ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом
Комунального підприємства «Новосанжарське бюро технічної інвентаризації»
До
Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України -Відповідач 1
Приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»- Відповідач 2
Про
розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
Суддя Власов Ю.Л.
Представники:
Від позивача
Волоська О.М.
Від відповідача
Хоруженко В.А., Білан А.А. -від Відповідача 1
Москалюк М.О. -від Відповідача 2
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про розірвання договору про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно»№4-7 від 26.02.2004р., укладеного між Відповідачами, та спонукання Відповідача 1 до укладання договору про організацію доступу до державного реєстру прав власності на нерухоме майно із Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Рішенням селищної ради було утворено Позивача та зареєстровано його в Новосанжарській районній державній адміністрації. Між Позивачем та виконавчими комітетами сільських рад було укладено договори на підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна незалежно від форм власності.
Таким чином, після виконання вказаного право на здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах населених пунктів з якими було підписано відповідні договори належить Позивачу, адже відповідно до абз.2 п.1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.
Крім того, між Відповідачами був укладений договір про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно». Вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Вищий арбітражний суд України листом від 29.01.1999р. №01-8/46 надав роз'яснення, що реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав на них здійснюється в реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно із наказом Міністерства юстиції України 02.07.2002р. №7/5. Функції реєстратора зазначеного реєстру здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, до яких Відповідач 2 не відноситься. Законодавство України не надає будь-яким іншим підприємствам чи організаціям здійснювати державну реєстрацію та технічну інвентаризацію нерухомого майна.
Крім того, Відповідачем 2 відбуваються систематичні порушення прав та охоронюваних інтересів громадян в частині, що стосується реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідач 1 заперечив проти заявленого Позивачем позову мотивуючи наступним. У відповідності до п.1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Отже функцію здійснення державної реєстрації законодавством покладено на підприємства бюро технічної інвентаризації. При цьому законодавець не диференціює підприємства за формами власності та не обмежує в праві виконання функцій по державній реєстрації прав власності на нерухоме майно підприємства з формою власності відмінною від комунальної.
Поряд з цим, п.1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно прямо забороняє здійснення діяльності декількох підприємств БТІ по проведенню державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в реєстрі прав в межах однієї зони обслуговування. Для виконання своїх функцій між Відповідачами був укладений договір про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно». Умовами зазначеного Договору визначений перелік підстав для його розірвання: згода сторін; рішення суду, яке набрало законної сили; ліквідація однієї із сторін.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У ст.652 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір, може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Таким чином, дана норма не встановлює імперативного обов'язку сторін щодо розірвання договору.
Щодо посилання Позивача у письмових поясненнях на роз'яснення Вищого арбітражного суду, наданих у листі від 29.01.1999р. №01-8/46 стосовного того, що реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав на них здійснюється комунальними підприємствами Відповідач повідомляє наступне. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно саме комунальними підприємствами БТІ регламентувалось п.1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції, що існувала в період з 03.06.2002 року по 17.05.2004 року. 17.05.2004 року Міністерством юстиції України наказом №36/5 було внесено відповідні зміни до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема, з п.1.3. слово «комунальні»виключено.
Враховуючі ті зміни, що були внесені відповідними наказами Міністерства юстиції України до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно після надання згаданих роз'яснень Вищого арбітражного суду, останні не можуть прийматися до уваги, як такі, що не відповідають дійсності. На сьогоднішній день законодавство не забороняє здійснювати діяльність по державній реєстрації прав власності на нерухоме майно підприємствами з формою власності відмінною від комунальної.
Відповідач 2 заперечив проти позовних вимог Позивача в повному обсязі, мотивуючи тим, що спірний договір відповідає чинному законодавству України, при цьому законодавство України забороняє здійснення діяльності з інвентаризації і реєстрації прав на нерухоме майно в межах одного населеного прутку кількома БТІ, тому позовні вимоги Позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Ухвалою від 05.11.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 27.11.08р.
