83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.03.09 р. Справа № 14/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», ЄДРПОУ 35202765, м.Дніпропетровськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий
завод», ЄДРПОУ 00191744, м.Красногорівка
про стягнення 1 111 029 грн. 43 коп.
Суддя Левшина Г.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Цепелева Т.А.-по дов.
В засіданні суду брали участь:
Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду
оголошувалась перерва з 25.03. по 27.03.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», м.Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка, про стягнення заборгованості в сумі 1111029,43 грн., у тому числі основний борг в сумі 457670,00 грн., пеня в сумі 565524,03 грн., інфляція в сумі 41353,64 грн., три проценти річних в сумі 9296,29 грн. та сума за користування чужими грошовими коштами у розмірі 37185,47 грн.
Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 24.03.2009р. змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1108974,02 грн., у тому числі основний борг в сумі 397670,00 грн., пеня в сумі 600794,45 грн., інфляція в сумі 61128,86 грн., три проценти річних в сумі 9876,07 грн. та сума за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39504,64 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №206 від 19.03.2008р., видаткові накладні №КП-087 від 27.03.2008р., №КП-155 від 08.05.2008р., №КП-213 від 06.06.2008р., №КП-223 від 10.06.2008р., №КП-248 від 23.06.2008р., №КП-253 від 23.06.2008р., №КП-294 від 09.07.2008р., №КП-310 від 11.07.2008р., №КП-316 від 19.07.2008р., №КП-464 від 04.09.2008р., залізничні квитанції про приймання вантажу від 28.03.2008р., 10.06.2008р., 19.06.2008р., 09.07.2008р., 11.07.2008р., 19.07.2008р., 04.09.2008р., товарно-транспортну накладну від 04.06.2008р., розрахунок суми позову.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №190/18юр від 24.02.2009р. підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 397670,00 грн. Одночасно, проти вимог про стягнення пені відповідач заперечує, посилаючись на ті обставини, що згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Решту позовних вимог позивач також не визнав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
19.03.2008р. між сторонами був підписаний договір поставки №206, згідно з яким позивач зобов'язався поставити хромитовий пісок марки AFS-50, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та сплатити продукцію згідно з умовами договору.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2. договору №206 від 19.03.2008р. постачання продукції здійснюється позивачем залізничним транспортом на базісних умовах поставки: DDP - станція Красногорівка Донецької залізниці. Приймання продукції за кількістю та якістю проводиться згідно з інструкціями П-6, П-7 та товаросупровідними документами.
Згідно з умовами вказаного договору позивачем протягом березня-вересня 2008р. було поставлено відповідачу продукцію на суму 397670,00 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.
Факт постачання позивачем вказаної продукції відповідачу підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними №КП-087 від 27.03.2008р., №КП-155 від 08.05.2008р., №КП-213 від 06.06.2008р., №КП-223 від 10.06.2008р., №КП-248 від 23.06.2008р., №КП-253 від 23.06.2008р., №КП-294 від 09.07.2008р., №КП-310 від 11.07.2008р., №КП-316 від 19.07.2008р., №КП-464 від 04.09.2008р., залізничними квитанціями про приймання вантажу від 28.03.2008р., 10.06.2008р., 19.06.2008р., 09.07.2008р., 11.07.2008р., 19.07.2008р., 04.09.2008р., товарно-транспортною накладною від 04.06.2008р.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до п.4.1 договору №206 від 19.03.2008р. відповідач зобов'язаний сплатити поставлену продукцію протягом 14 календарних днів з моменту постачання продукції.
Таким чином, враховуючи надані до матеріалів справи залізничні квитанції про приймання вантажу, строком оплати поставленої позивачем за видатковою накладною №КП-213 від 06.06.2008р. є 29.06.2008р., за видатковою накладною №КП-223 від 10.06.2008р. - 03.07.2008р., за видатковою накладною №КП-248 від 23.06.2008р. - 10.07.2008р., за видатковою накладною №КП-253 від 23.06.2008р. - 10.07.2008р., за видатковою накладною №КП-294 від 09.07.2008р. - 30.07.2008р., за видатковою накладною №КП-310 від 11.07.2008р. - 01.08.2008р., за видатковою накладною №КП-316 від 19.07.2008р. - 09.08.2008р. та за видатковою накладною №КП-464 від 04.09.2008р. 25.09.2008р.
Свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 397670,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №190/18юр від 24.02.2009р., в якому підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 397670,00 грн.
За таких обставин, виходячи з того, що позов в цій частині доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 397670,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з вересня 2008р. по лютий 2009р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 61128,86 грн. та три проценти річних в сумі 9876,07 грн. за період з 28.06.2008р. по 19.02.2009р.
За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з того, що розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, враховуючи, що заперечення відповідача проти цих позовних вимог є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 61128,86 грн. та трьох процентів річних в сумі 9876,07 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до п.4.4 договору №206 від 19.03.2008р. сторонами було узгоджено, що за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 28.06.2008р. по 19.02.2009р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 600794,45 грн.
Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином, нормами вказаної статті передбачено можливість збільшення розміру неустойки, який встановлений не в самому тексті договору, а в законі.
Відповідно до ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, згідно ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В п.4.4 договору №206 від 19.03.2008р. сторонами було узгоджено, що за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Проте, як встановлено судом, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Одночасно, відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тобто, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.
Як встановлено судом, розрахунок суми пені проведений позивачем виходячи зі ставки 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді.
За таких обставин, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 78944,33 грн., виходячи з проведеного судом перерахунку суми пені із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 78944,33 грн.
Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Згідно вказаної статті позивачем за період з 28.06.2008р. по 19.02.2009р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39504,64 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти вказаних позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність.
Суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає вимоги позивача про стягнення суми за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39504,64 грн. неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, з огляду на наступне:
За приписом ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, сторонами в договорі №206 від 19.03.2008р. не було передбачено можливості стягнення цих процентів, розміру останніх. Позивачем також не вказано норми, якою б було встановлено розмір процентів, що підлягають стягненню за користування чужими коштами.
При цьому, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також не містить у собі розміру процентів, а лише встановлює обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.
Посилання позивача на ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України, якими врегульовані зобов'язання, що виникають внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, є неправомірними, враховуючи, що відповідач не отримував від позивача грошових коштів та, як наслідок, не міг у себе їх зберігати.
Одночасно, застосування позивачем норм ст.ст.1057, 1054, 1058 Цивільного кодексу України також є неправомірними, приймаючи до уваги відсутність кредитних правовідносин між сторонами.
Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем підстав для стягнення коштів в сумі 39504,64 грн., позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 11114,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.
За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 03,71 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання від 09.02.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», м.Дніпропетровськ про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та встановлення заборони ЗАТ «Донгорбанк» робити будь-які банківські операції з цими грошовими коштами судом залишено без задоволення як безпідставне.
Зокрема, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
За висновками суду, погіршення фінансової діяльності відповідача не є обставиною, яка свідчить про можливість зникнення або зменшення коштів відповідача. При цьому, наявність кризи в економіці України стосується не лише діяльності відповідача, а й інших підприємств.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 47, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», м.Дніпропетровськ основний борг в сумі 397670 грн. 00 коп., пеню в сумі 78944 грн. 33 коп., інфляцію в сумі 61128 грн. 86 коп. та три проценти річних в сумі 9876 грн. 07 коп., всього заборгованість в сумі 547619 грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5477 грн. 37 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 58 грн. 17 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод», м.Красногорівка відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Керамплюс», м.Дніпропетровськ з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 03 грн. 71 коп.
Видати довідку.
В судовому засіданні 27.03.2009р. оголошено повний текст рішення.
Суддя