донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.03.2009 р. справа №6/230
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Стойка О.В. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Кудим Т.Ф. - за дов. б/н від 26.01.09 р.,
від відповідача:
не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства «ДонАгро», м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
13.01.2009 року
по справі
№6/230 (Подколзіна Л.Д.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпрокат», м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області
до
Приватного підприємства «ДонАгро», м. Донецьк
про
стягнення 72462 грн. 60 коп.
У 2008 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпрокат», м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «ДонАгро», м. Донецьк, про стягнення 72462 грн. 60 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.01.09 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпрокат», м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області до Приватного підприємства «ДонАгро», м. Донецьк, про стягнення 72462 грн. 60 коп. були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за поставлений товар у розмірі 53350 грн. 60 коп. В іншій частині позову було відмовлено.
Відповідач, Приватне підприємство «ДонАгро», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2009р. скасувати та прийняти рішення, яким в частині задоволення позовних вимог позивачу відмовити.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпрокат», м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення відносно апеляційної скарги.
Заявник апеляційної скарги, Приватного підприємства «ДонАгро», м. Донецьк, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 04.02.09 р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 30.01.09 р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 30.01.09 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу товару.
Позивач 29.08.08р. за видатковою накладною № 902 за довіреністю серії ЯОЧ № 326934 від 26.08.08р. здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 72462 грн. 60 коп. Факт купівлі-продажу товару позивач підтвердив наявною в матеріалах справи накладною, підписаною уповноваженими особами обох підприємств та скріплену печатками і довіреністю до неї.
30.10.08 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу № 30/10-1, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Враховуючи несплату відповідачем отриманого від позивача товару, позивач звернувся із позовною заявою до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72462 грн. 60 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов»язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що між сторонами договір не було укладено в письмовій формі у вигляді єдиного документу, а між сторонами виникли фактичні взаємовідносини з купівлі-продажу товару, то відповідно до умов ст. 530 Цивільного кодексу України, коли строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором.
Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 30/10-1 від 06.11.08р., в якій запропонував відповідачу негайно в день отримання даного листа-вимоги сплатити заборгованість у розмірі 72462 грн. 60 коп.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом Донецької області в процесі розгляду справи було з»ясовано, що на частину товару, відпущеного за накладною № 902 від 29.08.08 р. позивачем були виставлені рахунки на суму 19212 грн. 60 коп., які відповідач 06.08.08 р. оплатив безготівковим шляхом на суму у розмірі 10650 грн. 00 коп. та 12.08.08 р. на суму у розмірі 8520 грн. 00 коп., що підтверджено виписками Філії «Донецької дирекції Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», Донецької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» з особистого рахунку відповідача.
Тобто, зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару на суму 19170 грн. 00 коп. перед позивачем були виконані до звернення позивача з позовом до суду, у зв»язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову в цій частині.
Позов в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 53350 грн. 60 коп. правомірно господарським судом було задоволено, оскільки відповідачем до моменту прийняття судом першої інстанції рішення по справі № 6/230 поставлений позивачем товар на суму у розмірі 53350 грн. 60 коп. сплачено не було.
Крім того, наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.08 р. по 13.10.08 р., підписаний уповноваженими особами обох підприємств, підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму у розмірі 53350 грн. 38 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2009 року у справі № 6/230 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДонАгро», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2009 року у справі № 6/230 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2009 року у справі № 6/230 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: О.В. Стойка
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Ложка Н.Л.