Справа № 367/2948/13-ц
29 серпня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Пархоменко О.В.
при секретарях Голік О.А., Ринда Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя та його розподіл, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Житлово-будівельний кооператив "Ірпіньмаш-2" про визнання квартири особистою власністю,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 21 липня 1993 року по 8 жовтня 2012 року, від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує, що під час шлюбу ними були виплачені пайові внески в житлово-будівельний кооператив "Ірпіньмаш-2" на квартиру АДРЕСА_1, де членом ЖБК була його колишня дружина ОСОБА_2 Так, 17 квітня 2009 року рішенням виконкому Бучанської міської ради Київської області № 139/1 від 14.04.2009 року було визнано право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,8 кв. м., житловою площею 30,9 кв. м. за членом названого кооперативу ОСОБА_2, 17.11.2010 року на її ім'я було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС № 441511 від 17.11.2010 року виконкомом Бучанської міської ради, яке зареєстроване 25.11.2010 року в КП "Бучанське БТІ". Відповідно до оцінювального акту спірної квартири вартість квартири складає 73 085,0 гривен, будинок введений в експлуатацію в 1995 році.
Позивач також вказує, що згідно із довідкою ф.3 від 11.02.2013 року за № 11/02/13 в спірній квартирі зареєстровані з 24.11.1998 року він, відповідачка та їх неповнолітній син; зараз він продовжує мешкати в квартирі, це єдине його місце проживання. Він за весь час перебування із відповідачкою у шлюбі мав постійний заробіток, вони вели спільне господарство, разом сплачували пайові внески за квартиру і відповідно він рахує, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя так як придбана ними за час шлюбу. Він звертався до відповідачки щодо розподілу спірної квартири та визначення порядку її користування, але відповідачка не визнає, що дана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що змушує його звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав.
В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об"єктом спільної сумісної власності подружжя - його та ОСОБА_2, розподілити квартиру АДРЕСА_1, виділивши ? частину квартири йому та ? частину квартири ОСОБА_2.
ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Житлово-будівельний кооператив "Ірпіньмаш-2" про визнання квартири особистою власністю, посилаючись на те, що вона не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі, а викладені в його позовній заяві доводи не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вона вимушена звертатися до суду із зустрічним позовом. Вказує, що вона дійсно з відповідачем ОСОБА_1 з 21.07.1993 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3. Хоча рішенням Ірпінського міського суду Київської області шлюб між ними був розірваний 08.10.2012 року, фактично шлюбні відносини з ним вони припинили в серпні 2012 року, коли він залишив її з сином в квартирі, де вони постійно на той час проживали.
Позивачка вказує, що заявляючи вимоги про визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 посилається на те, що вона являється їх спільною сумісною власністю, оскільки була придбана в шлюбі, але такі твердження ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, так як не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірна квартира не була придбана за їх спільні кошти, а тому і не може бути визнана їх спільною сумісною власністю.
Вказує, що як вбачається із рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 14.04.2009 року № 139/1 вона дійсно стала власницею квартири АДРЕСА_1 в період шлюбу, але пайові внески за спірну квартиру ні вона, ні відповідач ОСОБА_1 в період шлюбу не сплачували, оскільки вона стала членом даного ЖБК після сплати пайових внесків за дану квартиру її матір'ю ОСОБА_4 і по заяві якої пайові внески були переведені на неї. Так, відповідно до п. 30 Статуту ЖБК "Ірпіньмаш-2" член ЖБК має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з членів сім'ї, які досягли 18-річного віку; особа, який член кооперативу передав свій пай, користується перевагою перед усіма іншими на вступ до цього кооперативу. Відповідно до рішення профкому "Ірпіньмаш" від 23.12.1992 р. та рішення виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 28.01.1993 р. № 14 був створений ЖБК "Ірпіньмаш-2" для будівництва 143-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. Членом даного кооперативу була прийнята її мати ОСОБА_4, оскільки знаходилась на квартирному обліку для покращення житлових умов з 04.08.1989 року, вона, як її дочка, входила лише до складу сім'ї своєї матері. Після прийняття її матері ОСОБА_4 в члени ЖБК "Ірпіньмаш-2" в період будівництва даного будинку вона сама повністю сплатила вступний внесок та пайові внески в період будівництва будинку і до розподілу квартир в даному будинку між членами ЖБК.
