17 березня 2009 р.
№ 10/306-пн-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
Швеця Г.В. дов. від 02.03.2009 року
Акаванова С.А. -голова правління
відповідача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Антонівської селищної ради
на постанову
від 25.11.2008 року Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№ 10/306-пн-08 господарського суду Херсонської області
за позовом
Обслуговуючого кооперативу Херсонське "Товариство любителів водно-моторного спорту по охороні колективної стоянки для човнів, катерів та яхт "Дніпро-15"
до
Антонівської селищної ради
про
визнання права власності
Обслуговуючий кооператив Херсонське "Товариство любителів водно-моторного спорту по охороні колективної стоянки для човнів, катерів та яхт "Дніпро-15" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Антонівської селищної ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова,6, а саме: літ.А - сторожка з прибудовою та двома ґанками, площею основи 53,6кв.м; літ.Б -навіс, площею основи 25кв.м.; літ.В - гараж, площею основи 56кв.м, літ.Г - туалет, площею основи 1,7кв.м.; 1, 2 - огорожа.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.07.2008 року позов задоволений.
Визнано право власності Обслуговуючого кооперативу Херсонське "Товариство любителів водно - моторного спорту по охороні колективної стоянки для човнів, катерів та яхт "Дніпро - 15" на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова,6, а саме: літ.А - сторожка з прибудовою та двома ґанками, площею основи 53,6кв.м; літ.Б - навіс, площею основи 25кв.м.; літ.В - гараж, площею основи 56кв.м, літ.Г - туалет, площею основи 1,7кв.м.; 1,2 - огорожа. Стягнуто з Антонівської селищної ради на користь позивача 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
За апеляційною скаргою Антонівської селищної ради селищної ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року залишене без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Антонівська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 17.07.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Також скаржник зазначає, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб і вказує на те, що земельна ділянка позивачу під збудовані об'єкти в установленому порядку не виділялась. Договір оренди від 23.01.2002 року, укладений між сторонами у справі припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався -23.10.2007 року.
Антонівською селищною радою не приймалося рішення про подальшу передачу земельної ділянки в оренду позивачу за договором оренди від 23.01.2002 року, а тому підстави вважати вказаний договір поновленим відсутні.
Крім того, скаржник вважає, що висновок апеляційного суду про виділення позивачу у встановленому законом порядку земельної ділянки під уже збудоване до 1987 року майно та здійснення позивачем лише перебудови та поліпшення вже існуючих будівель та споруд не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, а саме: позивач у своїй позовній заяві сам зазначає, що ним під час користування вказаною земельною ділянкою було самочинно побудовано сторожку з прибудовою та двома ганками, навіс, гараж, туалет, огорожу, що є об'єктами нерухомості; в матеріалах справи міститься лист позивача на адресу Антонівської селищної ради, в якому він просить видати документ, за яким селищна рада не заперечує проти здійснення за Кооперативом права власності на нерухоме майно, у цьому листі позивач зазначає, що збудував спірне нерухоме майно під час користування земельною ділянкою на праві оренди.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку предметом спору є визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 6, а саме: літ.А - сторожка з прибудовою та двома ґанками, площею основи 53,6 кв.м; літ.Б - навіс, площею основи 25 кв.м.; літ.В - гараж, площею основи 56кв.м, літ.Г - туалет, площею основи 1,7кв.м.; 1, 2 - огорожа.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із приписів частини 3 статті 328, статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з огляду на те, що частина 3 статті 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, в судовому порядку права власності на такий об'єкт. Зазначена норма застосовується лише в тому випадку, коли особа, яка здійснила самочинне будівництво отримає в установленому порядку земельну ділянку саме під збудований нерухомий об'єкт, тобто для цієї мети.
Порядок відведення земельної ділянки передбачено статтями 118, 123, 124 Земельного кодексу України.
Суди на це уваги не звернули.
Крім того, умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 23.01.2002 року передбачено, що орендарю надається право розміщати некапітальні будівлі і споруди (пункт 2.1), а не будувати, що також залишилось поза увагою судів.
Касаційна інстанція також вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що згідно приписів статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України зміст рішення повинен, зокрема, містити докази, на підставі яких прийнято рішення, а відтак посилання апеляційного суду на те, що земельна ділянка була відведена позивачу в установленому порядку під вже забудоване до 1987 року майно є необґрунтованим,оскільки не підтверджено належними доказами.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Херсонської області від 17.07.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року у справі № 10/306-пн-08 господарського суду Херсонської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Касаційну скаргу Антонівської селищної ради задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач