17 березня 2009 р.
№ 9/142н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачів
не з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин"
на постанову
від 11.11.2008 р. Луганського апеляційного господарського суду
у справі
№ 9/142н господарського суду Луганської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин"
до
Луганської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
про
визнання недійсним виконавчого напису
В серпні 2008 р. ВАТ "Луганськмлин" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі -Банк) про визнання виконавчого напису №1039 вчиненого 27.02.2008 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на статтю 50 Закону України "Про нотаріат" та приписи Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням уточнень до позовної заяви а.с. 35).
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, між ПП "ТП Нотарк" та ВАТ "Луганськмлин" 28.07.2006 р. було укладено договір зберігання сільськогосподарської продукції № 126/Х на строк до 30.06.2007 р., за умовами якого ПП "ТП Нотарк" зобов'язувалось після закінчення строків зберігання, оплати послуг зі зберігання, вивезти продукцію власним транспортом.
Проте, ПП "ТП Нотарк" з позивачем не розрахувався і сторони домовились, що ВАТ "Луганськмлин" залишає в себе зерно, що передане на зберігання до остаточного розрахунку.
Незважаючи на те, що строк дії договору зберігання укладеного між ПП "ТП Нотарк" та ВАТ "Луганськмлин" від 28.07.2006 р. закінчився 29.06.2007 р. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувшись до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису, не мав доказів фактичного перебування товару на складі позивача, чим порушив статтю 41 Закону України "Про заставу" та права позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.210.2008 р. (суддя Ворожцов А.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Мотивуючи рушення суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що факт знаходження спірного майна у заставі Банку підтверджується наявністю договору застави товарів в обігу, укладеного між Банком та ПП "ТП "Нотарк" 01.08.2006 р. чинного на момент вчинення виконавчого напису і на час розгляду справи, а також з огляду на те, що оскільки обтяження спірного зерна пшениці за договором застави від 01.08.2006 р. зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за Банком, що підтверджується витягом з реєстру від 26.09.2008 р. № 20991642, а обтяження у вигляді права притримання цього майна позивачем не зареєстроване, то обтяження Банку має вищий пріоритет перед обтяженням позивача, а тому Банк має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
За апеляційною скаргою ВАТ "Луганськмлин" Луганський апеляційний господарський суд (судді: Лазненко Л.Л., Медуниця О.Є., Перлов Д.Ю.), переглянувши рішення господарського суду Луганської області від 03.210.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.11.2008 р. залишив його без змін.
ВАТ "Луганськмлин" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник, зокрема, зазначає, що приписами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення.
Стягнення за виконавчим написом, на думку заявника, провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", який визнає виконавчий напис як підставу виконання і як виконавчий документ, але у випадку, якби предметом договору застави від 01.08.2006 р. було не рухоме майно, а інше майно.
ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 р.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27.02.2008 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. вчинений виконавчий напис № 1039 про звернення стягнення на належне ПП "ТП "Нотарк" товару в обігу, а саме зерно пшениці 4-го класу врожаю 2005 року, яке знаходиться на складі ВАТ "Луганськмлин" за адресою: м. Луганськ, вул. Лутугинська, 111 згідно з договором зберігання № 126/Х, укладеного між ПП "ТП "Нотарк" та ВАТ "Луганськмлин" від 28.07.2006 р.
Зазначені товари в обігу на підставі договору застави товарів обігу, посвідченого 01.08.2006 р. за реєстровим № 3964 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л., передані у заставу АППБ "Аваль".
Предметом спору у даній справі є вимога ВАТ "Луганськмин" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 1039 вчиненого 27.02.2008 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим М.В., за яким звернуто стягнення на належні ПП "ТП "Нотарк" товари в обігу на користь Банку.
За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Відповідно до частини 7 статті 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії вирішується судом у позовному порядку.
При вирішенні питань підвідомчості такого спору слід, крім суб'єктного складу спору, виходити з того, що виконавчий напис нотаріального органу не є актом державного чи іншого органу.
Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Справи, пов'язані з оскарженням виконавчого напису нотаріуса, не підвідомчі господарським судам.
Проте, розглядаючи вказаний спір, суди першої та апеляційної інстанції на вказане уваги не звернули, правовий статус сторін у даній справі, зокрема, ВАТ "Луганськмлин", виходячи з предмету спору та вимог чинного законодавства, з'ясований не був, правова оцінка спірним правовідносинам у даній справі не надавалась, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, враховуючи виникнення спірних правовідносин, судами також залишений поза увагою та належної оцінки.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2008 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 р. у справі № 9/142н скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Касаційну скаргу ВАТ "Луганськмлин" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач