643/9874/13-ц
16.08.2013
2/643/3710/13
16 серпня 2013 року Московський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Єлізаров І.Є., при секретарі -Куліш А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Московський ВДВС ХМУЮ про стягнення неустойки по заборгованості за аліментами,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення неустойки по заборгованості за аліментами, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів за 2009 рік в розмірі 10333,72 гривен, за 2010 рік в розмірі 14332,74 гривен, за січень та лютий 2011 року в розмірі 631,59 гривен, а всього 25298,05 грн.
Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.09.2009 року відповідачу ОСОБА_2 призначено виплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) починаючи з 27 січня 2009 року і до повноліття дитини. У добровільному порядку виплатити заборгованість відповідач відмовився. Відповідно до її заяви наданої до Московського ВДВС ХМУЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів. При зверненні позивачки до Московського ВДВС ХМУЮ с заявою про нарахування неустойки по заборгованості за аліментами їй було відмовлено, у зв'язку з чим розрахунок неустойки нею проведений згідно даних Головного управління статистики у Харківський області про розмір середньомісячної заробітної плати по Московському районі м. Харкова. Вона вважає, що оскільки з 27.01.2009 року по 31.11.2009 року заборгованість за аліментами відповідача склала 3410,47 грн., тому неустойка за несвоєчасну сплату аліментів склала - 10333,72 грн. /3410,47 грн. : 100% х 303 дня = 10333,72 грн./. В грудні 2009 року заборгованість відповідача за аліментами склала - 224,17 грн. З березня 2010 року по грудень 2010 року включно заборгованість за аліментами відповідача склала 4477,50 грн., неустойка за несвоєчасну сплату аліментів склала - 13701,15 грн. /4477,50 грн. : 100% х 306 дня = 13701,15 грн./. В січні та лютому 2011 року заборгованість за аліментами відповідача склала 1070,50 грн., а неустойка за несвоєчасну сплату аліментів склала 631,59 грн. /1070,50 грн. : 100% х 59 днів = 631,59 грн./. Тобто всього неустойка склала загальну суму - 14332,74 грн. за 2010 рік. Таким чином, загальна сума неустойки за несвоєчасну сплату аліментів складає - 25298,05 грн. /10333,72 грн. (2009 рік) + 14332,74 грн. (2010 рік) + 631,59 грн. (січень та лютий 2011 року) = 25298,05 грн.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 заперечував, надав письмові заперечення, посилаючись на те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не по його вині, оскільки в Московський ВДВС ХМУЮ він жодного разу не викликався. Відповідач не був належним чином повідомленим державним виконавцем про те, що з нього на користь позивача на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2009 року було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) починаючи з 27.01.2009 року і до повноліття дитини. Відповідач не був належним чином повідомленим державним виконавцем про наявність в нього конкретної суми заборгованості по сплаті аліментів. Відповідачу не було встановлено державним виконавцем конкретний строк погашення заборгованості по сплаті аліментів, оскільки саме з цієї дати слід було би нараховувати пеню за кожний день прострочення ним виплати заборгованості до її повного погашення.
З'явившись 17.07.2012 року зі своїми представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючими на підставі довіреності, до державного виконавця, відповідач надав документи про заробіток з місця роботи та всі квитанцій про сплату аліментів, в результаті чого йому було зроблено перерахунок заборгованості по аліментам, яку він в повному обсязі виплатив на даний час.
Він вважає, що заборгованість по аліментам сталася через позивачку ОСОБА_1, яка належним чином не довела до державного виконавця, що на час її звернення з заявою до Московського ВДВС ХМУЮ від 13.10.2009 року про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Московським районним судом м. Харкова 06.10.2009 року, він фактично проживав за адресою: 98033, АДРЕСА_1, про що вказано як в її заяві так і на сторінки 2-ї тексту виконавчого листа № 2 - 4306/2009 від 28.09.2009 року. Крім того, позивачкою не доведена вина відповідача, який сплачував аліменти по квитанціям. До того ж, загальна сума заборгованості здійснена нею без врахування сплати аліментів відповідачем. Крім того, в розрахунок заборгованості не включені всі квитанції перерахування ним аліментів, оскільки ці квитанції нею не були надані до суду, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову, пояснюючи тим, що відповідач регулярно матеріально допомагав та продовжує допомагати своєму сину. У вересні 2008 року відповідач виїжджав на роботу до Автономної Республіки Крим. Звідки повернувся у листопаді 2009 році. Проте, що з нього рішенням суду було стягнуто аліменти, він не знав, але він за домовленістю з позивачкою переводив гроші на утримання дитини у досудовому порядку. Відповідач не був належним чином повідомлений про те, що з нього рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.09.2009 року були стягнуті аліменти на утримання сина.
Оскільки він працював на час виникнення заборгованості та під час визначення її розміру старшим державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Нескородєвим С.В., він не мав права обчислювати її виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Після того, як державний виконавець належним чином повідомив його про наявність заборгованості по аліментам, то він вказану заборгованість одразу погасив.
