ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 32/33
26.02.09
За позовом
До
Про
Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Акціонерного банку «Синтез»
стягнення заборгованості
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
Від Позивача Зайцева Л.І. -предст., Храпчун В.О. -спец.,
Від Відповідача Деребер С.П. -предст.,
Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного банку «Синтез», в якій просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, стягнути з Відповідача кошти у сумі 19 423 016,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань в частині списання грошових коштів з транзитних рахунків міжрайонних виконавчих дирекцій Позивача на транзитний рахунок Київського міського відділення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Акціонерний банк «Синтез»позов не визнає та просить суд відмовити Позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі з мотивів його необґрунтованості та невідповідності чинному законодавству. При цьому Відповідач зазначив, що станом на 24.02.2009 загальний залишок грошових коштів Позивача складає 16 850 000,00 грн., однак, розрахунок пені Відповідач вважає не коректним та безпідставним, оскільки, договірні зобов'язання між сторонами припинені 26.12.2008.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва
На виконання Наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 10.03.2005 № 23-ос «Про обслуговування коштів Фонду»15 березня 2005 року укладено наступні договори (далі -Договори):
- договір банківського рахунку № 150305/2 між Відповідачем та Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- договір банківського рахунку № 150305/3 між Відповідачем та Лівобережною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- договір банківського рахунку № 150305/4 між Відповідачем та Подільською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- договір банківського рахунку № 150305/5 між Відповідачем та Святошинською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- договір банківського рахунку № 150305/6 між Відповідачем та Центральною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- договір банківського рахунку № 150305/7 між Відповідачем та Виконавчою дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 статті 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з п. 5.4 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 9 від 05.06.2001 виконавчі дирекції відділень Фонду підзвітні правлінням відділень Фонду та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених цим Статутом та Положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду, що затверджується правлінням Фонду.
Відповідно до умов зазначених Договорів Відповідачем відкрито поточні рахунки у національній валюті (п. 1.1 Договорів).
Згідно з п. 2.1.1 Договорів Відповідач зобов'язався здійснювати за дорученням за дорученням міжрайонних виконавчих дирекцій розрахунково-касові операції по відкритим рахункам із застосуванням платіжних інструментів у формах та за правилами, передбаченими чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України.
Пунктом 6.2 Договорів Відповідач був зобов'язаний самостійно, щоденно, списувати кошти з транзитних рахунків міжрайонних виконавчих дирекцій на транзитний рахунок Київського міського відділення 37173200999335, МФО 820019, код 22867691, відкритий в Управлінні Держказначейства у м. Києві згідно з Договором № 171 від 25.12.2002.
Статтею 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ст. 1071 Цивільного кодексу України).
Вході розгляду спору встановлено, що 25 грудня 2008 року Позивачем закрито поточні рахунки в Акціонерному банку «Синтез». Відповідачем, в свою чергу, залишок грошових коштів міжрайонних виконавчих дирекцій перераховано на рахунок -Кредиторська заборгованість по операціям з клієнтами банку. Матеріалами справи встановлено, що станом на 24.02.2009 загальний залишок грошових коштів Позивача становить 16 850 000,00 грн., що не заперечується Відповідачем.
При цьому, суд зазначає, що з виписок оборотів по рахункам міжрайонних виконавчих дирекцій Позивача, долучених Відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що з листопада 2008 року Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Договорами в частині своєчасного списання грошових коштів з транзитних рахунків міжрайонних виконавчих дирекцій Позивача на транзитний рахунок Київського міського відділення.
Пунктом 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначено, що списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Як зазначалось, пункт 6.2 Договорів передбачає самостійне списання Відповідачем відповідних сум з транзитних рахунків міжрайонних виконавчих дирекцій Позивача, що по своїй суті зобов'язує Відповідача здійснювати повне списання відповідних сум, які надійшли на такі рахунки.
Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Враховуючи викладене, судом не приймаються твердження Відповідача, що умови Договорів не визначають чіткого розміру грошових коштів, які повинні списуватись з транзитних рахунків міжрайонних виконавчих дирекцій Позивача на транзитний рахунок Київського міського відділення.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.1.8 Договорів за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Відповідача грошових коштів з рахунку, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування грошових коштів на рахунок (рахунки) міжрайонних виконавчих дирекцій Позивача одержувач коштів отримує від Відповідача пеню у розмірі 0,1% суми несвоєчасно зарахованого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10% суми.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем та вважає його обґрунтованим з урахуванням розміру пені, що встановлений Договорами та розміром подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 в розмірі 12% на період з 30.04.2008. При цьому, суд враховує, що 25.12.2008 Відповідачем були закриті поточні рахунки Позивача та припинені договірні правовідносини між сторонами, однак, оскільки грошові кошти не були повернуті Позивачу, суд вважає обґрунтованими вимоги про нарахування Позивачем пені в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення зобов'язання.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного банку «Синтез»(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32 А; код 21564391; рахунок № 32009183801 в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києві та Київській області, МФО 321024) 16 850 000 (шістнадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості та 2 573 016 (два мільйони п'ятсот сімдесят три тисячі шістнадцять) грн. 01 коп. пені на користь Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності та перерахувати їх на рахунок 37173200999335, МФО 820019, код 22867691 в УДК у м. Києві.
Стягнути з Акціонерного банку «Синтез»(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32 А; код 21564391; рахунок № 32009183801 в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києві та Київській області, МФО 321024) на користь Державного бюджету України 25 500 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 03.03.2009