04 березня 2009 р.
№ 15-25/338-06-8815
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П.-головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали касаційного подання
прокурора Військової прокуратури Південного регіону України
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від 25.11.2008р.
у справі
господарського суду Одеської області
за позовом
заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Рубін"
до
приватного підприємства "Вік-Ас"
про
зобов'язання повернути ДП "Рубін" в натурі майно бази відпочинку "Софіївка", отримане за договором оренди
за участю представників:
позивачів: Пилипенко Г.М., пр-к МОУ за дов. від 07.02.2009р. №220/65/д,
відповідача: Білий М.М. за дов. від 16.02.2009р. №03,
прокурора ГПУ: Вігура С.К. за посв. від 19.06.01р. №60
У серпні 2006 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Рубін" з позовною заявою до приватного підприємства "Вік-Ас" про зобов'язання повернути ДП "Рубін" в натурі майно бази відпочинку "Софіївка", отримане за договором оренди від 09.11.2000р. № 998.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2008р. по справі №15-25/338-06-8815, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, начальник відділу військової прокуратури Південного регіону України звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 91, 92, ч.1 ст. 216, п.4 ст. 346, ч. 1 ст. 349 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 47, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.
У запереченнях позивача, ДП "Рубін", та відповідача на касаційне подання, останні просять у його задоволені відмовити, а судові рішення залишити без змін.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.03.2009р. № 02.03-10/92 суддю Божок В.С. замінено на суддю Полянського А.Г.
ДП "Рубін" не реалізувало своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково, враховуючи наступне.
Розглядаючи касаційне подання та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з огляду на необхідність повернення військового майна в порядку реституції, яке було передано відповідачу в оренду за договором оренди № 988 від 09.11.2000р., визнаного рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2004р. у справі №25/161-04-4220 недійсним.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне майно відсутнє в результаті його списання орендодавцем та ліквідацією орендарем з наступною компенсацією у грошовому еквіваленті відповідно до умов мирової угоди від 29.01.2008р., укладеної між позивачем та відповідачем.
Разом з тим, як вбачається з акту від 27.10.2006р. складеного за результатами інвентаризації на базі відпочинку "Софіївка", на який в обгрутування своїх позовних вимог посилається прокурор, на момент перевірки частина переданого в оренду відповідачу майна знаходиться на території бази, що судами при вирішенні спору залишено поза увагою та без належної перевірки і оцінки.
У відповідності з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.
Однак, незважаючи на неодноразові клопотання прокурора про призначення судової експертизи, як одного із засобів доказування, суди не перевірили належним чином наявність зазначеного майна, його кількість і вартість та не призначили відповідну судову експертизу.
За таких обставин, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарськими судами порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає рішення та постанову господарських судів такими, що підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційне подання задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2008р. у справі № 15-25/338-06-8815 скасувати.
Справу направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський