донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.03.2009 р. справа №34/153пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Старовойтової Г.Я.
суддів
Волкова Р.В.
Калантай М.В.
за участю представників сторін:
від позивача :
Татаренко С.В. -директор за дов. № б/н від 26.01.2009р.
від відповідача:
не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс», м.Маріуполь Донецької області
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
23.12.2008р.
у справі
№34/153пн (суддя Кододова О.В.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс», м.Маріуполь Донецької області
до
Маріупольської міської ради
про
визнання права власності
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2008року (суддя Кододова О.В.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс», м.Маріуполь Донецької області до Маріупольської міської ради про визнання права власності на збудоване двоповерхове складське приміщення, загальною площею 133,9кв.м. по вул. Волгодонській, 2, в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області.
Судове рішення мотивоване тим, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права. Позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач не визнає його право власності.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, ТОВ «Фенікс» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008року у справі №34/153пн скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати право власності за ТОВ «Фенікс» на самочинно збудоване двоповерхове складське приміщення, загальною площею 133,9кв.м. по вул.Волгодонській у м.Маріуполь Донецької області.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідач, наданим йому правом не скористався, представника у судове засідання не направив, причин цього не повідомив.У відзиві на апеляційну скаргу від 09.02.2009р. № 339 не заперечує проти задоволення апеляційних вимог позивача.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Маріупольською міською радою 27 листопада 2007року прийнято рішення №5/16-3101 «Про дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс» розробку проекту відведення додаткової земельної частки по вул.Волгодонській,2 в Орджонікідзевському районі міста» (а.с.9).
Цім рішенням дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс» розробку проекту землеустрою по відведенню додаткової земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:02:006:0148) орієнтованою площею 0,1га із земель житлової та загальної забудови для розширення майданчика зі зборки металоконструкцій по вул. Волгодонській,2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.
Рішенням Маріупольської міської ради від 24 червня 2008року №5/22-3988 затверджено проект землеустрою з відводу та надано із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,1000га для виробництва різних металоконструкцій та функціонування складу, який самочинно збудований позивачем, ТОВ «Фенікс»по вул. Волгодонській,2 в Орджонікідзевському районі м. Маруполя. Протягом двох місяців після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки звернутися до суду для визнання права власності на самочинно збудований склад (а.с.10).
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. №5/22-3988, між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (орендар) 05 вересня 2008року укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.11).
За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул.Волгодонській,2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.
Відповідно до п.2.1 договору в оренду передана земельна ділянка площею 0,1000га.
Договір укладено терміном на 10 років (пункт 3.1 договору), підписаний обома сторонами та зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 11 вересня 2008р. №04.08.162.00513 (а.с.14).
Матеріали справи містять лист ДКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» №407 від 01.02.2008року з якого вбачається, що, позивач, ТОВ «Фенікс»на вулиці Волгодонська, 2 ТОВ «Фенікс» самочинно побудував склад літ.А-2 загальною площею 133,9кв.м. (а.с.21).
Із матеріалів справи вбачається, відповідно до технічного паспорту виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації, 01 лютого 2008року позивачем за адресою м. Маріуполь, вул. Волгодонська,2 самовільно збудовано склад літ. А-2 (а.с.16).
Відповідно до висновку ТОВ “Донбасспецмонтаж» (Ліцензія АВ №153610) технічний стан будівельних конструкцій двоповерхової будівлі складу, розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул. Волгодонська,2, його несучі та огороджуючи конструкції знаходяться у задовільному технічному стані (ІІ категорія технічного стану) та можуть експлуатуватися у подальшому. Технічний стан будівельних конструкцій складу, забезпечує його безпечну та надійну експлуатацію (а.с.23-32).
Оскільки, як вказує позивач, ним самочинно побудований склад, тому він звернувся до господарського суду Донецької області про визнання права власності на це приміщення.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №34/153пн від 23.12.2008р. не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, обставинам справи, та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з п.п.9 п. «а» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчого комітету міської ради належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.
Відповідно до п.п.1 п. «б» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчого комітету міської ради належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно із ч.10 ст.29 Закону України «Про планування та забудову території» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до частини 1 та 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
Також вказана стаття визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
З положення, передбаченого частиною третьою ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.
За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Маріупольською міською радою 27.11.2007р. прийнято рішення №5/16-3101 «Про дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс» розробку проекту відведення додаткової земельної частки по вул. вул.Волгодонській,2 в Орджонікідзевському районі міста»
Рішенням Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. № 5/22-3988 проект землеустрою був затверджений, та виділена земельна ділянка.
Також п. п. 4.5. Рішенням Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. № 5/22-3988 в зв'язку з самовільним возведенням позивачем будівлі, відповідачем було рекомендовано ТОВ «Фенікс»визнати право власності на самочинно зведену будівлю у судовому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, між Маріупольською міською радою, (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (орендар) 05 вересня 2008року укладено договір оренди земельної ділянки, що є правовстановлюючим документом на відведену земельну ділянку, та завірений нотаріально.
За умовами даного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що земельна ділянка, на якій позивач розмістив об'єкт майна щодо якого просить визнати своє право власності, передавалась позивачу у довгострокове користування, тому це є підставою для визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за позивачем.
У Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (із змінами та доповненнями), міститься перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна . Даним Переліком передбачено, що до таких документів, зокрема, належать рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна .
Згідно до приписів п. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки.
Стаття 14 Конституції України та ст. 1 Земельного Кодексу України визнають землю національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля є власністю Українського народу. Право розпорядження землею, яка знаходиться у власності територіальної громади, делеговані на органи місцевого самоврядування.
Із відзиву відповідача по справі вбачається, що Маріупольська міська рада, не заперечує проти визнання за ТОВ «Фенікс»права власності на самочинно зведену будівлю складу.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст.376 Цивільного кодексу України, та приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс», м.Маріуполь Донецької області, до Маріупольської міської ради, про визнання права власності.
Беручи до уваги зазначене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, а також обставинами справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для його скасування.
Керуючись ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у справі №34/153пн - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2008р. у справі №34/153пн - скасувати.
Визнати право власності на збудоване двохповерхове складське приміщення, загальною площею 133,9кв.м. по вул. Волгодонській, 2, в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 20.03.2009р.
Головуючий Г.Я. Старовойтова
Судді: Р.В. Волков
М.В. Калантай
надр.4 прим:
1 прим. - у справу;
1 прим. - - позивачу
1 прим - відповідачу
1 прим -ДАГС;