№ 2а-4769/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
Іменем України
25 листопада 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача - Оковитої О.А., Павлуненко К.Л.
відповідача - Литвиненко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ДП «Харківський завод електроапаратури» до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Харкова, третя особа підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними та скасування рішень УПФУ у Ленінському районі м.Харкова,-
Позивач, Державне підприємство „Харківський завод електроапаратури” звернулось до суду з адміністративним позовом доУправління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Харкова, третя особа підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області,в якому просить суд визнати недійсними та скасувати рішення УПФУ у Ленінському районі м. Харкова №110 від 22.02.2008 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у сумі 568904,53 грн. та штрафу у сумі 918737,88 грн. за період з 20.07.2006 р. по 13.02.2008 р.; №111 від 22.02.08 р. про нарахування пені у сумі 75967,69 грн. та штрафу у сумі 233633,11 грн. за період з 20.06.2006 р. по 14.03.2008 р., №109 від 22.02.2008 р. про нарахування пені у сумі 302580,84 грн. та штрафу у сумі 398708,37 грн. за період з 20.12.2006 р. по 19.02.2008 р.
Разом із позовною заявою позивач надавав до суду клопотання про забезпечення позову, яке було задоволено ухвалою від 14.04.2008 року. Вжитозаходів до забезпечення позову шляхом заборони Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області вчиняти дії із примусового виконання:постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 568904,53грн. та штрафу у сумі 918737,88грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова №110 від 22.02.2008р.; постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 75967,69грн. та штрафу у сумі 233663,11грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова №111 від 22.02.2008р., постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 302580,84грн. та штрафу у сумі 398708,37грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова.
В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на приписи Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058), та положення Господарського кодексу України. При цьому, представники позивача посилаються на норми Господарського кодексу України зазначили, що штрафні санкції за несвоєчасне перерахування внесків до пенсійного фонду відносяться до адміністративно-господарських санкцій. Просилисуд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, УПФУ у Ленінському районі м.Харкова, у своїх запереченнях на адміністративний позовтау судовому засіданніз заявленими позовними вимогами не погодився,просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В поясненнях, наданихпід час судового розгляду справи, представник посилався на врегулювання спірних відносин суто Законом України №1058, а не Господарського кодексу України.
Третя особа, Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській областідо не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС України є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
Таким чином, суд вважає, що третя особа, Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, йоговідсутність в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі були винесені наступні рішення: №110 від 22.02.2008 р. про нарахування пені у сумі 568904,53 грн. та штрафу у сумі 918737,88 грн. за період з 20.07.2006 р. по 13.02.2008 р., №111 від 22.02.08 р. про нарахування пені у сумі 75967,69 грн. та штрафу у сумі 233633,11 грн. за період з 20.06.2006 р. по 14.03.2008 р., №109 від 22.02.2008 р. про нарахування пені у сумі 302580,84 грн. та штрафу у сумі 398708,37 грн. за період з 20.12.2006 р. по 19.02.2008 р.
Вказані рішення були винесені на підставі ст.106 п.9 Закону №1058.
Також позивачем до матеріалів справи надано розрахунки фінансових санкцій та пені і копії особових рахунків позивача за період з 01.01.2006р. по 29.10.2008р. , отримані від Управління Пенсійного фонду України листом від 29.10.2008 р.№12942-03/29. У розрахунках вказано, за який період нараховано внески по оскаржуваним рішенням, а саме: №110 від 22.02.2008р. - за період з 20.06.2006р. по 21.08.2006р.; №111 від 22.02.2008р. - за період з 21.08.2006р. по 20.12.2006р.; №109 від 22.02.2008р. - за період з 22.01.2007р. по 20.03.2007р.
Суд зазначає, що відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону №1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положеннями статті 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) закріплено, що цей кодекс визначає основні засади господарювання в України і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Статтею 2 ГК України до учасників господарських правовідносин віднесено, зокрема, також органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Суд зауважує, що законодавством не визначено поняття «господарська компетенція». З практики застосування термінів в юриспруденції, господарська компетенція визначається як сукупність прав та обов'язків, встановлених чинним законодавством для певного виду господарських організацій. Господарська компетенція виникає у господарської організації з моменту її офіційного створення і є видовою, тобто аналогічною, для господарських організацій певного виду.
Наказом Головного управління державної служби України, "Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців” від 01.09.1999 N 65 визначено, що під компетенцію слід розуміти сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, яку вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Частиною 4 статті 19 ГК України встановлено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначається законами.
Законом №1058 органи пенсійної служби наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.
З огляду на викладене, слід зазначити, що на спірні правовідносини сторін розповсюджується дія норм ГК України.
