Справа № 759/5448/13-ц
н.пр. №2/759/3354/13
08 серпня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.
при секретарі Бандурі Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного центру зайнятості в особі Святошинського районного центра зайнятості про розірвання трудового договору, суд, -
Позивач звернувся до суду позовом, в якому просить розірвати 16.10.2011р. трудовий договір від 14.09.2011р. з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, посилаючись на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 14.09.2011р. був укладений трудовий договір, який 15.09.2011 р. був зареєстрований у Святошинському районному центрі зайнятості м. Києва. Проте, 16.10.2011р. відповідач без поважних причин на роботі не з'явився, жодних пояснень з цього приводу не надав, трудовий договір у встановленому порядку не розірвав.
Тому позивач просить припинити вказаний договір та зобов'язати Святошинський районний центр зайнятості зняти його з реєстрації.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, надіслав на адресу суду заяву, згідно якої позов визнає в повному обсязі та просить розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача Державного центру зайнятості в особі Святошинського районного центра зайнятості в судовому засіданні позов визнав.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк (п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України). Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Стаття 24-1 КЗпП України та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 8 червня 2001 року встановлює, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Як встановлено в судовому засіданні, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 вересня 2011 року був укладений трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів автобусом, на маршруті, визначеному фізичною особою, або ж по замовленню громадян, підприємств та організацій, а ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зобов'язався оплачувати працю працівника і забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником зобов'язань. Зазначений трудовий договір був зареєстрований 15.09.2011 р. у Святошинському районному центрі зайнятості м. Києва /ас 6-7/.
Однак, як пояснив представник позивача, 16.10.2011р. ОСОБА_2 без поважних причин на роботу не вийшов, будь-яких пояснень з цього приводу не надав і трудовий договір не розірвав.
Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Стаття 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 232 КЗпП України передбачено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу.
Відповідно роз?яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами і доповненнями) безпосередньо у районних (міських) судах розглядаються заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, спори з питань переведення на іншу роботу і накладення дисциплінарних стягнень.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, до компетенції судів не належить.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання трудового договору не відповідає передбаченим законодавством про працю України способам захисту трудових прав та інтересів.
Крім цього, за змістом пп. 8-10 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, зняття з реєстрації трудового договору у разі його розірвання за ініціативою фізичної особи у випадках, визначених КЗпП України, за відсутності працівника, проводиться протягом трьох робочих днів відповідальною особою центру зайнятості, за умови подання фізичною особою визначених цим Порядком документів, про що робиться запис у книзі реєстрації трудових договорів. У цьому випадку центр зайнятості повідомляє працівника про зняття з реєстрації трудового договору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 23, 24, 24-1, 36, 40, 232 КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного центру зайнятості в особі Святошинського районного центра зайнятості про розірвання трудового договору - відмовити.
Рішення може бути оскажене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 10 днів.
Суддя