ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Феникс-Сталь"
до приватного підприємства "Технодім"
про стягнення 4 211 737,52 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Садовнікова Н.О.(дов. від 03.12.2008)
Від відповідача Санько С.В.(дов. від 09.01.2009)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 211 737,52 грн. по договору поставки № 21/08 від 10.01.2008 та додатковій угоді № 2 до вказаного договору поставки.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2009 порушено провадження у справі №50/50 та призначено до розгляду на 11.02.2009.
Представник відповідача в судове засідання 11.02.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 04.03.2009.
04.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача і відповідача.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача у повному обсязі не можуть бути задоволені з тих підстав, що відповідачем дійсно було підписано додаткову угоду від 10.12.2008, в якій було зафіксовано еквівалент суми заборгованості в доларах США але прив'язки до курсової різниці в договорі немає і твердження позивача, що борг прив'язується до долару США необґрунтовані.
Дослідивши відзив на позовну заяву відповідача, суд дійшов висновку, що, відповідач не вказав у даному відзиві про те, що заборгованість по договору у нього відсутня взагалі, тобто фактично він визнає її існування, але в сумі меншій, ніж зазначеній позивачем, тобто без прив'язки до долара США.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив частково відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
10.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Феникс-Сталь"(далі позивач, - постачальник за договором) та приватним підприємством "Технодім"(далі відповідач, - покупець за договором) укладено договір поставки № 21/08(далі -договір).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію і оплатити її на умовах договору.
Відповідно до п.2.1. договору найменування товару, його асортимент, кількість і одиниці виміру товару, строго передбачаються в погоджених сторонами Специфікаціях, узгоджених сторонами на кожну партію товару, доданих до даного договору, та які є його невід'ємними частинами, і не підлягають яким-небудь змінам без письмового узгодження між сторонами.
Відповідно до Специфікації №20 та №21 від 08.08.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану (СеверСталь) на загальну суму 388 190 грн. 13 коп., що підтверджується видатковими накладними №080805 від 08.08.2008 та №110808 від 11.08.2008 У Специфікаціях передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 22.08.2008.
Згідно Специфікації №22 від 14.08.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 223 035 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною №140804 від 14.08.2008 У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 28.08.2008.
На підставі специфікації №23 від 23.08.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану (СеверСталь) на загальну суму 228 373 грн. 02 коп., що підтверджується видатковою накладною №210801 від 21.08.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 03.09.2008.
Згідно Специфікації №24 та 25 від 28.08.08р. на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 466 077 грн. 94 коп., що підтверджується видатковими накладними №280803 від 28.08.2008 та №280804 від 28.08.2008. У Специфікаціях передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 11.09.2008.
Відповідно до Специфікації №26 від 09.09.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 246 030 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №090902 від 09.09.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 23.09.2008.
Згідно Специфікації №27 від 22.09.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 123 489 грн. 95 коп., що підтверджується видатковою накладною №220901 від 22.09.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 08.10.2008.
На підставі Специфікації №28 від 24.09.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 178 665 грн. 08 коп., що підтверджується видатковою накладною №240901 від 24.09.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 08.10.2008.
Згідно Специфікацій №29, №30 від 13.10.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 438 601 грн. 84 коп., що підтверджується видатковими накладними №131004, №1310045 від 13.10.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 03.11.2008.
Відповідно до Специфікації №32 від 03.11.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 225 642 грн. 42 коп., що підтверджується видатковою накладною №041101 від 04.11.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - попередня оплата.
Згідно Специфікації №33 від 05.11.2008 на адресу покупця було поставлено сталь оцинковану на загальну суму 225 427 грн. 42 коп., що підтверджується видатковою накладною №051101 від 05.11.2008. У Специфікації передбачено, що умови оплати товару: 100% - оплата з відстроченням платежу до 14.11.2008.
Зазначені видаткові накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки № 21/08 від 10.01.2008.
Таким чином, постачальник свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином і передав покупцю(відповідачу) товар на загальну суму 2 743 532,83 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору порядок та строки оплати товару узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару шляхом підписання специфікації.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, зазначених у погоджених сторонами Специфікаціях, доданих до даного договору та які є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 6.5. договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково у сумі 207 290 грн. 09 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 3132 від 18.11.2008, № 3050 від 11.11.2008, № 3010 від 05.11.2008 та № 3048 від 11.11.2008.
Таким чином відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати партії товару не виконав і станом на день розгляду справи основна його заборгованість становить 2 536 242,74 грн.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
10.12.2008 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору поставки № 21/08 від 10.01.2008.
Даною додатковою угодою сторони доповнили розділ 5 договору поставки № 21/08 від 10.01.2008 пунктом 5.5. наступного змісту:
«Оплата заборгованості за поставлену продукцію по даному договору здійснюється у національній валюті -гривні. Станом на 10.12.2008 заборгованість покупця складає 2 536 242,74 грн., що еквівалентно 506 481,25 доларів США.»
З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач має оплатити суму заборгованості по курсу гривні щодо долара США(відповідно до курсу встановленого НБУ) станом на 10.02.2009, а саме: у сумі 3 899 905,62 грн.
В підтвердження своїх вимог позивач посилається на статтю 524 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Дана норма закону дає підстави вважати, що сторони в договорі мають зазначити, що оплаті підлягає сума гривень виходячи із розміру еквіваленту та курсу НБУ гривні до долара на дату оплати. Однак, в додатковій угоді № 2 до договору поставки № 21/08 від 10.01.2008 сторони лише зазначили, що сума заборгованості еквівалентна відповідній сумі доларів США, обов'язку ж відповідача в майбутньому оплатити заборгованість по курсу НБУ гривні до долара не встановили.
Суд вважає, що дана додаткова угода є по своїй правовій природі актом взаємозвірки і жодним чином не несе обов'язку у сторін виконати якісь зобов'язання у подальшому, а тим більше оплачувати борг у курсовому еквіваленті до іноземної валюти.
Крім того, договір поставки за своєю суттю є господарським договором і Господарський кодекс є спеціальним нормативним актом, що регулює відносини по вказаному виду договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Отже, договори, укладені між суб'єктами господарювання (юридичні особи, громадяни-підприємці), які потрапляють до сфери дії ГКУ, не можуть містити ціну в доларовому еквіваленті, а договори, де хоча б однією зі сторін буде негосподарюючий суб'єкт1 (громадянин), можуть передбачати ціну в інвалюті, оскільки такі договори згідно з ч. 3 ст. 175 ГКУ випадають зі сфери дії ГК України), за винятком публічного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по курсу гривні щодо долара США(відповідно до курсу встановленого НБУ) станом на 10.02.2009, а саме: у сумі 3 899 905,62 грн.
Станом на дату прийняття судом рішення відповідач поставлений позивачем товар не оплатив. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 536 242,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, підлягає стягненню з відповідача сума заборгованості в розмірі 2 536 242,74 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати покупець на вимогу постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, нараховану за кожний день прострочення на суму неоплаченого в строк товару. Загальна сума штрафної неустойки не може перевищувати загальної суми партії товару.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 151 294,96 грн. за період прострочення з 15.11.2008 по 12.01.2009.
Втім, суд не може погодитися з такими вимогами позивача з огляду на те, що позивач розраховував суму пені із загальної суми заборгованості в розмірі 3 899 905,62 грн., однак суд визнав нарахування такої загальної суми заборгованості неправомірним, а тому суд здійснив перерахунок пені, яка становить:
Сума боргу (грн)
Період прострочення
Кількість днів прострочення
Розмір облікової ставки НБУ
Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день
Сума пені за період прострочення
2536242.74
15.11.2008 - 12.01.2009
59
12.0 %
0.066 %*
98123.49
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 98 123,49 грн.
Положеннями ст.536 ЦК України також передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних збитків та 3-х відсотків річних не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд самостійно здійснив розрахунок даних санкцій, які становлять:
Період заборгованості
Сума боргу (грн.)
Середній індекс інфляції за період?
Інфляційне збільшення суми боргу?
Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
15.11.2008 - 12.01.2009
2536242.74
1.036
91304.74
2627547.48
Таким чином, інфляційні збитки складають 91 304,74 грн.
(?Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 -індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 -індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ -індекс інфляції за останній місяць заборгованості
?Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С -сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції
?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С -сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу).
Сума боргу (грн)
Період прострочення
Кількість днів прострочення
Розмір процентів річних
Загальна сума процентів
2536242.74
15.11.2008 - 12.01.2009
59
3 %
12299.04
Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 12 299,04 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 91 304,74 грн. інфляційних витрат та 12 299,04 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Технодім" (проспект Визволителів, 17, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 30553148, р/р 26009401028464 в КРД філія «Райфайзен банк Аваль», МФО 322904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Феникс-Сталь" (юридична адреса: вул. Пастера, 4, м. Дніпропетровськ, 49000; адреса для листування: пл. Жовтнева, 9-а, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 33858330, р/р 26001204821100 в ДОД ВАТ «Райфайзен банк Аваль», МФО 305653) основний борг в сумі 2 536 242 (два мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч двісті сорок дві)грн. 74 коп.; пеню в розмірі 98 123 (дев'яносто вісім тисяч сто двадцять три) грн. 49 коп., інфляційні збитки в сумі 91 304 (дев'яносто одна тисяча триста чотири) грн. 74 коп., три відсотки річних в розмірі 12 299 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот)грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Головатюк Л.Д.