Справа № 640/5788/13-ц
н/п 2/640/1939/13
20 серпня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Вітковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,-
встановив:
Позивач, ПАТ «Акцент -Банк», звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1, в якому просить:
- в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в сумі еквівалентній 839313,43 грн. витребувати у відповідача та передати в заклад предмет застави - автомобіль Suzuki, модель: Grand Vitara XL7 , комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Suzuki, модель: Grand Vitara XL7, шляхом продажу вказаного автомобіля банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В обґрунтування своїх вимог банк зазначає, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладений кредитно-заставний договір № НАЕЕАЕ00000038 від 24.06.2008р. ПАТ КБ «Приватбанк» виконав свої зобов'язання надав відповідачу кредит, однак останній умови договору, щодо сплати грошового зобов'язання не виконує, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка складається із кредиту, процентів, винагороди за резервування ресурсів, пені та штрафу. Внаслідок порушення сплати грошових зобов'язань за договором у банку виникло право, щодо стягнення заборгованості на предмет застави - автомобіль Suzuki, модель: Grand Vitara XL7. 15.08.2012р. між ПАТ КБ «Приватбанком» та ПАТ «Акцент -Банк» був укладений договір факторингу, відповідно до якого до ПАТ «Акцент -Банк» перейшло право вимоги до відповідача за договором № НАЕЕАЕ00000038 від 24.06.2008р., тому вимоги, щодо звернення стягнення на предмет застави заявлені саме ПАТ «Акцент -Банк».
Відповідач - в поданих запереченнях, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивачем не доведено наявність заборгованості за кредитно-заставним договором № НАЕЕАЕ00000038 від 24.06.2008р., а також пропущений строк позовної давності встановлений у три роки.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково виходячи з наступного.
24.06.2008 р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № НАЕЕАЕ00000038, відповідно до якого банк надає кредитні кошти в сумі 35295,09 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17.04 % на рік, з кінцевим терміном повернення 21.06.2013 року, для придбання автомобілю. В заставу ОСОБА_1 передає банку автомобіль Suzuki, модель: Grand Vitara XL7.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що договір був підписаний сторонами договору, та позичальник отримав кредитні кошти передбачені договором кредиту, придбав автомобіль , сплачував кошти за договором кредиту, що свідчить про згоду сторін за всіма істотними умовами договору.
15.08.2012 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент-Банк» , правонаступником, якого є ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір факторингу № 1.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, згідно до укладеного договору факторингу, та витягу з додатку до нього ЗАТ КБ ПРИВАТБАНК» відступив ЗАТ «АКЦЕНТ-БАНК» у повному обсязі права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитно-заставним договором № НАЕЕАЕ00000038 від 24.06.2008р.
Суд зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).
Банк виконав свої зобов'язання та надав кредитні кошти розмірі 35294,09 дол. США ОСОБА_1, що сторонами не заперечується.
Відповідно до умов договору , а саме п. п. 17.1.7 - 17.1.9, 17.16 кредитні кошти позичальник зобов'язався сплачувати в рахунок погашення кредитної заборгованості щомісяця, шляхом сплати коштів, встановлених у графіку, до яких входить : кредитні кошти, відсотки за користування кредитом, винагорода банку за резервування ресурсів.
З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з січня 2009 року став порушувати умови договору, в частині сплати щомісячних платежів, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом в сумі 41769,53 дол. США, процентам в сумі 13074,80 дол. США, винагородою банку за резервування коштів в сумі 2956,67 дол.США, яка відповідачами не спростована .
Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
За змістом статті 549 ЦК під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п.п.14.2, 14.3 за не своєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди банку, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менш 1 грн. за кожен день прострочки.
Враховуючи порушення ОСОБА_1. умов договору банком була нарахована пеня за період з 28.01.2009 р. по 13.07.2011р. в сумі 42212,52 дол. США .
Також у відповідності до п.14.09 при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в сумі 250 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання.
За порушення відповідачем умов договору щодо сплати грошового зобов'язання банком нарахований штраф в розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання, що складає 5000, 68 дол. США .
Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначена норма закону не є диспозитивною, тобто сторони не вправі змінювати її положення та встановлювати у договорі штраф у вигляді твердої суми. Тому звернення стягнення штрафу в сумі 250 грн. на предмет застави, задоволенню не підлягають.
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитно-заставним договором станом на 13.07.2012р. складає 105014,20 дол. США, що за курсом НБУ станом на 13.07.2012р. складає 839063,45 грн., яка підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, судом не приймається, оскільки п.14.11 договору, встановлена позовна давність на стягнення кредиту, процентів, винагороди та неустойки, тривалістю 5 років, що відповідає вимогам ст.259 ЦК України.
У рахунок забезпечення і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за договором, відповідно до п.п. 2.2, 17.9 кредитно-заставного договору надано банку в заставу автомобіль марки «Suzuki», модель: Grand Vitara XL7, який належить відповідачу на праві власності.
В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором встановлений порядок лише позасудового звернення стягнення на предмет застави.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Враховуюче порушення відповідачем умов договору, щодо встановленого кожного місяця терміну погашення кредиту, відсотків та винагороди, у банка виникло право звернення стягнення заборгованості в сумі 839063,45 грн. на предмет застави, шляхом продажу вказаного автомобіля банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стосовно вимог банк, щодо витребування у відповідача та передачі у заклад, в рахунок погашення заборгованості, автомобілю, ключів та свідоцтва , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
Кредитно-заставним договором не передбачено передання автомобілю , що є предметом застави у заклад заставодержателю - банку, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також, вимоги позивача, щодо витребування у відповідача автомобілю, ключів та свідоцтва про реєстрацію, не ґрунтуються на положеннях закону та не передбачені умовами договору, тому в цій частині також задоволенню не підлягають.
При цьому , суд вважає за необхідне зазначити, що примусове виконання судового рішення, щодо звернення стягнення заборгованості на предмет застави, здійснюється на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», який містить вчинення певних заходів для примусового виконання рішення, втому числі звернення стягнення на предмет застави.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково. Звернути стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором № НАЕЕАЕ00000038 від 24.06.2008р. в загальній сумі 839063 грн. 45 коп. на предмет застави автомобіль Suzuki, модель: Grand Vitara XL7, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Легковий Універсал-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ «АКЦЕНТ БАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" судовий збір в сумі 3219 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Суддя Бородіна Н.М.