Ухвалою від 27.11.08р. розгляд справи був відкладений на 16.12.08р. у зв'язку з неподанням представниками сторін всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі. Цією ж ухвалою до участі у справі суд залучив третю особу.
Ухвалою від 16.12.08р. розгляд справи був відкладений на 27.01.09р. у зв'язку з неподанням представниками сторін всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі. Цією ж ухвалою до участі у справі суд залучив Відповідача 2. У судовому засіданні 27.01.09р. оголошувалась перерва до 10.02.09р.
Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд
22.01.91р. наказом Управління житлово-комунального господарства №12 було ліквідовано Полтавське міжміське бюро технічної інвентаризації як державну організацію з 01.02.91р.
08.07.92р. між Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації та Колективним підприємством «Інвентаризатор»був укладений договір про здійснення Колективним підприємством «Інвентаризатор»реєстрації всього житлового фонду незалежно від форми власності.
01.08.00р. між Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації та Колективним підприємством «Інвентаризатор»був укладений договір про здійснення Колективним підприємством «Інвентаризатор»інвентаризації об'єктів нерухомого майна та реєстрацію прав на них незалежно від форми власності.
18.12.01р. між Полтавською обласною державною адміністрацією та Колективним підприємством «Інвентаризатор»був укладений договір про здійснення Колективним підприємством «Інвентаризатор»інвентаризації об'єктів нерухомого майна та реєстрацію прав на них незалежно від форми власності.
25.11.02р. Виконкомом Полтавської міської ради був зареєстрований статут Відповідача 2.
Згідно з п.1.2. вказаного статуту Відповідач був створений на основі викупу трудовим колективом основних фондів Полтавського бюро технічної інвентаризації, згідно з договором між Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації та орендним підприємством Полтавського міжміського бюро технічної інвентаризації.
26.02.04р. між Відповідачами був укладений договір №4-7 про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно».
Відповідно до п.5.2., 5.3. вказаного договору договір може бути розірваним до закінчення строку його дії лише за згодою сторін. У інших випадках договір може бути розірваним лише на підставі рішення суду та у випадку прийняття однією з сторін рішення про ліквідацію.
У 2005 році Відповідачем 2 були укладені з Великокобелячківською, Новосанжарською, Кунцівською, Галущиногреблянською, Крутобалківською, Писарівською, Руденківською, Лелюхівською, Соколовобалківською, Лівенською, сільськими радами договори на здійснення Відповідачем 2 інвентаризації об'єктів нерухомого майна та реєстрації прав власності на них на території цих сільських рад.
Також виконавчими комітетами сільських та селищних рад Новосанжарського району у 2003 році були прийняті рішення про передачу правопопереднику Відповідача 2 повноважень на здійснення Відповідачем 2 реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на території цих сільських рад.
22.11.07р. рішенням Новосанжарської селищної ради було утворено Позивача та затверджено його статут.
13.12.07р. Позивача було зареєстровано в Новосанжарській районній державній адміністрації.
З моменту держаної реєстрації Позивача виконавчими комітетами сільських рад району були прийняті рішення про делегування повноважень Позивачу на підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності, проведення обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна та їх обмежень, розміщених на територіях Богданівської, Великокобелячківської, Полузірської, Шедіївської, Великосолонцівської, Нехворощанської, Новосанжарської, Сухомаячківської, Маячковіської, Малоперещепинської, Попівської, Клюсівської, Драбинівської, Галущиногреблянської, Зачепилівської, Крутобалківської, Писарівської, Руденківської, Старосанжарської, Стовбинодолинської, Супротивнобалківської, Судівської, Кустоловської, Лелюхівської, Соколовобалківської, Лівенської, Малокобелячківської, Пологівської сільських рад.
На підставі зазначених рішень з переліченими сільськими радами Позивачем та виконавчими комітетами сільських рад в особі сільських голів укладено договори на підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна незалежно від форм власності.