Представник третьої особи підтримав заявлені ОСОБА_7 позовні вимоги.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, а також представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони з 1990 року по 2007 рік перебували у шлюбі. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого Московським відділом РАЦС 01.12.1999 року, актовий запис за № 1187 (а.с. 5).
Як встановлено судом відповідач повинен за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2009 року сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) починаючи з 27.01.2009 року і до повноліття дитини (а.с. 20, 21).
Виконавчий лист № 2 - 4306/2009 на підставі цього рішення було видано позивачу 01.02.2006 року. Боржник у Московський ВДВС ХМУЮ не викликався, від сплати аліментів не ухилявся, тобто заборгованість виникла не з його вини. Більш того, розмір заборгованості визначений державним виконавцем не вірно і в подальшому був перерахований виходячи з наданих боржником документів про доход та всіх квитанцій про сплату аліментів. На даний час заборгованість по аліментам відповідач заплатив в повному обсязі….
Згідно ст. 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості по аліментам з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За сенсом цієї норми цивільна відповідальність має місце тільки за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
Тобто, цивільна відповідальність платника аліментів виникає лише у тому разі, коли така заборгованість виникла за вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти.
Таким чином, особа не тільки має знати про те, що зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, але умисно ухилитися від виконання такого судового рішення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачу не було відомо проте, що з нього стягнуто аліменти.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавчий лист пред'явлений позивачкою до примусового виконання 13.10.2009 року. Виконавче провадження відкрито 19.10.2009 року, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не була надіслана належним чином боржнику ОСОБА_2 (а.с.143).
З рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.09.2009 року вбачається, що під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 (ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів) відповідач в судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву в який зазначив, що він згоден платити аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, в зв'язку з тим, що він знаходиться в с. Морське, просить розглянути справу в його відсутність (а.с.4 ).
Ще до постановлення вказаного рішення суду та надходження виконавчого листа до Московського ВДВС ХМУЮ, починаючи з серпня 2009 року, відповідач щомісячно сплачує аліменти, а саме: у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні у розмірі 1/4 частини зі свого офіційного заробітку, що підтверджується довідками про доходи та поштовими квитанціями про сплату грошових переказів (а.с.151-157) ,отже, відповідачем не допускалося невиконання рішення суду.
Звернувшись до суду, позивачка ОСОБА_1 надала розрахунок заборгованості по аліментам ОСОБА_2, складений 22.03.2011 року старшим державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Нескородєвим С.В., з якого вбачається, що станом на 01.03.2011 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2 - 4306/ 2009 від 06.10.2009 року виданим Московським районним судом м. Харкова в розмірі - 10301,26 грн. Заборгованість нарахована за період з 27.01.2009 року по 01.03.2011 року, як непрацюючому на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 12, 13).
Порядок стягнення аліментів визначений відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 4 зазначеної норми державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів та повідомляє про нього стягувачу та боржнику.
Всупереч вимогам закону державний виконавець не повідомив платника аліментів про розмір заборгованості по аліментам. Крім того, він навіть відсутній в матеріалах виконавчого провадження. Про те, що по аліментах мається заборгованість відповідач був повідомлений у встановленому порядку лише у 2013 році, погасив біля 11000,00 грн.
Судом встановлено та підтверджено сторонами по справі, що відповідач по справі, на час винесення рішення Московським районним судом м. Харкова та відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2 - 4306/ 2009 від 06.10.2009 року, постійно мешкав за межами м. Харкова, а саме за місцем свого працевлаштування в АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивачки не довів, що відповідач приховувався від сплати аліментів та виконавчою службою були прийняті всі заходи для встановлення місця роботи та проживання стягувача ОСОБА_2, незважаючи на те, що останнє вказано на сторінки 2-ї вказаного виконавчого листа.
Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Законом.
Позивачка та її представник не надали достовірних доказів проте, що відповідач знав про рішення про стягнення аліментів та умисно ухилявся від сплати аліментів. Позивачка та її представник не надали доказів на підтвердження того, що заборгованість виникла з вини відповідача. Посилання позивачки та її представника на те, що відповідачу було відомо про стягнення аліментів є голослівними й нічим об'єктивно не підтверджено. Матеріали справи не містять даних про виникнення заборгованості по сплаті аліментів з вини відповідача.
Так як відсутня вина відповідача в тому, що виникла заборгованість по аліментам, то немає підстав застосовувати ст. 196 СК України та стягувати неустойку.
Крім цього, у судовому засіданні позивачка не змогла надати пояснення з приладу позовних вимог. Окремо представник позивачки не міг вказати, яким чином він розраховував заборгованість по аліментам з 2009 року до 2011 року, тоді як чинним законодавством передбачено механізм розрахунку щомісяця.
За таких обставин, немає підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) від суми заборгованості по аліментам за кожен день прострочення. У зв'язку з наведеним , суд вважає позов не доведений та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.180,181,196 СК України , ст.ст. 88,209,218 ЦПК України суд,-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по заборгованості за аліментами - відмовити
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Московського районного
суду м. Харкова Єлізаров І.Є.