Вказує, що вона ж як член сім'ї своєї матері не вносила і не могла вносити ніяких коштів за спірну квартиру, оскільки хоча і вийшла на той час заміж за ОСОБА_1, але у неї з відповідачем були малі доходи і вони змушені були фактично бути на утриманні її матері. Відповідно до довідки ЖБК "Ірпіньмаш-2" від 14.05.2013 року її мати ОСОБА_4 сплачувала вступні та пайові внески з березня 1993 р. по вересень 1995 року; оскільки в цей період вступні внески та пайові внески вносились в діючій на той час національній валюті, а в 1996 році в Україні була введена нова грошова одиниця - гривня, то в довідці вони зазначені в гривнях, тобто діючій на даний час національній валюті. Після закінчення сплати її матір'ю пайових внесків і після прийняття рішення про виділення їй 2-кімнатної квартири в будинку ЖБК "Ірпіньмаш-2", а саме 19.03.1996 року її мати ОСОБА_4 звернулась до ЖБК "Ірпіньмаш-2" з заявою про виключення її з членів даного ЖБК, переведення внесеного нею паю за виділену їй квартиру на її ім."я і що в дану квартиру буде заселятися вона зі своєю сім'єю. На підставі заяви її матері ОСОБА_4 про переведення на неї паю в ЖБК "Ірпіньмаш-2" рішенням загальних зборів даного ЖБК вона стала членом ЖБК "Ірпіньмаш-2" і рішенням виконкому Ірпінської міської ради Київської області за № 295 від 08.10.1996 р. їй був виданий ордер на заселення 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1.
Позивачка також вказує, що виходячи із вимог ст. 42 Статуту ЖБК "Ірпіньмаш-2" , ст. 57 ч.7 СК України поділ квартири між членом житлово-будівельного кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною сумісною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ним квартирі, але виплачений особисто її матір'ю пай за спірну квартиру і переведений нею на її ім."я не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був переведений її матір'ю виключно на її ім."я, а тому являється її особистою власністю. Таким чином, хоча вона і отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_1, але власником даної квартири вона стала в результаті сплати не ними спільно, а особисто її матір'ю ОСОБА_4 пайових внесків за дану квартиру з послідуючою передачею особисто їй паю, то дана квартира являється її особистою власністю.
Вказує, що після отримання в 1996 році ордера на дану квартиру вони в ній разом з ОСОБА_1 виконали оздоблювальні роботи при допомозі її матері, а самі всі ці роки проживали також в квартирі її матері. Внесення ними спільно з ОСОБА_1 після 1996 року платежів за утримання даної квартири, комунальних послуг не дає законних підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на дану квартиру, оскільки право власності виникає лише в результаті внесеного вступного внеску на будівництво даної квартири та пайових внесків. Лише в серпні 2012 року після припинення подружніх відносин відповідач поселився в даній квартирі без її згоди, посилаючись на те, що вона являється їх спільною сумісною власністю.
В зв'язку із викладеними обставинами позивачка просила визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою власністю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали, представник позивача ОСОБА_5 суду пояснила, що оскільки спірна квартира була придбана сторонами в період шлюбу, вона є їх спільною сумісною власністю і ОСОБА_1 має право на ? частину даної квартири. Квитанцій на підтвердження сплати пайових внесків після отримання ордеру у нього немає. ОСОБА_1 суду також пояснив, що він визнає, що він вселився в спірну квартиру в серпні 2012 року, до цього він з сім'єю проживав в квартирі матері відповідачки АДРЕСА_6. Просили у зустрічному позові відмовити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, представник відповідачки ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_2 стала власницею квартири АДРЕСА_1 в період шлюбу, однак вступний та пайовий внески були повністю сплачені матір'ю відповідачки ОСОБА_4 та після закінчення нею сплати пайових внесків і після прийняття рішення про виділення їй квартири в будинку, а саме 19.03.1996 року мати відповідачки ОСОБА_4 звернулася до ЖБК "Ірпіньмаш-2" з заявою про виключення її з членів даного ЖБК, переведення внесеного нею паю за виділену їй квартиру на її ім."я і що в дану квартиру буде заселятися її дочка з сім'єю. На підставі заяви матері відповідачки ОСОБА_4 рішенням загальних зборів ЖБК відповідачка стала членом ЖБК "Ірпіньмаш-2" і рішенням виконкому Ірпінської міської ради № 295 від 08.10.1996 р. їй був виданий ордер на заселення до спірної квартири. Вважала, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вступний та пайові внески були сплачені матір'ю відповідачки та були переведені її матір'ю виключно на її ім."я, а тому є особистою власністю ОСОБА_2 Просили у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зустрічний позов підтримали, підтвердили обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, просили зустрічний позов задовольнити.
