Провадження: № 22-ц-/790/5958/13 Головуючий: 1 інстанції
Справа: № 2018/17348/2012 Нев'ядомський Д.В.
Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М
03 вересня 2013 року м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2013 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, -
У жовтні 2012 року стягувач - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі: ПАТ «Мегабанк») в порядку ст. 371 ЦПК України звернувся до Київського районного суду м. Харкова з вищезазначеною заявою, в якій вказував на те, що ухвалою цього ж районного суду від 07.09.2011 року було задоволено заяву ПАТ «Мегабанк» про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 28.03.2011 року про стягнення з позичальника ОСОБА_2 на користь банківської установи кредитної заборгованості за кредитним договором № 166ПВ/2006 від 30.05.2006 року, а також судових витрат.
Але отримати виконавчі документи у районному суді для своєчасного пред'явлення їх для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби виявилося неможливим, позаяк цивільна справа за апеляційними скаргами боржника ОСОБА_2 неодноразово направлялась на розгляд до суду апеляційної інстанції, а в подальшому на підставі відповідного судового запиту за клопотанням відповідача ОСОБА_2 взагалі була направлена для огляду її до Дзержинського районного суду м. Харкова, який розглядав цивільну справу за позовом ПАТ «Мегабанк» про стягнення з поручителя ОСОБА_2, як солідарного боржника, кредитної заборгованості за іншим кредитним договором, де знаходилася тривалий час - декілька місяців, аж до жовтня 2012 року.
Посилаючись на вказані обставини стягувач - ПАТ «Мегабанк» просив суд поновити пропущений ним строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 28.03.2011 року, визнавши причини пропуску цього строку поважними та незалежними від стягувача.
У судовому засіданні представник стягувача - ПАТ «Мегабанк» підтримав подану ним заяву в повному обсязі та просив суд про її задоволення.
Божник ОСОБА_2 та його представник проти задоволення заяви ПАТ «Мегабанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання заперечували, посилаючись на її безпідставність.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2013 року заяву стягувача - ПАТ «Мегабанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання - задоволено.
В апеляційній скарзі боржника ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду як незаконної, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції поновив стягувачу пропущений ним строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання всупереч вимогам ст. 373 ЦПК України за відсутності для цього правових підстав.
Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі: Закон № 606-XIV).
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу та здійснюється на підставі виконавчих документів, у тому числі й виконавчих листів, що видаються судами (ст.ст. 2, 3 Закону № 606-XIV).
Чинність виконавчого документа обумовлюється певним строком, тобто його виконавча сила зберігається протягом строку, встановленого законом.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.
Відповідно до ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Зазначені строки встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове
рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
3) інших виконавчих документів - з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Пропуск встановленого строку пред'явлення виконавчих документів до виконання є підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження (ст. 24 Закону № 606-XIV).
Порядок вирішення питань про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання врегульовано ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 371 ЦПК України.
Відповідно до вказаних правових норм стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. При цьому стягувачам, які пропустили зазначений строк з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений.
Як встановлено по справі, рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 28.03.2011 року було задоволено позов ПАТ «Мегабанк» про стягнення з позичальника ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором № 166ПВ/2006 від 30.05.2006 року, а також судових витрат.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.09.2011 року було задоволено заяву ПАТ «Мегабанк» про видачу виконавчих листів на примусове виконання вищезазначеного рішення третейського суду.
Однак, з об'єктивних, незалежних від стягувача - ПАТ «Мегабанк» причин останній не мав можливості отримати в районному суді зазначені виконавчі листи для їх своєчасного пред'явлення для примусового виконання до ВДВС, у зв'язку з чим суд першої інстанції, розглядаючи ініційоване стягувачем питання, обґрунтовано задовольнив заяву банківської установи та поновив пропущений нею строк для пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання державною виконавчою службою, визнавши причини пропуску цього строку поважними.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги боржника ОСОБА_2, наведених на її обгрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку є несуттєвими, процесуальне рішення районного суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного його вирішення.
Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2013 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 для зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору, несплаченого ним при подачі апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: