Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
03.03.2009
Справа №2-15/56-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру електрозв'язку № 4 м. Керч Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.. Кірова, 1, ідентифікаційний код 22236588)
До відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) в особі структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» (98300, АР Крим, м. Керч, Вокзальне шосе, 90, ідентифікаційний код 01074710)
Про стягнення 812,00 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
представники:
Від позивача - Хіліоті В.В., довіреність № 23.07.2008 р., у справі
Від відповідача - Коротич С.М., довіреність № 384 від 01.01.2009 р., у справі
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось в особі Центру електрозв'язку № 4 м. Керч Кримської філії ВАТ «Укртелеком» до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» про стягнення 812,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором № 801 від 08.05.2002 р. на суму 812,00 грн., що стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру електрозв'язку № 4 м. Керч Кримської філії ВАТ «Укртелеком» з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, зазначає, оскільки 27.08.2004 р. між сторонами був укладений новий договір, отже заборгованість у розмірі 812,00 грн. за договором № 801 від 08.05.2002 р. виникла ще до 27.08.2004 р., таким чином для її стягнення минув строк позовної давності.
У судовому засіданні представником позивача було надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач просить суд стягнути суму боргу у розмірі 812,00 грн. за 2005 рік з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо».
Представником відповідача у судовому засіданні була надана заява про застосування до позовних вимог строку позовної давності в порядку статті 258 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
08.05.2002 р. між ВАТ «Укртелеком» в особі Керченського Центру електрозв'язку (Підприємство зв'язку) (позивач) та Керченським пасажирським вагонне депо (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 801 про надання послуг електрозв'язку. (а.с.6-8).
Згідно розділу 1 вказаного Договору Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2.
Відповідно до пункту 3.1 Договору плата за користування телефонною мережею включає в себе абонементну плату та плату за послуги, що надаються.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20го числа поточного місяця. Попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, за подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг. (пункт 4.6 Договору)
Відповідно до пункту 7.1 договору він набирає чинності з дня підписання та діє п'ять років.
Позивач зазначає, що ним на виконання умов зазначеного договору надавалися послуги електрозв'язку у 2005 році.
Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації», пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за 2005 р. у розмірі 812,00 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Однак, в той же час, позивач в порушення норм чинного законодавства, не представив суду жодного доказу виконання свого зобов'язання за договором щодо надання послуг саме в цей період, в якому обсязі, не надано суду відповідних оборотних відомостей, розшифровок, виставлених відповідачу рахунків на оплату наданих відповідачу послуг, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог а також у якості доказу виконання свого зобов'язання за договором щодо надання відповідних послуг представлений лише договір № 801 про надання послуг електрозв'язку від 08.05.2002 р.
Отже, позивачем в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду жодного доказу виконання ним своїх зобов'язань за договором перед відповідачем а отже і існування заборгованості відповідача.
Ухвалами господарського суду від 09.01.2009 р., від 12.02.2009 р. на позивача був покладений обов'язок надати у судове засідання документи, зазначені в ухвалах господарського суду, необхідні для розгляду справи по суті, зокрема докази надання послуг за договором. Проте позивачем вказані вимоги суду були проігноровані.
Сторони також були попереджені про майнову відповідальність (штраф в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян) передбачену пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України за неявку в судове засідання та невиконання вимог ухвали Господарського суду.
За таких обставин, судом не вбачається достатніх обґрунтованих правових підстав для задоволення позову.
Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.