1, 8.3 цього договору, користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх Підприємству за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, і місця вважаються фактично повернутими Підприємству з моменту підписання таких актів;
- Банком не подано суду акта приймання-передачі отриманого в користування місця для розташування стаціонарного щита 3, 00 х 2, 00 х 2; цей щит, як зазначалося, було демонтовано Підприємством згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради.
Суд апеляційної інстанції додаткових обставин не встановив, а, приймаючи оскаржувану постанову, зазначив про відсутність вини відповідача (Банку) в тому, що демонтаж спецконструкції, рішення про який було прийнято ще 06.06.2007 (йдеться про згадане рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.06.2007 № 516), не було проведено в строк до 30.06.2007, тобто до закінчення дії Договору.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми 796, 32 грн. у зв'язку з користуванням ним місцем, що перебуває у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Попередні судові інстанції у розгляді даної справи виходили з відсутності між сторонами договірних відносин у період часу, за який здійснюється стягнення коштів.
Названими судовими інстанціями з'ясовано зміст пункту 3 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності (далі -Порядок) для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.1994 № 977, яким Підприємству надано право отримувати плату за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спецконструкцій без укладення відповідних договорів про користування ними або без укладення відповідного договору.
Саме з посиланням на цей пункт 3 Порядку Підприємство вимагало стягнення боргу в сумі 796, 32 грн., і в той же час у його позовній заяві йшлося про заподіяння йому збитків у сумі 998, 58 грн.
У свою чергу, пункт 3 Порядку не містить приписів щодо будь-яких зобов'язань Товариства (у тому числі й стосовно обов'язку сплачувати певні суми коштів за фактичне користування місцем для розміщення спеціальної конструкції), а Підприємство, вимагаючи стягнення плати за фактичне користування місцем для розташування спеціальної конструкції, матеріально-правовими підставами позову обрало (т. 1, а. с. 12 - 15): приписи статей 526, 627, 628, 629 ЦК України (необхідність належного виконання договірних зобов'язань); статей 623, 624, 625 ЦК України (відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання) та статті 1166 ЦК України (відповідальність за завдання позадоговірної шкоди).
За таких обставин попереднім судовим інстанціям для правильного вирішення даного спору належало:
- зобов'язати позивача, якому належить право вільного обрання підстав позову, уточнити позовні вимоги в частині їх матеріально-правових підстав, які на даний час за своїм правовим змістом виключають можливість застосування одна одної (зокрема: наявність договірних зобов'язань виключає можливість стягнення позадоговірної шкоди; необхідність виконання договірного зобов'язання зі сплати спірної суми свідчить про відсутність підстав для юридичної кваліфікації цієї ж суми як збитків та ін.);
- дослідити встановлений загальний порядок повернення місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (затверджений актами органів місцевої влади та/або узгоджений сторонами в Договорі) і з'ясувати питання його фактичного дотримання сторонами;
- з огляду на встановлений факт припинення дії Договору 30.06.2007 дослідити положення Договору щодо відповідальності Товариства за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення місця (пункти 3.4.10, 5.1, 6.2 тощо);
- встановивши фактичні обставини взаємовідносин сторін, визначитись з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню в даному випадку.
Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами здійснено не було, а їх висновки про наявність у Товариства боргу перед Підприємством та про відсутність між сторонами договірних відносин суперечать один одному.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 зі справи № 46/125 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов