ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
05.12.06 Справа № 3/443(2/524).
Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс», м. Донецьк
про стягнення 277660 грн. 20 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Кулешова О.О. (дов. від 13.01.06 № Н-01/63),
від відповідача: Бегайло Я.В. (дов. від 01.09.05 № 12/117),
від 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не прибув (явка обов"язкова),
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у травні 2005 по станції Краснодон у сумі 277660 грн. 20 коп..
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу , яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.03.06 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 4057 грн. 44 коп. плати за користування вагонами, 40 грн. 57 коп. державного мита та 01 грн. 72 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процессу, у задоволені решти позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.04.06 по справі апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 № 2/524 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.06 касаційну скаргу позивача по справі задоволено частково, рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 та постанову від Луганського апеляційного господарського суду від 27.04.06 № 2/524 в частині відмови позивачу в задоволенню позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області, в іншій частині вказані судові рішення залишені без змін.
Зважаючи на те, що від Вищого господарського суду України 26.09.06 надійшов електронний запит щодо термінового надіслання до останнього справи №3/443(2/524), у зв'язку з тим, що до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга ВАТ "Краснодонвугілля" від 16.09.06 № 12/778/7 до Верховного суду України на постанову Вищого господарського суду України від 17.08.06, провадження по справі №3/443(2/524) було зупинено до розгляду відповідної скарги Верховним судом України.
Ухвалою Верховного суду України від 12.10.06 у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 17.08.06 №3/443(2/524) відмовлено, таким чином підстави, з яких провадження у справі було зупинено усунені та провадження по справі № 3/443(2/524) поновлено за ухвалою господарського суду Луганської області від 02.11.06 по справі №3/443(2/524) .
Відповідач відзивом на позовну заяву від 25.11.05 № 1/13-958 та поясненнями по справі від 30.01.06 № 1/13-87 позовні вимоги в частині стягнення плати за користування вагонами, які надійшли на адресу відповідача та орендовані ТОВ «Лемтранс» відхилив, посилаючись на необґрунтованість ствердження позивача, що прибулі порожні вагони під навантаження -це «вантаж на своїх осях». Крім того, він посилається на те, що позивач здійснював подачу спірних вагонів з порушенням укладеного сторонами плану перевезень на відповідні періоди щодо їх кількості, а також умов договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО, відсутності вини у простої вагонів. При цьому, в п.2.2 цього договору вказано, що подача порожніх вагонів під навантаження здійснюється згідно з затвердженими планами форми ГУ-12 і замовленнями. Форма ГУ-12 погоджується з власником вагонів і обов'язково з Донецькою залізницею. Згідно збірнику № 16 Правил перевезення вантажів п. 6.1 передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Такий договір укладений із Донецькою залізницею (позивачем у справі) від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО (п.2.2) і з власником вагонів ТОВ «Лемтранс» від 01.01.05 № 62-1536/01-5КУО ( п.1.1), де регулюється подача порожніх вагонів під навантаження по замовленням. Крім того, він вважає згідно тарифного керівництва № 1 п.17.6 по схемі 18 провадиться нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу, який не має ніякого відношення до плати за користування вагонами. А також на його думку, позивач однобоко трактує і необґрунтовано застосовує ст. 119 Статуту залізниць України, що передбачає нарахування плати за затримку навантажених вагонів на коліях залізниці в чеканні подачі їх під вивантаження, перевантаження з вини, що залежить від вантажоодержувача, власника під'їзної колії.
Відзивом на позовну заяву від 21.11.06 №м 1/13-1008 відповідач проти позову заперечує, з аналогічних підстав, та крім цього зазначає, що :
- позивач необґрунтовано посилається на ст. 119 Статуту залізниць України та п.15 Правил користування вагонами та контейнерами;
- одержувач несе відповідальність лише за вантаж, що прибув на його адресу, і за затримку навантажених вагонів;
- ст. 119 передбачає нарахування плати за затримку навантажених вагонів на коліях залізниці в чеканні подачі їх під вивантаження, перевантаження з вини, що залежить від вантажоодержувача, власника під'їзної колії та не передбачає необхідність приймати на відповідальне зберігання порожні вагони, що прибули понад план;
- порожні вагони, плата за користування якими нарахована позивачем, були подані понад узгоджений план;
- позивач здійснював подачу порожніх вагонів з порушенням укладеного сторонами плану перевезень на відповідні періоди щодо їх кількості, а також умов договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО;
- вина відповідача у простої вагонів відсутня;
- ст. 6 Статуту залізниць України передбачено, що вантаж -це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі; нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу провадиться згідно тарифного керівництва № 1 п.17.6 по схемі 18 та не має ніякого відношення до плати за користування вагонами.
Відзивом на позовну заяву від 30.01.06 № 70 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ТОВ «Лемтранс», вважає, що позивачем необгрунтовано заявлені позовні вимоги до відповідача, оскільки в даному випадку, між позивачем та відповідачем плата за користування вагонами не стягується, оскільки відповідно абз.2 ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження Статутом залізниць не передбачена. При цьому він звертає увагу на те, що відповідно умов договору від 17.11.04 № Э-999555 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги, який укладений між позивачем та ТОВ «Лемтранс», передбачено здійснення ним оплати за надані додаткові послуги з боку позивача ( у тому числі й плата за користування вагонами) тільки у випадку наявності заявок підприємства -ТОВ «Лемтранс» і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ «Лемтранс» та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, вказані у позовній заяві за оспорюємий період , ТОВ «Лемтранс» не замовляло та здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача, згоди не давало.
Відзивом на позовну зяву від 17.11.06 № 1192, ТОВ "Лемтранс" у позовних вимогах просить відмовити з аналогічних підстав, та крім цього зазначає, що:
- посилання позивача на листи ТОВ «Лемтранс», як гарантійні, відповідно
до яких здійснюється перевезення власних порожніх вагонів, є необґрунтованим, оскільки у даних документах власники вагонів вказують напрямки порожніх вагонів, що можуть з'явитися на вказаних станціях для регулювання залізницею їх подачі під навантаження згідно плану перевезень вантажовідправника та гарантують оплату залізничного тарифу за перевезення залізницею власних (орендованих) вагонів, а не дають вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони;
- п. 6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, за-
тверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.04 № 856 передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах, із затвердженими залізницею планами перевезень форми ГУ -12, у зв'язку з чим, за надані залізницею вагони понад затверджений план перевезень, відповідальність за затримку таких вагонів на підходах до станції відповідач нести не може;
- плата за користування порожніми вагонами, що прямують під наванта-
ження Статутом залізниць України не передбачена;
- вказані вагони були подані понад переробних можливостей одержувача,
що є підставою для звільнення від плата за користування вагонами;
- відповідно до умов договору від 17.11.04 № Э-999555 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги, який укладений між позивачем та ТОВ «Лемтранс», передбачено здійснення ним оплати за надані додаткові послуги з боку позивача ( у тому числі й плата за користування вагонами) тільки у випадку наявності заявок підприємства -ТОВ «Лемтранс» і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ «Лемтранс» та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, вказані у позовній заяві за оспорюємий період , ТОВ «Лемтранс» не замовляло та здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача, згоди не давало;
- вантаж -це матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі
- посилання позивача на те, що прибулі порожні вагони на його адресу під навантаження -це «вантаж а своїх осях», відхиляється, оскільки дане поняття визначено пунктами 5.14 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, відповідно до яких вагони вважаються «вантажем на своїх осях», лише тоді коли вони направляються від Продавця до Покупця;
- позивачем не доведено, що затримка вагонів відбулася з вини відповідача чи 3-ї особи;
- залізниця має організовувати порядок транспортування власних вагонів та регулювати обсяги транспортування цих вагонів таким чином, щоб забезпечити виконання узгоджених планів перевезень вантажів у цих вагонах, та уникнути їх безпідставного простоювання і затриманя.
Листами від 22.11.05 № 433-12, від 04.01.05 № 433-22, від 26.01.06 № 433-22, від 17.02.06 № 433-26 позивач у запереченнях на відзив та доповнення відповідача наполягає на задоволенні вимог посилаючись на вимоги ст. 23, ст. 47, ст. 119 Статуту залізниць України, якими передбачено обов'язок вантажоодержувача прийняти вантаж на свою під'їзну колію, у тому числі й той, що не передбачений планом. При цьому, позивач вважає порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування, «вантажем», оскільки на них оформлювалися залізничні накладні та перевезення порожніх орендованих власних вагонів, згідно тарифного керівництва № 1 п. 17.6, провадилось за схемою 18 -за перевезення рейкового рухомого складу та іншого рухомого устаткування на своїх осях за ставками за вісе-кілометр залежно від маси тари. При цьому він вважає, що посилання відповідача на п.2.2 укладеного між ними договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО безпідставне, оскільки цей план перевезення був наданий дорозі відповідачем на відправку уже ним запланованих вантажів у власних вагонах по станціях призначення. Пунктом 2.3 Правил планування вказано, що планування перевезень вантажів у власних та орендованих вагонах здійснюється відправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу, чи оператору. Замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах, що не належать відправнику, погоджуються з власником вагонів. Таким чином, відповідач погоджує вже відвантаження вантажу у власних вагонах, з власником цих вагонів та надає залізниці лише план. Також в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п.3 ч. 2 «Правил користування вагонами та контейнерами» № 113 від 25.02.99, відповідно до якого зазначено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях призначення за «Відомістю плати за користування вагонами», яка складається на підставі «Пам'яток про користування вагонами», «Актів про затримку вагонів», «Актів загальної форми». А також, п. 6 Правил передбачено, що порожні вагони, у т.ч. орендовані, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікування подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, тобто відповідача у розумінні тлумачення терміну "вантажоодержувач" /одержувач вантажу, вантажовласник/ згідно зі Статутом залізниць.
Додатком до пояснення від 17.02.06 № 433-26 позивач уточнив розрахунок позовних вимог, відповідно до якого він визначив окремо суму 273602 грн. 76 коп. плата за користування вагонами, які надійшли на адресу відповідача та орендовані ТОВ «Лем транс» та суму 4057 грн. 44 коп. плата за користування вагонами парка Укрзалізниці, які надійшли на адресу відповідача, відповідно до умов договору на експлуатацію під'їзної колії від 27.01.03 № 4/67.
У запереченнях на відзив відповідача від 17.11.06 № 433-22 позивач наполягає на задоволенні вимог, наводячи аналогічні доводи, та крім цього посилається на наступне:
- ст.119 Статуту залізниць України та Правилами користування вагонами та контейнерами № 113 передбачено порядок та умови користування вагонами, як парку залізниці України, так і вагонами, що належать підприємствам, організаціям, а також орендовані ними, тобто є власними вантажними вагонами;
- порожні вагони, що прибули за договором перевезення, повинні прийматися одержувачем, як і «вантаж»; порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування є «вантажем», оскільки на них оформлювалися залізничні накладні, які є обов'язковою двосторонньою угодою на перевезення вантажу на користь третьої сторони - одержувача;
- посилання відповідача на умови договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО безпідставне, оскільки цей план перевезення був наданий залізниці відповідачем на відправку уже ним запланованих вантажів у власних вагонах по станціях призначення;
- п. 2.3 Правил планування вказано, що планування перевезень вантажів у власних та орендованих вагонах здійснюється відправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу, чи оператору; замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах, що не належать відправнику, погоджуються з власником вагонів; відповідач погоджує вже відвантаження вантажу у власних вагонах, з власником цих вагонів та надає залізниці план.
