Провадження № 22-ц/790/4430/13 Головуючий 1 інстанції -
Справа № 619/145/13-ц Нечипоренко І.М.
Категорія: спадкові Доповідач -Гальянова І.Г.
28 серпня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді : Гальянової І.Г.
суддів: Колтунової А.І.
Костенко Т.М.
при секретарі: Ленюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Малоданилівської селищної ради про визнання права власності на гараж та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Малоданилівської селищної ради про визнання права власності на гараж,-
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати за нею право власності на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 самовільно прибудовані приміщення до квартири :9-1 площею 8,7 кв.м. та 9-2 площею 9, 4 кв.м. та самовільно побудований гараж літ. «Б» з погребом літ . «б» загальною площею 42, 4 кв.м. , який розташований за адресою : вул. Академічна в смт. Мала Даниліка Дергачівського району Харківської області.
У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом , в якому просила визнати за нею право власності на зазначений вище гараж в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим , що спірний гараж за життя побудував її батько ОСОБА_6, будучи членом ГБК «Восход» . Позивач також посилається на те, що спадщину прийняла фактично після смерті батька.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\3 частину зазначеної квартири та самовільно прибудовані приміщення. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 травня в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на гараж -скасовано та справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та заперечувала проти зустрічних вимог ОСОБА_3, свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона фактично прийняла спадщину в тому числі і самовільно побудований батьком за життя гараж в гаражно-будівельному кооперативі «Восход» при учгоспі «Прогрес».
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_4 визнала, проти зустрічного позову ОСОБА_3 заперечувала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що спадковий гараж було побудовано її чоловіком ОСОБА_7., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року
ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала, просила задовольнити її зустрічний позов. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що гараж знаходиться на земельній ділянці площею 1700 кв.м., виділений наказом № 18 від 23.02.1988 року учгоспом «Прогрес» гаражно-будівельному кооперативу «Восход». ОСОБА_3 зазначала, що кооператив був створений рішенням Дергачівської районної ради № 258 від 21.06.1988 року та його членом , згідно до протоколу засідання профкому Харківського зооветеринарного інституту від 22.03.1988 року, був її батько ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та з моменту закінчення будівництва гаражу він знаходиться у постійному користуванні її сім»ї, в ньому знаходиться все сімейне майно.
ОСОБА_3 також зазначала, що вона завжди проживала разом з батьком та матір»ю, яка померла в 2007 році та її брат ОСОБА_7 надавав допомогу батьку в будівництві гаражу, але ніколи не оспорював право власності батька на гараж. Спадщину після смерті батька вона прийняла фактично.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні її зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, якім задовольнити її вимоги.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Наводить ті ж доводи,що і в суді першої інстанції, а також зазначає що нею були надані суду докази того, що її батько ОСОБА_6 був членом кооперативу у тому ж році гараж було батьком побудовано та з часу його створення він користувався гаражем до своєї смерті.
ОСОБА_3 також вказує на те, що до виниклих правовідносин необхідно було застосовувати діючі на час виникнення правовідносин Закон України «Про власність» та ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , судова колегія приходить до висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як свідчить зустрічна позовна заява ОСОБА_3 , як на підставу своїх вимог щодо визнання за нею права власності на спірний гараж в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, вона посилалась на набуття батьком побудованого ним у 1988 році права власності на гараж як члена кооперативу «Восход».
Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В ст. 60 ЦПК України встановлено , що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як свідчать матеріали справи спірним є гараж, який відповідно до технічного паспорту, виготовлений КП «Інвенрос» 10.03.2009 року, розташований АДРЕСА_2 та складається із гаражу площею 29,7 кв.м. та кладової площею 12, 7 кв.м., побудованиі у 1988 році ( т.1 а.с.20-22)
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що наказом директора Учгоспу «Прогрес» Харківського зооветеринарного інституту № 18 від 23 лютого 1988 року було виділено земельну ділянку площею 1700 кв.м. під будівництво індивідуальних гаражів, здійснюваного господарським способом на кооперативних умовах ( т.1 а.с.19).
Крім того, як свідчать матеріали справи після видання вказаного наказу , а саме: 22.03.1988 року директор та голова профкому вказаного учгоспу звернувся до голови Дергачівського виконкому з клопотанням про затвердження відводу 1,7 га землі із землекористування їх господарства для будівництва гаражів ( т.1 а.с.17).
Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що відповідно до постанови засідання профкому Харківського зооветеринарного інституту від 22 березня 1988 року № 35, було вирішено звернутись з клопотанням до адміністрації учгоспу «Прогрес» про прийняття в члени ГБК, що організується , з виділенням земельної ділянки для будівництва гаражу батьку ОСОБА_3- ОСОБА_6 (т.1 а.с.63-64).
Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням виконавчого комітету Дергачівської районної ради № 258 від 21 червня 1988 року було затверджено гаражно-будівельний кооператив «Восход», створений при учгоспі «Прогрес» у складі 63 осіб та затверджено Статут ГБК «Восход», прийнятий на загальних зборах кооперативу 22 грудня 1987 року ( протокол № 1 ) .
Як свідчить текст вказаного рішення , при затвердженні ГБК «Восход» та його Статуту, виконавчим комітетом були покладені обов»язки на правління ГБК щодо вирішення питання у встановленому законом порядку щодо відводу земельної ділянки , відкриття рахунку, виготовлення печатки та штампу, замовлення проектно-кошторисної документації на будівництво ГБК «Восход» , якою передбачити 15 резервних боксів гаражів ( т.1 а.с.18).
Вказані обставини справи свідчать про те, що на час ухвалення виконкомом 21.06.1988 року зазначеного рішення, питання щодо відводу земельної ділянки для будівництва ГБК «Восход» , кооперативом виконавчим комітетом вирішено не було.
Згідно до вимог ст. 16 Земельного Кодексу УРСР від 8.07.1970 року, діючого на час виникнення вказаних правовідносин, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської , селищної і сільської Рад народних депутатів .
В ст. ст. 20, 21 ЗК УРСР в редакції 8.07.1970 року, встановлено ,що документом, який стверджує право землекористування є державний акт на право користування землею, який видається після відводу земельної ділянки в натурі. Видача державних актів на право користування землею провадиться виконавчими комітетами районних( міських) Рад народних депутатів
Відповідно до вимог ст. 22 ЗК УРСР в редакції 8.07.1970 року , приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землепорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
За змістом ст.7 Закону України № 8998-11 від 26.05.1988 року «Про кооперацію в СРСР» , діючого на час виникнення зазначених правовідносин,власністю кооперативу є майно відповідно до цілей його діяльності та формується за рахунок грошових й матеріальних внесків його членів.
Згідно до вимог ч.3 ст. 11 зазначеного Закону України, кооператив вважається створеним з моменту його державної реєстрації та реєструється виконавчим комітетом, районної, районної в місті Ради народних депутатів за місцезнаходженням кооперативу на підставі висновку депутатської комісії відповідної Ради народних депутатів. Для державної реєстрації у виконком відповідної Ради народних депутатів кооператив подає Статут інші документи, перелік яких встановлюється Радами Міністрів Союзних і автономних республік. Якщо кооператив створюється на підприємстві або установі, для його реєстрації потрібна згода цього підприємства чи установи. У разі, коли для діяльності кооперативу потрібна земельна ділянка,для його реєстрації необхідна згода на її надання відповідного органу. За державну реєстрацію кооперативу з нього справляється плата в порядку і розмірах, що встановлюються законодавством союзних республік..
Вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що необхідною умовою для визнання ГБК «Восход» таким , що у встановленому законом порядку був створеним, є відвід земельної ділянки в натурі та державна реєстрація ГБК виконавчим комітетом відповідної Ради.
Між тим, доказів того, що ГБК «Восход» був у встановленому законом порядку зареєстрованим виконавчим комітетом , матеріали справи не містять , позивач за зустрічним позовом таких доказів суду не надала. Наявність же зазначеного вище рішення виконавчого комітету Дергачівської районної ради № 258 від 21 червня 1988 року, свідчить про те, що станом на 21 червня 1988 року ГБК «Восход» створено не було, оскільки вказаним рішенням правління ГБК зобов»язувалось відкрити рахунок, виготовити печатки та штампи кооперативу , вирішити питання щодо відводу земельної ділянки та інше.
Крім того, вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права передбачають наявність витрат ГБК «Восход» на його створення та діяльність, а саме: витрат на замовлення технічної документації, відводу земельної ділянки, виготовлення печаток,штампів, відкриття рахунку, реєстрації ГБК, утримання майна та інше
Враховуючи ж той факт, що власність кооперативу формується за рахунок грошових та матеріальних внесків його членів ( ст.. 7 Закону України «Про кооперацію в СРСР»), то передбачає внесення таких пайових внесків членами кооперативу.
В ст. 15 Закону України «Про власність» № 697-Х11 від 7.02.1991 року , діючому на час виникнення спірних правовідносин ,встановлено, що член житлового, житлово-будівельного,дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартир, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення , надані йому в користування, набуває право власності на це майно.
Доказів того, що ОСОБА_6 вносив свій пайовий внесок в ГБК «Восход» позивач за зустрічним позовом, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду також не надала.
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позову з підстав ненадання нею доказів набуття спадкодавцем ОСОБА_6 права власності на спірний гараж саме як члена ГБК «Восход» .
Доводи , викладені позивачем за зустрічним позовом в апеляційній скарзі, вказаний висновок суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя :
Судді :