"31" березня 2009 р.
Справа № 31-15-22/381-07-8905
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі судового засідання: Волощук О.О.
за участю прокурора: Вигнанюк Т.Л. та Дондов В.К.
та представників сторін:
від Одеської міської ради: Горгалюк-Місюра О.С.
від Експериментального виробничого інноваційного об'єднання: не з'явився
від ТОВ «Авіакомпанія «Одеса»: Черних О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Одеса», м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області
від 20 січня 2009 року
у справі № 31-15-22/381-07-8905
за позовом Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса
до:
- Експериментального виробничого інноваційного об'єднання, м. Одеса;
- Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Одеса», м. Одеса;
про визнання договору купівлі-продажу від 08.10.1991 р. -недійсним
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва з 17 по 31 березня 2009 року.
06.12.2007 р. прокурор м. Одеси (далі прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі Рада) до Експериментального виробничого інноваційного об'єднання (далі Об'єднання) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Одеса» (далі ТОВ) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що 08.10.1991 р. між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ придбало у Об'єднання будівлі та споруди, розташовані на аеродромі «Застава». Оскільки дані об'єкти є власністю територіальної громади міста Одеси, то спірний договір суперечить вимогам ст. 225 ЦК УРСР 1963 р., що діяв на момент виникнення спірних відносин, так як відчуження майна здійснено особою, яка не мала права розпорядження вказаним майном, у зв'язку з чим прокурор, на підставі ст. 48 ЦК УРСР та ст. 215 ЦК України, просить суд про задоволення позовних вимог.
Рада позовні вимоги прокурора підтримала.
ТОВ позов вважає безпідставним та необґрунтованим.
Об'єднання відзив на позов прокурора не надало.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.12.2007 р. позов задоволений та договір купівлі-продажу від 08.10.1991 р. укладений між Об'єднанням та ТОВ визнаний недійсним.
Постановою Одеського апеляційного господарського від 26.02.2008 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга ТОВ без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2008 р. постанова апеляційного суду залишена без змін, а касаційна скарга ТОВ без задоволення.
Постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 р. всі вищеназвані судові рішення скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2009 р. (суддя Лєсогоров В.М.) позов задоволений та договір купівлі-продажу від 08.10.1991 р. предметом якого є будівлі та споруди аеродрому «Застава» -визнаний недійсним. З Об'єднання та ТОВ на користь Державного бюджету України стягнуто по 42 грн. 50 коп. судових витрат на сплату держмита та по 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу від 20.02.1991 р., за яким Одеський об'єднаний авіазагін продав Об'єднанню будівлі та споруди аеродрому «Застава» є неукладеним, оскільки у цьому договорі сторони не досягли згоди по такій істотній умові як предмет договору та не визначили перелік майна, що продається із зазначенням індивідуальних ознак цього майна, а тому Об'єднання на підставі вказаного неукладеного договору не набуло право власності на будівлі та споруди аеродрому «Застава». Не з'являючись власником будівель та споруд аеродрому Об'єднання 08.10.1991 р. уклало з ТОВ договір купівлі -продажу в порушенням ст. 225 ЦК УРСР 1963 року, а тому цей договір є недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР та ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню. На думку суду, Рада є належним позивачем у справі і є, стосовно спірного договору, іншою заінтересованою особою, що підтверджується рішенням останньої від 02.06.2000 р., за яким на території колишнього аеропорту «Застава» має бути розташоване міське кладовище «Західне».
В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора залишити без задоволення. В судовому засіданні представник ТОВ доводи апеляційної скарги підтримав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні прокурор та представник Ради просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.
Направлені на адресу Об'єднання судова ухвала з повідомленням про день, час і місце розгляду справи та повідомлення про оголошення у справі перерви до 31.03.2009 р. повернуті органами зв'язку до апеляційного суду з позначкою «адресат за адресою не знаходиться».
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то колегія суддів примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуті органами зв'язку з позначкою «адресат за адресою не знаходиться», з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вважає належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення Об'єднання про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останнього.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що спірні будівлі та споруди, що розташовані на аеродромі «Застава» відносяться до об'єктів транспорту та є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси згідно ст. 35 Закону України «Про власність» (що був чинний на момент укладення договору).
