03 березня 2009 р.
№ 42/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Плюшка І. А., Разводової С. С., за участю представників сторін: позивача -Ільїної Л. Г. дов. № 29-07 від 30.01.2009 року, відповідача -Бесковського О. В. дов. № Д 07/2008/11112 від 12.11.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі господарського суду м. Києва за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39»до АЕК «Київенерго»про визнання договору частково недійсним і зобов'язання вчинити дію,
У червні 2008 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39»звернулось до господарського суду з позовом до АЕК «Київенерго»про визнання недійсними додатків 3.1 і таблиці з паспортними розрахунками в частині мережних витрат та витрати у трансформаторній підстанції до договору № 3515448 про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами 28 листопада 2003 року.
У позовній заяві зазначив, що спірні додатки не відповідають вимогам закону, тому що дані витрати були враховані у тарифах для населення, а спірні додатки збільшують такі тарифи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19 вересня 2008 року у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року рішення суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наполягає на тому, що спірні правовідносини регулюють Правила користування електричною енергією для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, та Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускаються населенню і населеним пунктам, затверджений постановою НКРЕ від 10 березня 1999 року, а позов підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 28 листопада 2003 року між сторонами укладено договір № 3515448 про постачання електричної енергії, за яким відповідач зобов'язався постачати електроенергію, а позивач -своєчасно її оплачувати.
У подальшому договір продовжувався і діє до теперішнього часу.
Преамбулою вказаного договору сторони визначили, що при виконанні умов договору сторони керуються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 та ін. актами чинного законодавства.
Відповідно до ст.48 ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірних додатків до договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до п.1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 року, ці Правила визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій.
Правила є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії.
Дія цих Правил поширюється на всіх споживачів -юридичних осіб, а також фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно п.7.16 названих Правил у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж втрати електроенергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункових засобів обліку відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.
За пунктом 1.1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, ці Правила регулюють відносини між громадянами (далі -споживачі електроенергії) та енергопостачальниками.
Позивач є юридичною особою.
За таких обставин суди попередніх інстанцій повно встановили суттєві для справи обставини, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, прийшли до юридично вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірних додатків до договору недійсними та обґрунтовано відмовили у позові.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції законна і обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді І. Плюшко
С. Разводова