01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.03.2009 № 13/86 (№ 14/164 (2/157))
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Кучерук Л.В. (дов. від 15.10.2008р.); Потапов Є.П. (дов. від 15.10.2008р.);
від відповідача: Букій В.О. (дов. № 9 від 14.01.2009р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарське ТОВ "Агропромислова компанія "Злагода"
на рішення Господарського суду Чернігвської області від 11.12.2008
у справі № 13/86 (№ 14/164 (2/157)) (суддя
за позовом Сільськогосподарське ТОВ "Агропромислова компанія "Злагода"
до ВАТ "Ніжинський жиркомбінат"
про стягнення 4078978,01 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України 17.03.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.12.2008р. усправі № 13/86(14/164(2/157)) позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Злагода” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити та стягнути з відповідача збитки в сумі 1178699,69 грн. з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги позивача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Злагода” звернулось з позовом (з врахуванням уточнених позовних вимог) до Відкритого акціонерного товариства “Ніжинський жиркомбінат” про стягнення 155112,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 1178699,69 грн. збитків.
Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договори купівлі-продажу № 73 від 14.07.2008р., № 88 від 21.07.2008р., № 95/1 від 25.07.2008р., за умовами яких продавець продає, а покупець купує насіння ріпаку харчового.
На виконання умов зазначених договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товар за договором № 73 по накладним №№ 47 від 14.07.08 p., 49 від 15.07.08 p., 50 від 16.07.08 p., 51 від 17.07.08 p., 52 від 18.07.08 p., 53 від 21.07.08 р. передав товар на загальну суму 5832970,09 грн., за договором № 88 по накладним №№ 54 від 22.07.08 p., 55 від 23.07.08 p., 56 від 24.07.08 р. передав товар на загальну суму 876,024,98 грн., за договором № 95/1 по накладній № 57 від 28.07.08 р. на суму 1638152,94 грн.
Відповідачем вчасно зобов'язання з оплати за поставлений товар виконано не було, що не заперечується останнім.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 551 названого Кодексу встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно п. 5.1 договорів №№ 73, 88, 95/1 в разі несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання ним обов'язку по оплаті товару підлягають задоволенню в сумі 154583,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків позивач посилається на їх виникнення у зв'язку з несвоєчасним виконання ним своїх зобов'язань перед контрагентами внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по зазначених вище договорах купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008 р. між позивачем (покупець) та Суб'єктом підприємницької діяльності Малик Надія Степанівна (продавець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) № 00141/08. Відповідно до умов договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець оплатити його вартість.
СПД Малик Н.С. надіслано позивачу претензію з проханням погасити заборгованість в сумі 2751675,16 грн., з яких 1572975,47 грн. основна заборгованість, 1178699,69 грн. штрафні санкції.
Між СПД Малик Н.С. та позивачем підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2008 р. на суму основної заборгованості 1572975,47 грн.
Позивач платіжними дорученнями №№ 504 від 02.10.2008 р. на суму 528699,69 грн. та 502 від 01.10.2008 р. на суму 650000,00 грн. оплатив штрафні санкції за несвоєчасну оплату за засоби захисту рослин згідно договору № 141 від 15.05.08 р. на основі претензії СПД Малик Н.С.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем станом на 23.07.2007 року отримано від відповідача грошові кошти по розрахунках за договорами купівлі-продажу №№ 73, 88, 95/1 на суму 2808862,52 грн., станом на 31.07.2008 року на суму 4 071 412,59 грн.
Згідно претензії СПД Малик Н.С. заборгованість позивача в сумі 1572975,47 грн. станом на 11.09.2008 року, тобто на той час, коли відповідач по справі здійснив виконання своїх зобов'язань по розрахунках за придбаний товар на суму 6091422,82 грн.
Крім того, позивач протягом періоду існування заборгованості відповідача перед позивачем, здійснював перерахування грошових коштів зі свого банківського рахунку на користь інших контрагентів, що у сукупності з частковим виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, спростовує неможливість позивача виконати свої зобов'язання з оплати товару за договором №00141/08 від 15.05.2008р.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Колегія суддів зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:
- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;
- наявність збитків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;
- вина боржника.
Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, зобов'язаний довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Разом з тим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ст. 33 ГПК України), відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
На думку колегії суддів, позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті придбаного товару, за наявності вини останнього.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо неналежного виконання грошового зобов'язання за договорами купівлі-продажу №№ 73, 88, 95/1 та виникненням у позивача збитків у зв'язку зі сплатою ним штрафних санкцій за договором №00141/08 від 15.05.2008р., укладеного з СПД Малик Н.С.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2008р. у даній справі.
Керуючись ст.ст. 33, 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Злагода” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.12.2008р. у справі № 13/86(14/164(2/157)) - без змін.
Матеріали справи № 13/86(14/164(2/157)) повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді