Запорізької області
26.02.09 Справа № 28/70/09
Суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська металургійна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 73, кв. 18)
до відповідача Акціонерного комерційного банку “Національний кредит» в особі Олександрійської філії АКБ “Національний кредит» (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського,5)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровська сталева корпорація» (69068, м. Запоріжжя, вул. Уральська, 3)
про стягнення 1 000 000, 00 грн.,
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Бобров Д.Л. -представник на підставі довіреності №1 від 01.10.2008р.
від відповідача: Хілько І.Ф. -представник на підставі довіреності №107 від 25.12.2008р.
від третьої особи: Бобров Д.Л. -представник на підставі довіреності №2 від 03.10.08р.
26.12.2008р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з АКБ “Національний кредит» в особі Олександрійської філії АКБ “Національний кредит» збитків у розмірі 1.000.000грн.00коп. в зв'язку з невиконанням платіжних доручень №439,440 від 14.11.2008р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.12.2008р. порушено провадження у справі №28/70/09, судове засідання призначено на 04.02.09р.
Ухвалою в.о. голови господарського суду В зв'язку з перебуванням судді Яцун О.В. в щорічній відпустці розгляд справи було перенесено 18.02.2009р.
Сторонами було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 18.02.2009р. судом з власної ініціативи було ухвалено про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідністю “Дніпровська сталева корпорація».
З метою з'ясування фактичних обставин спору розгляд справи було відкладено на 26.02.2009р.
Розгляд справи продовжено 26.02.2009р.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст.ст.614,623, 1068,1073,1074,1166 ЦК України та ст..ст.217,218,224 ГК України
Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає, в обґрунтування заперечень посилається на те, що розпорядженням прийнятим юридичною особою -АКБ “Національний кредит» від 29.10.08р. з 03.11.08р. встановлено порядок проведення платежів. Відповідальність за виконання даного розпорядження покладається на керівника філії. ТОВ “Дніпровська сталева корпорація» (третя особа) з цим порядком ознайомлено, грошові кошти на його рахунок з 03.11.08р. не надходили. На цій підставі вищевказані платіжні доручення залишені без виконання. На момент розгляду позову грошові кошти знаходяться на рахунку третьої особи. Крім того, було зазначено, що Правлінням НБУ прийнято рішення щодо призначення з 19.12.2008р. в АКБ “Національний кредит» тимчасової адміністрації строком на один рік (постанова №439 від 19.12.2008р. “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Національний кредит»). З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців -з 19.12.2008р. до 18.06.2009р. На підставі зазначеного просить провадження у справі припинити.
Представник третьої особи підтримує заявлені позовні вимоги. Вважає, що платіжні доручення не виконанні саме банком, в зв'язку з чим позивач зазнав збитки.
В судовому засіданні, 26.02.2008р. у відповідності до норм ст. 85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 14.11.2008р. ТОВ “Дніпровська сталева корпорація» платіжними дорученнями №439 від 14.11.2008р. на суму 500000грн.00коп, № 440 від 14.11.2008р. на суму 500000грн. в оплату по Акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг № №1,2,3,4,6,8, перерахувало позивачу суму у розмірі 1.00.000грн.00коп. з ПДВ.
Відповідач, який є обслуговуючим банком ТОВ “Дніпровська сталева корпорація» станом на дату подачу цього позову до суду не виконав платіжні доручення №439,440 від 14.11.2008р.
Отже не виконавши платіжні доручення ТОВ “Дніпровська сталева корпорація» №439,440 від 14.11.2008р. на загальну суму 1.000.000грн.00коп. з ПДВ на перерахування коштів позивачу, відповідач порушив норми ст.ст. 1066,1068 ЦК України та п.8 ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей», що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення збитків у розмірі 1.000.000.грн..00коп.
При вирішення даного спору слід виходити з наступного:
У відповідності до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
За приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові втирати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.
Дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності). У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник. Об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що 1.000.000грн.00коп., які позивач просить стягнути з відповідача як збитки не є в розумінні ст.22 ЦК України, ані реальними збитками позивача (витрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, або втрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права), ані упущеною вигодою, як заявляє позивач.
Відповідно до цивільного законодавства упущеною вигодою є доходи, які одержала б управнена сторона у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем не існує договірних відносин.
Суд не приймає посилання позивача на п.2 ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідно до якого отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ, та роз'яснює, що шкода в розумінні зазначеної статі є витрати отримувача зроблені ним на відшкодування своїх порушених прав або неотриманні доходи в результаті недотримання банком строків переказу грошових коштів, а не сама сума грошових коштів (1.000.000грн.00коп.), яку банк повинен був перерахувати отримувачу.
Як встановлено в ході розгляду справи 1.000.000грн. це сума яку ТОВ “Дніпровська сталева компанія» (третя особа) повинно було перерахувати позивачу на підставі договору №1/07/08 від 01.07.2008р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним чином оплатити виконані роботи та надані послуги позивачем третій особі покладено саме на останню, а не на банк.
І саме третя особа відповідно до договору №1/07/08 від 01.07.2008р. зобов'язана у встановленому порядку та строк оплатити ТОВ “Дніпровська металургійна компанія» вартість наданих послуг.
Договір на обслуговування банківського рахунку укладений саме між Банком та ТОВ “Дніпровська сталева компанія» (третя особа).
Таким чином, посилатися на ст.1074 ЦК України в своїх вимогах до банку повинна саме третя особа, а не позивач.
Суд не приймає посилання відповідача на мораторій, оскільки введений мораторій в діяльності банку та призначення з 19.12.2008р. в АКБ “Національний кредит» тимчасової адміністрації строком на один рік ніяким чином не повинен впливати на правовідносини, що виникли між сторонами, та регулюються цивільним законодавством.
Суд вважає, що зобов'язання, які виникли на підставі договору на обслуговування банківського рахунку повинні виконуватися належним чином.
В той же час, суд відмовляє в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1.000.000грн.00коп. збитків, оскільки 1.000.000грн.00коп. не є збитками позивача, що були спричинені йому банком.
Доводи позивача та заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.22,526,623 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 10 березня 2009р.