- оформлення планів на перевезення порожніх власних вагонів, які відправлені відправником до залізничної станції на адресу відповідача, діючим законодавством не передбачено та залізниця приймає дані вагони по перевізним документам. Листом від 27.04.05 №164 власник вагонів розпорядився про повернення власних вагонів після вивантаження на адресу відповідача, що підтверджено залізничними накладними, відповідно до яких прибували вагони та вони є підставою для залізниці для приймання та перевезення власних порожніх вагонів від відправника до отримувача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та ТОВ «Лемтранс», суд прийшов до наступного.
Рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4057 грн. 44 коп. плати за користування вагонами, 40 грн. 57 коп. державного мита та 01 грн. 72 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу сторонами не оспорюється, підтверджено матеріалами справи.
Як зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 17.08.06 рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 в частині відмови позивачу в задоволенню позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області, в іншій частині рішення залишене без змін.
Господарським судом Луганської області виданий позивачеві наказ від 11.05.06 № 2/524 на виконання вказаного рішення від 09.03.06 в тій частині, що залишена без змін та набрала законної сили з 27.04.06 (а.с.34).
У травні 2005 року на ст. Краснодон на адресу відповідача за повними вантажними документами при бували порожні вагони, зазначені у доданих до матеріалів справи відомостях плати за користування вагонами /контейнерами/, що вказані у розрахунку ціни позову, складе ному позивачем на суму 273602 грн. 76 коп. (в частині позовних вимог, щодо яких дану справу направлено на новий розгляд - плата за користування вагонами, які надійшли на адресу відповідача та орендовані ТОВ «Лемтранс»). При цьому слід зазначити, що згідно зміс ту відомостей плати за користування вагонами /контейнерами/ дані вагони є такими, що орендовані ТОВ "Лемтранс" (м. Донецьк). Тому згідно зі ст. 119 Статуту залізниць за час затримки вагонів на коліях станції відповідачу нарахована плата у розмірі 50% від затвердженої ставки по ст. Краснодон згідно з відповідними актами загальної форми та відомостями плати за користування вагонами /контейнерами/.
Як свідчать матеріали справи, з боку відповідача відомості плати підписані із зауваженнями, оскільки спірні порожні вагони подані залізницею понад план.
Оскільки відповідач відмовляється від прийняття вагонів, які надійшли на його адресу, позивач звернувся до суду відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, а також п. 15 «Правил користування вагонами та контейнерами»та просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами у травні 2005 року по станції Краснодон у тому числі у сумі 273602 грн. 76 коп. (в частині позовних вимог, щодо яких дану справу направлено на новий розгляд - плата за користування вагонами, які надійшли на адресу відповідача та орендовані ТОВ «Лемтранс»).
Відповідач та 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві та поясненнях по справі.
Оцінивши доводи сторін, ТОВ «Лемтранс» та обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині позовних вимог, щодо яких дану справу направлено на новий розгляд у сумі 273602 грн. 76 коп. не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Правовідносини сторін регулюються Статутом залізниць України (далі -Статут), Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерс тва транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтранса та зв'язку України від 28.09.04 № 856.
Відповідно до умов ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Між сторонами у справі було укладено договір від 27.01.03 № 4/67 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ДП "Краснодонвугілля" /правонаступником якого є відповідач у справі/ при станції Краснодон Донецької залізниці, щодо експлуатації, регламенту роботи та характеристики під'їзної колії.
Відповідно до п.1.2 Правил планування вантажів зазначено, що перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень по місячних планах, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4 КУО із додатковою угодою від 01.01.05 № 10 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків, за умовами якого Залізниця (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнера) згідно з затвердженими заявками та планами Вантажовласника (відповідача у справі).
Між ВАТ «Краснодонвугілля»(відповідачем у справі) та ТОВ «Лемтранс» (3-ю особою) укладено договір від 01.01.05 № 62-1536/01-5 КУО, відповідно до якого Єкспедитор (з-я особа у справі) надав в оренду вагони Замовнику (відповідачеві у справі) за планом.
Матеріали справи свідчать про те, що вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення у сумі 273602 грн. 76 коп., були подані залізницею понад затверджений сторонами план перевезень та з врахуванням додаткових замовлень відповідача за травень 2005 року, що підтверджено в обліковій картці по станції Краснодон та є порушенням п. 2.2 вищевказаного договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4 КУО та ст. 31 Статуту залізниць України.
При цьому посилання позивача на те, що п. 9 договору від 27.01.03 № 4/67 визначено максимальну переробну спроможність під'їзної колії у 400 вагонів на добу судом не може бути прийнято до уваги, оскільки він не може бути підставою для порушення умов п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО. Максимальна спроможність під'їзної колії визначається для фронтів вивантаження по прийманню вагонів, що прибули під вивантаження. Позивач за своїми ствердженнями посилається на те, що вагони направлялись на адресу відповідача під навантаження, про що було вказано у перевізних документах -накладній.
Позивач вказує, що спірні відносини не стосуються зобов'язань за вищевказаними договорами, оскільки спірні вагони надійшли на адресу відповідача як вантаж на підставі договору перевезення вантажу, яким є залізнична накладна.
Відповідно до ст.. 6 Статуту залізниць України визначено накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Вантаж в цій статті визначений як матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. Сторони в договорі перевезення вантажу -перевізник і вантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, однак у нього виникають за договором певні права і обов'язки. Предметом договору перевезення є транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони існують не у речовій формі, а у формі діяльності. Суттєвими умовами перевезення вантажів є: найменування вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упаковка, особливі властивості, вартість, умови перевезення тощо.
Статтею 47 Статуту залізниць України передбачено, що у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання. Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. Відповідальність за псування і пошкодження вантажу, що сталися через його несвоєчасне вивантаження і вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під'їзних коліях і станціях з його вини, несе одержувач.
Статтею 119 Статуту залізниць України, на яку посилається позивач, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Під «користуванням вагонами»необхідно розуміти - використання відповідного рухомого складу суб'єктом підприємницької діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, що безпосередньо приймає вагони від залізниці для подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. Виходячи зі змісту ст. 119 Статуту залізниць України умовами внесення плати за користування вагонами, що не належать залізниці, є затримка цих вагонів в очікуванні їх подання під вивантаження чи перевантаження, а також їх затримка з вини вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії. Тобто об'єктами нарахування плати за користування вагонами можуть бути лише завантажені вагони, які затримуються залізницею в очікуванні їх подання під вивантаження чи перевантаження, але аж ніяк не порожні вагони.
Позивач нарахував відповідачеві плату за користування порожніми вагонами , які були подані відповідачу понад план перевезень за травень 2005 року та які знаходились на станціях залізниці в чеканні подачі на під'їзну колію , що підтверджено актами про затримку вагонів.
Пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Як зазначалось вище, ст. 119 Статуту залізниць України передбачено, що плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження на адресу вантажовласника Статутом залізниць України не передбачена.
Судом встановлено та позивачем не заперечується, що у травні 2005 року ним затримувалися орендовані ТОВ «Лемтранс» власні порожні вагони, які спрямовувалися на адресу відповідача під завантаження, а відтак, у відповідача не виникає обов'язку вносити плату за користування порожніми вагонами, оскільки це не входить до предмета правового регулювання норми ст.119 Статуту залізниць України.
В зв'язку з цим безпредметними визнаються посилання позивача в обґрунтування своїх доводів на п.6 Правил, що грунтуються виключно на довільному розширеному тлумаченні змісту ст.119 Статуту залізниць України, оскільки в цих Правилах не зазначається про стягнення з вантажовласника плати за користування порожніми вагонами, які не належать залізниці, а відповідних змін чи доповнень до Статуту залізниць України у встановленому порядку не вносилося.
За змістом п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458 усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач замовляв порожні вагони під навантаження.