Представник третьої особи - Житлово-будівельного кооперативу "Ірпіньмаш-2" в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутності, в зв'язку із чим суд, заслухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи, вважав за можливе розглянути справу в його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений ОСОБА_1 позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 з 21.07.1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 08 жовтня 2012 року розірваний у встановленому законом порядку. Від даного шлюбу вони мають дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 28.01.93 р. № 14 "Про організацію житлово-будівельного кооперативу при орендному підприємстві заводі "Ірпіньмаш" для будівництва 143-квартирного житлового будинку в селищі Буча" затверджено протокол загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу "Ірпіньмаш-2" при орендному підприємстві заводу "Ірпіньмаш" на пайових засадах з орендним науково-виробничим підприємством Науково дослідного інституту склопластики і волокна; затверджено список членів ЖБК "Ірпіньмаш-2" в кількості 129 сімей, зареєстровано статут житлово-будівельного кооперативу "Ірпіньмаш-2", прийнятий на загальних зборах.
Встановлено, що згідно протоколу № 6 загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу "Ірпіньмаш-2" від 30.03.1993 року мати відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 було прийнято в члени даного кооперативу. Згідно заяв від 19 березня 1996 року ОСОБА_4 голові кооперативу ЖБК "Ірпіньмаш-2" ОСОБА_4 просила вивести її із членів кооперативу ЖБК "Ірпіньмаш-2", а замість неї прийняти її дочку ОСОБА_9, яка проживає за адресою АДРЕСА_6 та у виділену їй двокімнатну квартиру буде вселятися у наступному складі сім'я ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_8. Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 08.10.1996 року № 295 "Про заселення будинку ЖБК "Ірпіньмаш-2" та видачу ордерів на жилі приміщення в 159-ти квартирному кооперативному будинку АДРЕСА_1" затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК "Ірпіньмаш-2" від 29.11.1995 р. № 39 , від 19.03.1996 р. № 42 по наданню квартир в будинку ЖБК "Ірпіньмаш-2" в смт. Буча, вул. Тарасівська, 10-в із зняттям з квартирного та кооперативного обліків ОСОБА_9, члену ЖБК, склад сім'ї - 3 чоловіка ( вона, ОСОБА_1, син ОСОБА_8), 2-х кімнатна квартира НОМЕР_1, житловою площею 30,9 кв. м., загальна на площа 49,4 кв. м., з квартирного обліку зняти, видати ордер.
Встановлено, що згідно ордеру на житлове приміщення № 477, виданого ОСОБА_9 із сім'єю з 3-х чоловік на право заняття житлового приміщення житловою площею 30,9 кв. м., що складається з 2-х кімнат в ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_1 , склад сім'ї - ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_8 Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 14 квітня 2009 року № 139/1 "Про дозвіл на оформлення та отримання правовстановлюючої документації на квартиру" визнано право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,8 кв. м., житловою площею 30,9 кв. м. за членом названого кооперативу ОСОБА_2. Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бучанської міської ради 14.04.2009 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
В судовому засіданні також встановлено, що згідно довідки ЖБК "Ірпіньмаш-2" сума пайових внесків за квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1 402,75 гривен була сплачена ОСОБА_4 в повному обсязі.
Встановлено, що згідно копій платіжних доручень ОСОБА_4 були сплачені внески на будівництва кооперативу ЖБК "Ірпіньмаш-2" , що підтверджується копіями даних платіжних доручень.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, матеріалами справи.
У відповідності до ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У відповідності до ст. 23 КпШС УРСР майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребує обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
У відповідності до ст. 24 КпШС УРСР майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взяття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
У відповідності до ст. 25 КпШС УРСР якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
У відповідності до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що вступний та пайовий внески за квартиру АДРЕСА_1 були повністю сплачені матір'ю відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та за її заявами відповідачку ОСОБА_2 було прийнято в члени ЖБК "Ірпіньмаш-2" та рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 14 квітня 2009 року № 139/1 "Про дозвіл на оформлення та отримання правовстановлюючої документації на квартиру" визнано право власності на двокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,8 кв. м., житловою площею 30,9 кв. м. за членом названого кооперативу ОСОБА_2. Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бучанської міської ради 14.04.2009 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
Таким чином, хоча спірна квартира АДРЕСА_1 була отримана у власність відповідачкою ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, вона не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки не була придбана за спільні кошти цього подружжя, а тому у позивача ОСОБА_1 не виникло право спільної сумісної власності на ? частину спірної квартири.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання квартири АДРЕСА_1 об"єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та для розподілу даної квартири між позивачем та відповідачкою, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні позову повністю.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Житлово-будівельний кооператив "Ірпіньмаш-2" про визнання квартири особистою власністю, суд , розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, прийшов до висновку, що з наведених вище підстав слід визнати квартиру АДРЕСА_1, особистою власністю ОСОБА_2, задовольнивши зустрічний позов.
На підставі ст. ст. 22-29 КпШС УРСР, ст. ст. 57, 60-61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 317, 319, 367, 368 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя та його розподіл залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Житлово-будівельний кооператив "Ірпіньмаш-2" про визнання квартири особистою власністю задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_2.
Копію рішення направити третій особі для відома.
Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 03.09.2013 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя: О. В. Пархоменко