Селищним головою було направлено клопотання на ім'я голови Новосанжарської райдержадміністрації про погодження делегування повноважень виконавчими комітетами сільських рад на проведення робіт з обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна Позивачу.
13.02.08р. Новосанжарською райдержадміністрацією було прийняте розпорядження №62 про погодження делегування повноважень виконавчими комітетами сільських рад на проведення робіт з обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна Позивачу.
14.01.2008р. та 05.02.2008р. Позивач звертався до Полтавської філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України з пропозицією про укладення договору на організацію доступу до єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно. На заяви директора Позивача від 14.01.2008р. №1, від 05.02.2008р. №7 були надані відповіді з відмовою (від 01.02.2008р. №01-13/121, від 27.02.2008р. № 01-13/247).
При цьому, Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України Позивачу була надана відповідь про те, що на сьогоднішній день реєстрацію прав власності на нерухоме майно на території Новосанжарського району Полтавської області здійснює Відповідач 2 на підставі договору про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно»від 26.02.2004р. №4-7.
28.05.08р. Відповідач 1 направив Відповідачу 2 лист з проханням повідомити про згоду Відповідача 2 на припинення функцій з реєстрації на території Новосанжарського району.
02.06.08р. Відповідач 2 категорично заперечив проти припинення його функцій з реєстрації на території Новосанжарського району.
Спір по справі виник з причини того, що Позивач вважає, що Відповідач повинен підписати з Позивачем договір про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно», що договір про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно»укладений між Відповідачем та Третьою особою, повинен бути розірваним в зв'язку зі зміною обставин, а Відповідачі проти цього заперечують.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що договір може бути розірваним за згодою сторін цього договору, на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як встановлено судом 26.02.04р. між Відповідачами був укладений договір №4-7 про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно». Відповідно до п.5.2., 5.3. вказаного договору договір може бути розірваним до закінчення строку його дії лише за згодою сторін. У інших випадках договір може бути розірваним лише на підставі рішення суду та у випадку прийняття однією з сторін рішення про ліквідацію.
Як вбачається з матеріалів справи сторони договору №4-7 про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно», укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, згоди про його розірвання не досягали, жодна з сторін цього договору його розірвання з підстав істотного порушення договору другою стороною або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору не вимагає, жодною з сторін рішення про ліквідацію не приймалось.
Чинним законодавством України також не встановлено розірвання судом спірного договору з підстави, вказаної Позивачем, при цьому в зв'язку зі зміною обставин, про що просить Позивач, відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України спірний договір може бути розірваний лише на вимогу сторони цього договору, а не Позивача, який його стороною не являється.
За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для розірвання спірного договору за позовною вимогою Позивача, тому у цій позовній вимозі Позивачу належить відмовити.
Відповідно до п.1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р., державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Згідно з п.1.3. вказаного Тимчасового положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.
Як встановлено судом 26.02.04р. між Відповідачами був укладений договір №4-7 про організацію доступу БТІ до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно», який є чинним на даний час. Як встановлено судом на даний час реєстрацію прав власності на нерухоме майно на території Новосанжарського району Полтавської області здійснює Відповідач 2.
За вказаних обставин, суд вважає, що позовна вимога Позивача про спонукання Відповідача 1 до укладання договору про організацію доступу до державного реєстру прав власності на нерухоме майно з Позивачем не відповідає п.1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р., тому не може бути задоволеною.
Судом не може бути прийняті до уваги як підстава задоволення позовних вимог доводи Позивача, що згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»Відповідач не може здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки ці повноваження надані лише комунальним підприємствам, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»набрав чинності з 03.08.04р., в даному законі не передбачено, що він має зворотну дію у часі. Отже, даний закон не може застосовуватись до договірних відносин, які виникли між Позивачем і Відповідачем до набрання цим законом чинності.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.1, 4, 21, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. У позові відмовити повністю.
Суддя Ю.Л. Власов
Рішення підписане 17.03.2009р.