Крім того, загальними положеннями Статуту залізниць України визначено, що під поняттям «вантажоодержувач /вантажовласник/» слід розуміти зазначену у документі на перевезення вантажу /накладній/ юридичну чи фізичну особу, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. У зв'язку з цим, порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування вагонами у сумі 273602 грн. 76 коп. у розумінні Статуту залізниць України не є вантажем.
Посилання позивача на те, що порожні вагони є «вантажем на своїх осях»та повинні прийматися відповідачем на підставі статті 47 Статуту залізниць України, є необґрунтованими та не відповідає нормам статті 6 Статуту залізниць України та пунктам 5.12, 5.13 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 28.09.2004р. № 856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.04 за № 1316/9915.
При цьому слід зазначити, що залізнична накладна у даному випадку свідчить про перевезення порожнього вагону та не свідчить про наявність вантажу. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідних залізничних накладних в графі "найменування вантажу" зазначалось «повернення порожніх вагонів» чи «вагони порожні власність ТОВ «Лемтранс» направляється під навантаження", що відповідає приписам п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, яким визначено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, у яких у графі "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Наявність залізничної накладної у даному випадку не свідчить про наявність вантажу. Предметом договору в даному випадку є транспортна послуга з перевезення порожніх вагонів, що зазначено в залізничній накладній і є суттєвою умовою договору перевезення. Діюче законодавство не передбачає обов'язку одержувача вагону приймати порожні вагони у такому ж порядку, який передбачений для приймання вантажу статтею 47 Статуту залізниць України. За таких обставин, є необґрунтованим посилання позивача на необхідність прийняття порожніх вагонів на відповідальне зберігання згідно зі ст.47 Статуту залізниць України.
Посилання позивача на лист ТОВ «Лемтранс» від 27.04.05 № 164, відповідно до якого він здійснює перевезення власних порожніх вагонів, судом не може бути прийнятим до уваги, оскільки цей лист не має відношення до взаємостосунків, що склалися між сторонами у даній справі, та не дають вказівку залізниці перевезти понад план вказані вагони, у даних документах орендар власних вагонів вказує напрямки порожніх вагонів, що можуть з'явитися на вказаних у листі станціях.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не доведені підстави застосування до відповідача в даному випадку положень ст. 119 Статуту залізниць України, не доведено, що неприйняття спірних порожніх вагонів відповідачем сталося з причин, що залежать від останнього, про що зазначається у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, вина відповідача у затримці порожніх вагонів, які були подані позивачем понад узгоджений план, не доведена.
Позовні вимоги у сумі 4057 грн. 44 коп. - плата за користування вагонами парка Укрзалізниці, які надійшли на адресу відповідача, відповідно до умов договору на експлуатацію під'їзної колії від 27.01.03 № 4/67- визнано обгрунтованими та задоволено, з віднесенням судових витрат у цієї частині позовних вимог на відповідача за рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 по даній справі .
Як зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 17.08.06 рішення господарського суду Луганської області від 09.03.06 в частині відмови позивачу в задоволенню позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області, в іншій частині рішення залишене без змін.
Господарським судом Луганської області виданий позивачеві наказ від 11.05.06 № 2/524 на виконання вказаного рішення від 09.03.06 в тій частині, що залишена без змін та набрала законної сили з 27.04.06 (а.с.34).
За таких обставин, у задоволенні позову у сумі 273602 грн. 76 коп. (в частині позовних вимог, щодо яких дану справу направлено на новий розгляд - плата за користування вагонами, які надійшли на адресу відповідача та орендовані ТОВ «Лемтранс») слід відмовити з віднесенням на по зивача в цій частині судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
вирішив:
1.У задоволенні позову в частині стягнення плати за користування вагонами, які надійшли на адресу відповідача та орендовані ТОВ «Лемтранс» у сумі 273602 грн. 76 коп. (в частині позовних вимог, щодо яких дану справу направлено на новий розгляд) відмовити.
2.Судові витрати по сплаті державного мита у сумі 2736 грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у сумі 116 грн. 28 коп. покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ҐПК України.
Дата підписання рішення: 08.12.06.
Суддя М.Л.Доманська