Справа № 2604/7654/12
(заочне)
"24" травня 2013 р.Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Вернидубова Я.І.,
при секретарі Базюнь Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення та виселення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити його до зазначеної квартири та виселити відповідача з спірної квартири, мотивуючи тим, що 19 жовтня 2011 року головним державним виконавцем Мироненко М.Н. відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, було передано на реалізацію предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1. Про що державним виконавцем складено Акт.
Спірна квартира була реалізована під час примусового виконання виконавчого напису № 1140, виданого 22.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно.
Квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською РДА в м. Києві 09.01.1988 року, згідно із розпорядженням № 38-677 від 09.01.1988 року та зареєстрованого у Бюро технічної інвентаризації міста Києва від 05.03 1988 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.02.1999 року Десятою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером №14-534 та зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації міста Києва 01.04.1999 року.
Реалізація квартири проводилась Філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» на підставі договору № 1011128 від 16 червня 2011 року, про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Торги було проведено Філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», а саме: м. Київ, вул. Баренбойма, 12 (3 поверх). Торги відбулись 13 вересня 2011 року.
Позивач переміг у вищезазначенних торгах і в результаті чого придбав за 456 163 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят три) грн. 20 коп. квартиру АДРЕСА_1. Зі свідоцтва від 22 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» та підставі акта про проведенні прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ м. Києва 30.09.2011 року, вбачається, що ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві власності майно, що складається з трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке придбано за 456 163 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят три) грн. 20 коп., що раніше належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Таким чином відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні квартирою, що є предметом позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання подала заяву про уточнення позовних вимог, а саме просила суд усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням, вселення та виселення шляхом зняття відповідача з реєстрації у квартирі, уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.
3-я особа Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в судове засідання не з'явилось, про день, час та місце судового розгляду справи було повідомлено належним чином, причини неявки суд не повідомило.
Відповідно до ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи думку позивача, який подав заяву про розгляд справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.02.1999 р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності відповідачам (а.с.10-11).
Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2011 року головним державним виконавцем Мироненко М.Н. відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, було передано на реалізацію предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, про що державним виконавцем складено Акт (а.с.6-7).
Спірна квартира була реалізована під час примусового виконання виконавчого напису № 1140, виданого 22.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно.
Реалізація квартири проводилась Філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» на підставі договору № 1011128 від 16 червня 2011 року, про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Торги було проведено Філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» 13 вересня 2011 року, позивач переміг у вищезазначенних торгах і в результаті чого придбав за 456 163 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят три) грн.20 коп. квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Відповідно до свідоцтва від 22 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» та підставі акта про проведенні прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ м. Києва 30.09.2011 року, вбачається, що ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві власності майно, що складається з трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке придбано за 456 163 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят три) грн.. 20 коп., що раніше належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.10).
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР , ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Однією з підстав виникнення суб'єктивного права на житло, тобто набуття права користування конкретним жилим приміщенням, є вселення у нього в установленому порядку в якості члена сім'ї наймача, члена ЖБК або власника квартири чи будинку (статті 64, 65, 145, 156 Житлового кодексу України).
Крім того, Конституційний суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 14 листопада 2001 року №1-31/2001 №15-рп/2001 (справа щодо прописки) констатував: „Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті 13), міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12), протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (сттатя2) та іншими міжнародно-правовими актами.
Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як інші права і свободи людини, є невідчужуваними та непорушним (стаття 21 Конституції України)
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є усунення перешкод відповідачами у здійсненні права користування позивача на квартиру АДРЕСА_1, а також виселення відповідачів з квартири шляхом зняття їх з реєстраційного обліку та вселення позивача до спірної квартири.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого
проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено
права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно дост. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, пояснень свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши наявні у справі докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки доведено факт порушення відповідачами щодо здійснення позивачем права користування спірною квартирою.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, виселення та вселення підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 21, 41 Конституції України, ст.ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 64, 65, 145, 150,155 Житлового кодексу УРСР, ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 130,208-209, 212-215, 224, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення та виселення - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, знявши їх з реєстраційного обліку.
Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.