Проте, з такими доводами прокурора погодитись не можна, оскільки відповідно до ст. 35 Закону України «Про власність» об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Отже, зі змісту вказаної статті не вбачається, яке саме майно підпадає під поняття транспорту, у зв'язку з чим прокурор безпідставно вдався до розширеного тлумачення даної норми права.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази приналежності спірного майна до об'єктів комунальної власності як на момент укладення спірної угоди, так і на час розгляду даної справи, оскільки судові рішення по господарським справам № 30/212-07-6116 та № 6/284-07-7382 скасовані постановами Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. Факт недоведеності належності спірного майна до об'єктів комунальної власності встановлений і судом першої інстанції, який в своєму рішенні не зазначив, що Рада є власником спірного майна, а вказав, що Рада є належним позивачем у справі і є, стосовно спірного договору, іншою заінтересованою особою, що підтверджується рішенням останньої від 02.06.2000 р., за яким на території колишнього аеропорту «Застава» має бути розташоване міське кладовище «Західне», тобто суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог прокурора.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.1991 р. між Об'єднанням і ТОВ був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Об'єднання продало, а ТОВ купило будівлі і споруди, що знаходяться на аеродромі «Застава» за 815 000 руб.
За додатком до названого договору та актом прийому-передачі від 09.10.1991 р. Об'єднання передало, а ТОВ прийняло продане майно, зокрема: аеровокзал, будівлі технічної служби та медпункту, будівлю ЛО, туалет теплий, комерційний склад, будівлю бухгалтерії, туалет, штабну будівлю, будинок дерев'яний збірний, лінійні майстерні, цех ремонту, будівлю складу ОМТС, будівлю автобази, будівлю технічної бригади, об'єкт Х-ІО, КПП, док-склад, док спецапаратури, док склад, 2 будівлі трансформаторних підстанцій, вертикальний бокс, північний привід, південний привід, механізований док, склад для зберігання бензину, ВПП, перонний майданчик, під'їзну зовнішню дорогу, якірні стоянки, майданчик АТБ, льотне поле, дегазаційний майданчик, водопровідну мережу, що знаходилися у діючому стані, але потребували ремонту.
Матеріали справи свідчать про те, що сторони договору повністю виконали умови укладеної угоди, а саме продавець передав покупцю продане майно, а останній прийняв це майно та сплатив продавцю обумовлені договором гроші.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент укладання спірного договору купівлі-продажу від 08.10.1991 р. Об'єднання не було власником проданих будівель і споруд, а тому не мала права на їх відчуження.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може, оскільки спірні будівлі та споруди придбані Об'єднанням у Одеського об'єднаного авіазагону за 185 000 руб. за договором купівлі-продажу від 20.02.1991 року.
Договір купівлі-продажу від 20.02.1991 р. до сьогоднішнього часу є чинним і діючим та, в установленому законом порядку, не визнаний недійсним. Навпаки, рішенням арбітражного суду Одеської області від 07.09.1992 р. у справі № 5/67 Д, що набрало законної сили, встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу Одеський об'єднаний авіазагін діяв в межах наданих йому повноважень.
Оскільки, договір купівлі-продажу від 20.02.1991 р. не є предметом розгляду господарської справи № 31-15-22/381-07-8905 та з вимогами про визнання цього договору недійсним зацікавлені особи та прокурор до суду не звертались, сторони цього договору до участі в розгляді справи не залучались, необхідні для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи докази, зокрема: додатки до цього договору, акти прийому-передачі майна і т.д., місцевим судом не витребувались та не досліджувались, то вважати висновки суду першої інстанції про те, що цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся -законними та обґрунтованими неможливо.
За умови існування чинного та діючого договору купівлі-продажу спірних будівель і споруд від 20.02.1991 р., відповідно до якого спірне майно належало на праві власності Об'єднанню до його відчуження ТОВ за договором купівлі-продажу від 08.10.1991 р. та за відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів приналежності спірного майна до об'єктів комунальної власності, як на момент укладення спірної угоди, так і на час розгляду даної справи, колегія суддів вважає позовні вимоги прокурора необґрунтованими, безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що з 08.10.1991 р. до 05.12.2007 р., тобто на протязі 16 років 1 місяця та 27 днів прокурору і Раді не було відомо про існування спірного договору та про право власності ТОВ на спірне майно, внаслідок чого позовні вимоги прокурора не можуть бути задоволені і з мотиву пропуску строку позовної давності про застосування якої заявлено ТОВ при розгляді справи судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Одеса», м. Одеса -задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 20 січня 2009 року у справі № 31-15-22/381-07-8905 -скасувати.
Позовні вимоги прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса до Експериментального виробничого інноваційного об'єднання, м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Одеса», м. Одеса про визнання договору купівлі-продажу від 08.10.1991 р. недійсним -залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В. В. Шевченко
Судді В. В. Бєляновський
М. А. Мирошниченко
Постанову підписано 01.04.2009 р.