01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2009 № 14/168
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Дикунської С.Я.
Дзюбка П.О.
при секретарі: Цюман Т.В.
За участю представників:
від позивача: Пакляченко Р.В. (дов. № 1 від 23.01.2008р.);
від відповідача: Кулєба Л.В. (дов. № 05/12 від 05.12.2008р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ДМ-Продукт"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008
у справі № 14/168 (суддя Книш Н.Ю.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ДМ-Продукт"
до Приватне підприємство "Союз-Лідер"
про стягнення 46750,13 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008р. усправі № 14/168 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 14/168 від 18.12.2008р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав її необґрунтованості.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги позивача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2008р. між постачальником - ТОВ фірма “ДМ-Продукт» та покупцем - ПП “Союз-Лідер» підписано договір поставки №01/054.
За умовами п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передавати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.
Згідно п.1.3. договору сторони затверджують “Протокол узгодження» (додаток № 2), що визначає асортимент, кількість, ціни за одиницю товару та “Умови торгівлі» (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору.
У п. 4.1. договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється тільки при наявності додатків № 1 та № 2, затверджених та скріплених печатками сторін.
Пунктами п.5.1, 5.2. договору поставки сторони встановили, що постачальник постачає товар за ціною, яка вказана в “Протоколі узгодження» (Додаток №2) та вказується в накладних за одну одиницю. При зміні ціни постачальник зобов'язаний не менш, ніж за 5 (п'ять) робочих днів надати покупцю Додаток №2 до даного договору зі змінами, завірений печаткою та підписом уповноваженого представника постачальника. У протилежному випадку покупець залишає за собою право оприбутковувати товар по узгодженим цінам, з послідуючою зміною прибуткових документів постачальника.
Позивачем та відповідачем підписано Додаток № 1 від 05.02.08р. “Умови торгівлі» до договору поставки №01/054 від 05.02.08р., відповідно до якого покупець оплачує товари за кожну поставлену партію в безготівковому порядку 30 днів за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, або у вексельній формі оплати за згодою сторін. Ціна на товар формується з урахуванням знижки: фіксована знижка, яка зменшує ціни у Додатку № 2, складає 2% на товари, що поставляється.
Згідно ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
У відповідності до ч. 1,2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 Господарського кодексу України, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.
Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях.
Позивачем не надано доказів на підтвердження укладання специфікації до договору поставки № 01/054 від 05.02.08р., підписання “Протоколу узгодження» (Додаток №2) відповідно до вимог п. 1.3. і п. 4.1 договору, погодження графіку поставки згідно п. 4.2. договору.
У договорі поставки № 01/054 від 05.02.2008р. сторонами не визначено предмету поставки, найменування товару (номенклатуру, асортимент), кількість товару, строк поставки, ціну товару.
Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення норм чинного законодавства сторонами в договорі поставки № 01/054 від 05.02.2008р. не було погоджено всіх істотних умов договору, а отже такий договір є неукладеним (таким, що не відбувся) та не може породжувати взаємних прав і обов'язків для сторін.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/054 від 05.02.2008р. в розмірі 46395,80 грн. позивач посилається на видаткові накладні, проте, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вказані видаткові накладні не можуть вважатись беззаперечним доказом на підтвердження такої заборгованості, оскільки не містять посилання щодо поставки (продажу) товару на умовах договору поставки № 01/054 від 05.02.08р., або будь-якого іншого договору.
Крім того, копії генеральних довіреностей від 01.01.2007р. з терміном дії 1 рік з моменту підписання не можуть вважатись додатками до договору поставки № 01/054 від 05.02.2008р., оскільки вони видані відповідачем до підписання між сторонами договору поставки № 01/054 від 05.02.2008р., та на момент підписання договору термін дії довіреностей вже закінчився - 01.01.2008р.
Колегія суддів також враховує, що відповідач погасив заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 45395,80 грн. та в сумі 1000 грн., проте не вказуючи в призначенні платежу на договір поставки № 01/054 від 05.02.2008р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за неукладеним договором є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “ДМ-Продукт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008р. у справі № 14/168 - без змін.
Матеріали справи № 14/168 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Сотніков С.В.
Судді Дикунська С.Я.
Дзюбко П.О.