"17" березня 2009 р. Справа № 1/18/09
м. Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Коммунар»
/54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 74, кв.41/
До відповідача: 1. Комунального підприємства
«Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»
/54000, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 40/
2. Виконавчого комітету Миколаївської міської ради
/54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/
3. Миколаївської міської ради
/54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/
про: визнання права власності на нерухоме майно.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача
Цвєткова Н.Ю., довіреність від 17.02.2009р.
Від І відповідача
Бортик Р.О., довіреність від 09.01.2009р.
Від ІІ і ІІІ відповідача
Матвєєва Н.Є., довіреність від 03.11.2008р.
Позивач звернувся з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 4, кв.6, яке виникло у результаті самовільного будівництва, а саме: офіс переведений з квартири № 6, площа загальна -44, 4 кв.м., площа основна 44, 4 кв.м.; нежитлова прибудова до квартири № 6 літ.Б, загальна площа 45, 5 кв.м., основна площа 26, 8 кв.м., додаткова площа 18, 7 кв.м., вартістю 17 381 грн. Таким чином, загальна площа офісу складає 89, 90 кв.м., основна площа 71, 20 кв.м.; гараж літ.Ж, загальна площа 15, 7 кв.м., вартістю 8 039 грн.; сарай літ.П розмірами (2, 13 * 4, 99) м., вартістю 989 грн.
Перший відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно вимог п.2.1 та п.п. “а» п.6.1 Тимчасового положення у позивача відсутні відповідні документи, тобто у КП ММБТІ відсутні правові підстави для підготовки документів щодо оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності та проведення державної реєстрації права власності за позивачем, КП ММБТІ просить розглянути справу та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Другий та третій відповідачі вимоги ухвали господарського суду від 18.02.2009р. щодо надання господарському суду письмового відзиву по суті позовної заяви на державній мові з посиланням на номер справи, доказів на обґрунтування і заперечень проти позову не виконали. В судовому засіданні представник другого та третього відповідачів заперечує проти позову зазначив, що позивач не звертався за оформленням правовстановлюючих документів на відведення земельної ділянки під будівництво, надання дозволу на будівництво, погодження і затвердження проектної документації на будівництво, отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Крім цього представником другого та третього відповідачів повідомлено, що позивач вже звертався до господарського суду з позовом про визнання права власності на вищезазначене майно (справа № 13/184/08). Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 13/184/08 в задоволенні позову відмовлено.
Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні - суд
За договором купівлі-продажу від 09.01.2002р. позивач придбав у власність нерухоме майно квартиру № 6 за адресою м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 4.
Право власності позивача на вказане майно зареєстровано Комунальним підприємством “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 28.01.2002р. за реєстровим № 15460 у реєстровій книзі № 91 (а.с.6).
Відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення офісу по вул. Мала Морська, 4, кВ.6 у м. Миколаєві, виготовленого Комунальним підприємством “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 15.04.2008р. по справі № 16460 реєстровий № 9498 (а.с.8-13), та довідки Комунального підприємства “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 1177 від 17.04.2008р. (а.с.14), позивачем самовільно збудовано: офіс переведений із квартири № 6, загальною площею 44, 4 кв.м., основною площею 44, 4 кв.м; нежитлова прибудова до квартири № 6 літ.Б, загальною площею 45, 5 кв.м, основною площею 26, 8 кв.м., додатковою площею 18, 7 кв.м., внаслідок чого загальна площа офісу становить 89, 9 кв.м., основна площа -71, 2 кв.м.; гараж літ.Ж, загальною площею 15, 7 кв.м.; сарай літ.П розмірами (2, 13 * 4, 99) м.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на вказані об'єкти нерухомості.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до норми частини другої ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
В окремих випадках ст.376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
З положення, передбаченого частиною третьою ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.
За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивачем не надано суду доказів того, що земельна ділянка, на якій ним самочинно збудовані об'єкти нерухомості, передавалась йому у власність або користування до, чи після будівництва, доказів того, що позивач взагалі звертався до Миколаївської міської ради про відведення йому земельної ділянки під будівництво.
Приписи ст.125 Земельного кодексу України визначають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянкою, та його державної реєстрації при цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду жодного доказу того, що ним було дотримано вимог названої статті Земельного кодексу України, а саме вчинені дії щодо отримання та оформлення права на земельну ділянку під самочинно збудоване ним нерухоме майно, тобто відсутні необхідні умови узаконення самочинно побудованих об'єктів, якими є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.I.Васильєва