На думку суду, право на застосування штрафних санкцій відповідачем передбачено, як Законом №1058, так і в ст.ст.238 та 239 ГК України.
Статтею 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно - правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно - господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно - господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 ГК України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Як встановлено положеннями статті 250 ГК України, всі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що порядок стягнення застосованих штрафів регулюється ГК України. У статті 241 ГК зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.
Стаття 242 ГК України встановлює, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку та звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнено штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність тверджень позивача щодо того, що законодавець розрізняє поняття „застосування” та „стягнення” фінансових санкцій.
Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. В той час, як стягнення розглядається як примусовий захід, який здійснюється після застосування штрафної санкції для забезпечення надходження застосованої штрафної санкції до відповідного бюджету.
Оскільки Закон №1058 передбачає відсутність позовної давності тільки для стягнення штрафних санкцій, а не для їх застосування, та з огляду на те, що на пенсійні відносини розповсюджується дія норм Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що при застосуванні штрафних санкцій у частині строків застосування треба керуватись ст.250 ГК України.
Таким чином, термін застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обмежено шістьма місяцями із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником встановлених законом №1058 термінів сплати.
Відповідно до ч.2 п.9 ст.106 Закону №1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, накладається штраф в залежності від строку затримки платежу у розмірі: 10% своєчасно не сплачених вказаних сум - у випадку затримки їх сплати в строк до 30 календарних днів включно; 20% вказаних сум - у випадку затримки їх сплати в строк до 90 календарних днів включно; 50% вказаних сум - у випадку затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених ( не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% вказаних сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, максимальний розмір штрафу застосовується при затримці платежу більше ніж на 90 календарних днів, то ж сума штрафу не може бути більшою, ніж 50% навіть при подальшому простроченні даного платежу, що дає підстави для застосування штрафу на 91 день прострочення.
На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення винесені після закінчення шестимісячного терміну з дня виникнення підстав для застосування санкцій., оскільки граничними термінами для застосування були: 1) по рішенню №111 від 22.02.2008р. - 20.05.2007р. (21.08.2006р.+91 день+6 місяців); 2) по рішенню №110 від 22.02.2008р. - 22.09.2007р. (21.12.2006р.+91 день +6 місяців); 3) по рішенню №109 від 22.02.2008р. - 20.12.2007р. (21.03.2006р.+91день +6 місяців).
Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесених оскаржуваних рішень №110 від 22.02.2008р. про нарахування пені у сумі 568904,53грн. та штрафу у сумі 918737,88 грн. за період з 20.07.2006р. по 13.02.2008р., №111 від 22.02.2008р. про нарахування пені у сумі 75967,69грн. та штрафу у сумі 233663,11грн. за період з 20.06.2006р. по 14.03.2008р., №109 від 22.02.2008р. про нарахування пені у сумі 302580,84грн. та штрафу у сумі 398708,37грн. за період з 20.12.2006р. по 19.02.2008р.належним чином не довів.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 161 КАС України, суд скасовує заходи забезпечення адміністративного позову від 14.04.2008 року щодо заборони Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області вчиняти дії із примусового виконання:постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 568904,53грн. та штрафу у сумі 918737,88грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова №110 від 22.02.2008р.; постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 75967,69грн. та штрафу у сумі 233663,11грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова №111 від 22.02.2008р., постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 302580,84грн. та штрафу у сумі 398708,37грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ДП «Харківський завод електроапаратури» до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Харкова, третя особа підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними та скасування рішень УПФУ у Ленінському районі м.Харкова- задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним та скасувати рішення УПФУ у Ленінському районі м.Харкова №110 від 22.02.2008р. про нарахування пені у сумі 568904,53грн. та штрафу у сумі 918737,88 грн. за період з 20.07.2006р. по 13.02.2008р., №111 від 22.02.2008р. про нарахування пені у сумі 75967,69грн. та штрафу у сумі 233663,11грн. за період з 20.06.2006р. по 14.03.2008р., №109 від 22.02.2008р. про нарахування пені у сумі 302580,84грн. та штрафу у сумі 398708,37грн. за період з 20.12.2006р. по 19.02.2008р.
Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову від 14.04.2008 року щодо заборони Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області вчиняти дії із примусового виконання:постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 568904,53грн. та штрафу у сумі 918737,88грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова №110 від 22.02.2008р.; постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 75967,69грн. та штрафу у сумі 233663,11грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова №111 від 22.02.2008р., постанови від 07.04.2008р. Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення пені у сумі 302580,84грн. та штрафу у сумі 398708,37грн. по виконанню рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Харківський завод електроапаратури», код 14308262, державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 28.11.2008 року.
Суддя Т.С. Перцова