ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький
електровозоремонтний завод»
До відповідача Державного комітету України з державного матеріального
резерву
Про стягнення 177776,2 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Мальцев В.Є. (за дов.)
Від відповідача не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод»до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 177776,2 грн.
Ухвалою суду від 18.12.2007 р. (суддя Хоменко М.Г.) було порушено провадження у справі № 15/941.
Строк вирішення спору було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України за заявою сторін.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.02.2008 р. справу було передано для подальшого розгляду судді Ковтуну С.А. у зв'язку з закінченням повноважень судді Хоменка М.Г.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Як зазначив позивач, між ним та відповідачем було укладено договір № 61 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 24.07.2001 р..
Позивачем умови вказаного договору виконано в повному обсязі, внаслідок чого понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву. Всупереч умов договору відповідач не підписував кошториси витрат та не надавав заперечення до них, однак, при цьому, не відшкодував понесені позивачем витрати на зберігання матеріальних цінностей. Внаслідок порушення договірних зобов'язань, на думку позивача, відповідач заборгував позивачу за період з 2004-2006 роки 177776,2 грн.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що позивачем не надано детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог, не доведено факт понесення ним витрат із зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. З поданих позивачем документів на підтвердження факту понесення ним витрат зі зберіганням матеріальних цінностей не вбачається того, що такі витрати були понесені саме у зв'язку зі зберіганням матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву. Також не доведено факту знаходження матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні.
З огляду на суперечності щодо факту зберігання матеріальних цінностей позивачем, а також щодо факту понесення позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей відповідача та їх розміру, що потребує спеціальних знань, суд ухвалою від 07.04.2008 р. призначив у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 15.05.2008 р. за клопотанням позивача у справі призначено судову-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.
Матеріали справи повернуто до суду з висновком експерта.
Суд було поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 19.02.2009 р..
Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про включення витрат на проведення експертизи до складу судових витрат.
У судове засідання 19.02.2009 р. представник відповідача не з'явились.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
24.07.2001 р. між державним підприємством «Запорізький електровозоремонтний завод»(зберігачем), правонаступником якого згідно з п. 3.3 статуту, зареєстрованого Запорізькою міською радою за № 021003, є відкрите акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод», та Державним агентством з управління державним матеріальним резервом (агентством), правонаступником якого згідно з п. 1 Указу Президента України «Про Державний комітет України з державного матеріального резерву»№ 603/2001 від 07.08.2001 р. є Державний комітет України з державного матеріального резерву, було укладено договір № 61 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву (далі - Договір), предметом якого є зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву (далі - цінностей) на складських площах та ємкостях зберігача.
Відповідно до п. 3.1 Договору агентство зобов'язується відшкодовувати зберігачу витрати на утримання цінностей згідно з кошторисом витрат та оплачувати закладку (поставку) за узгодженими з агентством регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладки.
Пунктом 4.4 Договору передбачено відшкодування витрат на утримання цінностей один раз на рік не пізніше 15 грудня поточного року.
На виконання умов Договору позивачем було прийнято на відповідальне зберігання цінності, на що були надіслані кошториси та звіти форми № 12.
Відповідач надіслані кошториси не підписав, обґрунтованих заперечень щодо заявлених витрат у кошторисах та звітах не надав, понесені позивачем витрати на зберігання матеріальних цінностей не відшкодував.
На виконання умов Договору позивач протягом 2004 -2006 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 170940,93 грн.
Зокрема, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 7141 від 18.12.2008 р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за результатами дослідження наданих експерту документів документально підтверджено факт зберігання позивачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 2004-2006 роках.
При цьому витрати, пов'язані зі зберіганням матеріальних цінностей, які включали такі складові як: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, послуги зв'язку, охорона, паливно-мастильні матеріали, малоцінний інвентар, консерванти та лакофарбні матеріали, прання білизни, транспортні витрати, підробка та консервація, навантажувально-розвантажувальні роботи, поточний ремонт, складали у 2004 році -122090,88 грн., у 2005 році -23893,55 грн., у 2006 році - 24956,5 грн., що разом становить -170940,93 грн.
Вказані обставини підтверджуються кошторисами витрат на зберігання, формами № 12, довідками, рахунками, зведеними відомостями нарахувань і утримань по працівникам тощо.
Доказів, які б спростовували вказаний розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей або понесення позивачем витрат у більшому розмірі, суду не надано.
У порушення умов Договору вказана сума відповідачем сплачена не була.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003, Цивільний Кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існували після набрання ним чинності. Правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення договору були допущенні після набраних чинності цим Кодексом (п. 10 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України).
Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 р. «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У пункті 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України, передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Матеріалами справи та висновком експерта доведено існування заборгованості відповідача в розмірі 170940,93 грн. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем та викладених у висновку експерта, не надав.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 170940,93 грн. боргу.
У стягненні 6835,27 грн. судом відмовлено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1709,41 грн. державного мита, 113,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9024 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, рахунок 35222008003272 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, код казначейства - 20055032, МФО 820172, код 00034016) на користь відкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»(69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, рахунок 26007000389 у Запорізькому відділенні ДФ АБ «Експрес-Банк», м. Запоріжжя, МФО 306964, код 01056273) 170940,93 грн. боргу 1709,41 грн. державного мита, 113,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9024 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.А.Ковтун
Рішення підписано 24.03.2009 р.