ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти" членів трудового колективу державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 "Молоко"
до
Голосіївської районної в місті Києві ради
треті особи
1) Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація,
2) Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва,
3) Приватне підприємство "Вікін Г"
про
визнання незаконними дій та визнання недійсним рішення
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача
Хасін І.Б. - представник
від відповідача
Корнійко В.В., Євтушенко Д.І. - представники
від третіх осіб
1) Корнійко В.В, Євтушенко Д.І. - представники, 2) не з'явились,
3) не з'явились
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Продукти»членів трудового колективу державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко»звернувся до суду з позовною заявою до відповідача -Голосіївської районної в м. Києві ради, треті особи: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, Приватне підприємство «ВікінГ»про визнання незаконним та недійсним пункту 2.57 рішення 12 сесії V скликання Голосіївської районної в м. Києві ради від 20.04.2007 № 12/08 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва на конкурсних засадах»щодо передачі в оренду Приватному підприємству «Вікін Г»нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією строком на одинадцять місяців, а також про визнання незаконними дій відповідача -Голосіївської районної в м. Києві ради, спрямованих на передачу будь-яким третім особам, крім позивача, в користування нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є переможцем приватизаційного конкурсу з приватизації цілісного майнового комплексу магазину, розташованого в приміщенні, оренда якого є предметом спору, та його власником. Крім того, позивач зазначає, що він протягом 5 років орендував приміщення за договором оренди від 07.09.2001 і має переважне право на викуп приміщення, передбачене п. 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (яка, відповідно до п. 1 Програми є чинною). Також позивач зазначає, що ним вчинено певні дії, спрямовані на приватизацію приміщення, і за результатами розгляду його звернення Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва було визнано наявність у позивача переважного права на викуп приміщення та виключено приміщення з переліку об'єктів приватизації шляхом конкурсу і розпочато процедуру підготовки приміщення до приватизації на користь позивача.
Також позивач вказує, що він є орендарем спірного приміщення, оскільки договір оренди нежитлового приміщення від 07.09.2001 № 220-2001 не припинений в установленому порядку, а також, що за будь-яких обставин він має право на отримання приміщення відповідно до п. 50 Державної програми приватизації на 2000-2002 р.р., яка передбачає, що за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або в разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується, шляхом викупу, зазначена будівля (споруда, приміщення) передається у встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду на термін не менш як 10 років. Передача спірного приміщення в користування будь-яким іншим особам, на переконання позивача, є незаконною, такою, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та порушує права позивача.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, а рішення, що оскаржується -таким, що відповідає законодавству. У відзиві на позов відповідач зазначив, що договір оренди з позивачем був припинений в установленому договором та законом порядку, конкурс з передачі приміщення в оренду, результати якого було оформлено оспорюваним рішенням, було проведено відповідно до законодавства, і в ході проведення зазначеного конкурсу позивач втратив переважне право на укладення договору оренди на новий строк.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві, просив суд відмовити в задоволенні позову. При цьому зазначив, що переможцем конкурсу ПП «ВікінГ»було визначене в зв'язку з тим, що воно запропонувало кращі умови оренди, що і стало передумовою для визначення його переможцем конкурсу.
Третя особа - Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація відзиву на позов не надала. Представник третьої особи -Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, який є одночасно представником відповідача, підтримав позицію відповідача, просив відмовити в задоволенні позову.
Третя особа -Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва відзиву на позов не надала, представника в судові засідання не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.
Третя особа -Приватне підприємство «ВікінГ»відзиву на позов не надала, явку представника в судові засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судових засідань.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
29.09.1999 року між позивачем та Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва було укладено договір купівлі-продажу майна державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43. Відповідно до п. 1.2. договору майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання та інше майно, тобто предметом договору купівлі-продажу є цілісний майновий комплекс державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43.
На підтвердження набуття позивачем права власності на майно цілісного майнового комплексу державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко», яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43, Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією видано позивачу Свідоцтво про власність від 30.09.1999, реєстраційний № 102.
07.09.2001 між позивачем та Державною адміністрацією Московського району м. Києва було укладено Типовий договір оренди нежитлового приміщення №220-2001, за умовами якого позивач отримав у строкове платне користування приміщення, в яких розташоване приватизоване ним майно, за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 43, для розміщення продовольчого магазину.
20.04.2007 рішенням 12 сесії V скликання відповідача № 12/08 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва на конкурсних засадах»було затверджено результати конкурсу з передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності району, і згідно п. 2.57. цього рішення приміщення, в якому розташований цілісний майновий комплекс магазину, належний позивачу, а саме нежитлові приміщення по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією було передано в оренду Приватному підприємству «Вікін Г»строком на одинадцять місяців.
Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що вказаним рішенням було порушено його права, як переможця конкурсу з приватизації цілісного майнового комплексу магазину, власника цілісного майнового комплексу магазину та особи, в інтересах якої розпочато приватизацію приміщення, зважаючи на наступне.
30.06.2005 Голосіївською районною в м. Києві радою прийнято рішення №36/05 «Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації», яким до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом конкурсу, включено приміщення, розташовані по просп. Науки, 43 у Голосіївському районі м. Києва. Рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 29.09.2005 №38/06 вказаний об'єкт виключено з переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом конкурсу та включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Пунктом 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (відповідно до пункту 1 Програми вона є чинною до затвердження нової програми приватизації), встановлено, що покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).
В матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про наявність заборони на приватизацію спірного об'єкта, отже позивач, як покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення).
Судом встановлено, що, користуючись зазначеним правом, позивач 19.08.2005 звернувся до відповідача та Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва з Листом № 27, яким повідомив про своє бажання скористатись правом на викуп приміщення та про необхідність скасування конкурсу з приватизації приміщення, оголошеного помилково без врахування переважного права позивача на приватизацію приміщення шляхом викупу.
За результатами розгляду звернення позивача Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва було підтверджено наявність у позивача переважного права на викуп приміщення та виключено приміщення з переліку об'єктів приватизації шляхом конкурсу, про що повідомлено позивача листом від 06.10.2005 № 889. Листом від 28.10.2005 № 1003 Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва повідомив позивача про необхідність звернення до нього для початку процедури викупу приміщення. Листом від 13.10.2005 № 922 Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва звернувся до Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з проханням надати поповерховий план, експлікацію та оціночний акт на приміщення для приватизації шляхом викупу, зазначивши, що оплату за це здійснюватиме позивач, який викупає приміщення.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо того, що він має передбачене законодавством право на викуп приміщення, яке є предметом спору, і процедуру підготовки до приватизації шляхом викупу ним розпочато в жовтні 2005 року. Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що прийняття рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів державного або комунального майна є підставою для відмови в укладенні договору оренди таких об'єктів з третіми особами. Посилання відповідача на те, що частина 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»носить диспозитивний, а не імперативний характер, оскільки передбачає право, а не обов'язок орендодавця відмовити в укладенні договору оренди за наявності перелічених в ній підстав, не приймається судом до уваги в зв'язку з її безпідставністю. Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника, та визначено перелік обставин, які надають орендодавцю законне право відмовити ініціатору укладення договору оренди, навіть в разі, якщо ним дотримано всіх умов, передбачених цим Законом. Однією з таких обставин і є прийняття рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку об'єктів державного або комунального майна.
Відповідачем не спростовано того факту, що станом на момент винесення рішення, яке є предметом оскарження, позивач був орендарем спірного приміщення, оскільки дію типового договору оренди приміщення від 07.09.2001 № 220-2001 не припинено сторонами. Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зазначені норми є імперативними і не можуть бути змінені сторонами договору. Відповідачем не надано суду доказів отримання Голосіївської районної в м. Києві радою прав орендодавця за договором оренди приміщення від 07.09.2001року № 220-2001 в порядку правонаступництва, натомість, повідомлення про припинення договору може направляти лише орендодавець за договором.
Підтвердженням того, що Типовий договір оренди приміщення від 07.09.2001 № 220-2001 не припинено є двохсторонні Акти приймання-передачі наданих послуг до договору № 220-2001 за вересень 2006 року -березень 2007 року, копії яких надано позивачем, відсутність позову відповідача про виселення позивача з приміщення, а також листи Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.09.2006 № 085/15-03/1899/1-Р та від 14.02.2007 № 085/15/03/153-Р, з яких вбачається, що після закінчення строку дії договору відповідачем протягом декількох місяців розглядалося саме питання про продовження строку дії договору оренди приміщення від 07.09.2001 № 220-2001, а не укладення нового договору оренди в зв'язку із закінченням строку дії попереднього договору. В зв'язку з цим, посилання відповідача на те, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди про продовження строку дії договору не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджено в порядку, передбаченому ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання відповідача на загальні норми Господарського кодексу України щодо припинення договору оренди не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до частини 6 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та частини 4 ст. 12 Закону України «Про державну приватизацію»з прийняттям рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Отже, законодавством встановлено спеціальний режим розпорядження об'єктами державної власності після прийняття рішення про початок їх приватизації, який відрізняється від загального порядку та містить певні обмеження для органів держави та місцевого самоврядування щодо розпорядження цим майном.
Посилання відповідача на те, що в процесі проведення конкурсу позивач втратив переважне право на отримання приміщення, оскільки іншою особою -ПП «ВікінГ»було запропоновано кращі умови оренди, не приймаються судом до уваги.
Як встановлено судом, спірне приміщення на момент проведення конкурсу перебувало в оренді у позивача за Типовим договором оренди нежитлового приміщення від 07.09.2001 № 220-2001. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач неналежним чином виконував свої обов'язки орендаря. Як роз'яснив Вищий господарський суд України в п. 12 Роз'яснень від 25.05.2000 № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»при вирішенні спорів про продовження договору оренди на новий строк слід виходити з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше. Отже суд виходить з презумпції належного виконання позивачем своїх обов'язків орендаря.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. Цією статтею встановлено єдиний випадок, при якому переважне право орендаря на укладення договору припиняється - у разі недосягнення домовленості щодо умов договору. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що такої домовленості не досягнуто, отже переважне право позивача не можна вважати припиненим. Як роз'яснив Вищий господарський суд України в п. 12 Роз'яснень від 25.05.2000 № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін, а передача орендодавцем після закінчення строку дії договору оренди спірного майна іншій особі є підставою для звернення орендаря з позовом до господарського суду про визнання договору оренди з новим орендарем недійсним.
Крім того, позивач є товариством, створеним членами трудового колективу колишнього державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко», а відповідно до частини 4 ст. 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
До того ж суд вважає обґрунтованою позицію позивача стосовно того, що передача приміщення в оренду іншим особам, крім позивача, суперечить ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
При цьому суд наголошує на тому, що позиція відповідача стосовно припинення переважного права позивача в результаті проведення конкурсу суперечить самій суті переважного права, яка передбачає обов'язкове повідомлення особи, яка має переважне право, про запропоновані іншою особою умови оренди та надання можливості прийняти ці умови. Натомість, в даному випадку позивач був позбавлений такої можливості, оскільки його не було повідомлено про запропоновані іншими особами умови оренди. Отже, позивача було в односторонньому порядку позбавлено можливості реалізувати своє переважне право на продовження договору оренди.
Суд погоджується з позивачем, що в разі відмови його, як покупця цілісного майнового комплексу магазину, від приватизації приміщення, в якому розташований цей магазин, шляхом викупу, зазначене приміщення передається у встановленому порядку позивачу, як власнику приватизованого об'єкта, в оренду на термін не менш як 10 років, оскільки саме таку норму містить пункт 50 Державної програми приватизації на 2000-2002 року і цей порядок є особливим та відрізняється від загального порядку, визначеного Законом України «Про оренду державного та комунального майна», передбачаючи обов'язок державних органів передати це майно в оренду, незалежно від наявності інших бажаючих взяти це приміщення в оренду.
Таким чином, судом встановлено, що п. 2.57 рішення 12 сесії V скликання Голосіївської районної в м. Києві ради від 20.04.2007 № 12/08 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва на конкурсних засадах»щодо передачі в оренду Приватному підприємству «Вікін Г»нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією строком на одинадцять місяців суперечить законодавству та порушує права позивача, як власника цілісного майнового комплексу магазину, переможця приватизаційного конкурсу та орендаря приміщення магазину, що належним чином виконує свої обов'язки. Так само суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що проведення конкурсу з передачі спірних приміщень в оренду або вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на передачу спірних приміщень в оренду іншим особам, крім позивача, є незаконними і така передача може відбуватись тільки за умови, якщо позивач відмовиться від приватизації приміщення або його оренди.
Стаття 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в якості підстав для своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним пункт 2.57. рішення 12 сесії V скликання Голосіївської районної в м. Києві ради від 20.04.2007 № 12/08 «Про оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва на конкурсних засадах» щодо передачі в оренду Приватному підприємству «Вікін Г»нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м) для магазину з торгівлі молоком, хлібобулочними виробами та плодоовочевою продукцією строком на одинадцять місяців.
Визнати незаконними дії Голосіївської районної в м. Києві ради, спрямовані на передачу будь-яким третім особам, крім Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти» членів трудового колективу державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко», в користування нежитлових приміщень по пр-ту Науки, 43 в м. Києві (1 поверх - 133,9 кв. м та цоколь - 47,2 кв. м).
Стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти»членів трудового колективу державного підприємства роздрібної торгівлі № 228 «Молоко»(01028, м. Київ, пр-т Науки, 43, ідентифікаційний код 30574217) 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення:09.02.2009.