11 березня 2009 р.
№ 23/447
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.
Заріцької А.О.
розглянувши
касаційну скаргу
ВАТ "Київенергобуд", м. Київ
на ухвалу
від 05.08.2008 р. господарського суду міста Києва
та постанову
від 25.11.2008 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 23/447 господарського суду міста Києва
за заявою
АТ "1-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", м. Київ
до
ВАТ "Київенергобуд", м. Київ
про
банкрутство
арбітражний керуючий
Ковеза А.І.
кредитори
1. УПФ України в Деснянському районі м. Києва;
2. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ;
3. Київський міський центр зайнятості;
4. ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва
в судовому засіданні взяли участь представники:
боржника
Менюк С.А., довір.;
УПФ України в Деснянському районі м. Києва
Кручко О.Ю., довір.;
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
Мицько Н.М., довір.;
Київського міського центру зайнятості
Хименко І.В., довір.;
ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва
Литвинчук В.О., довір.
У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 23/447 про банкрутство ВАТ "Київенергобуд".
Постановою господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р. ВАТ "Київенергобуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковезу А.І. та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.
21.03.2008 р. в газеті "Голос України" за № 55 (4305) здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
До господарського суду звернулися УПФ України в Деснянському районі м. Києва, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Київський міський центр зайнятості та ДПІ у Деснянському районі м. Києва з заявами про визнання грошових вимог до боржника.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2008 р. (суддя Демидова А.М.) визнано поточними кредиторами боржника: УПФ України в Деснянському районі м. Києва на суму 11 822,19 грн., ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на суму 123 167,01 грн., Київський міський центр зайнятості на суму 2 426,04 грн. та ДПІ у Деснянському районі м. Києва на суму 1 893,22 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. (судді: Дзюбко П.О. -головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу ліквідатора ВАТ "Київенергобуд" арбітражного керуючого Ковези А.І. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 05.08.2008 р. -без змін та справу повернено до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, боржник -ВАТ "Київенергобуд" в особі ліквідатора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. і ухвалу господарського суду м. Києва від 05.08.2008 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяв УПФ України в Деснянському районі м. Києва, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Київський міський центр зайнятості та ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання їх поточними кредиторами ВАТ "Київенергобуд" відмовити.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), ст. ст. 47, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На думку заявника касаційної скарги, зазначені поточні кредитори не зверталися з вимогами до боржника в порядку позовного провадження, тому їх грошові вимоги до боржника не є безспірними, а, відтак, суд повинен був відмовити у прийнятті заяв з такими вимогами.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, під час проведення процедур банкрутства, є поточними вимогами.
На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (абзаци 6 та 24 ст. 1 та ст. 12 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурі банкрутства до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури без будь-яких обмежень.
Відтак, до визнання боржника банкрутом суд, що розглядає справу про банкрутство, має відмовляти у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
Разом з тим, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.
Втім, вимоги Закону про банкрутство щодо безспірності грошових вимог кредитора до боржника встановлені тільки для грошових вимог ініціюючого кредитора при порушенні справи про банкрутство (ст. 6 Закону про банкрутство).
Отже, поточні вимоги можуть бути як безспірними, так і спірними, тобто такими, що не підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Таким чином, доводи заявника касаційної скарги щодо неможливості визнання поточних грошових вимог кредиторів у зв'язку з тим, що вони не є безспірними, визнаються колегією суддів безпідставними.
Враховуючи те, що поточні вимоги підлягають розгляду судом в тому ж порядку, що і конкурсні вимоги у попередньому засіданні суду, кредитори разом з заявою про поточні грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.
Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
У випадку, якщо по заявленим грошовим вимогам винесено рішення відповідного юрисдикційного органу, факт наявності чи відсутності заборгованості боржника перед кредитором є встановленим та не потребує повторного доведення відповідно до ст. 35 ГПК України.
У зв'язку з чим, посилання заявника касаційної скарги на те, що боржник не повинен нести витрати на утримання будинку, в т.ч. перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", оскільки відповідним рішенням суду встановлено, що він (боржник) не є власником цього будинку, не можуть бути визнані колегією суддів правомірними.
Враховуючи те, що питання стягнення такої заборгованості з боржника на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вже було вирішено в судовому порядку, за наслідками якого винесено відповідні судові рішення, боржник не позбавлений права переглянути ці рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. ст. 112 -114 ГПК України або оскаржити їх в апеляційного чи касаційному порядку.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій про необхідність визнання заявлених грошових вимог кредиторів.
Однак, у зв'язку з тим, що у справі про банкрутство, як конкурсному процесі, беруть участь лише конкурсні вимоги кредиторів та, відповідно, до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню лише конкурсні вимоги, а поточні вимоги, як було зазначено вище, з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом переходять в категорію конкурсних, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції в частині визнання поточних вимог кредиторів шляхом виключення слова "поточних".
За таких обставин справи постанова суду апеляційної інстанції підлягає відповідній зміні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 6, 12, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 35, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ВАТ "Київенергобуд" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі № 23/447 змінити, виклавши пункт 2 її резолютивної частини в наступній редакції:
"Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2008 р. у справі № 23/447 змінити, виключивши з пункту 1 її резолютивної частини слово "поточними".
В іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2008 р. у справі № 23/447 залишити без змін."
3. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі № 23/447 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
А.О. Заріцька