29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Желепи О.В., Андрієнко А.М.
при секретарі Іванові Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2013р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, третя особа: Територіальне управління Держпромгірнагляду по Київській області та місту Києву
про визнання смертельного випадку під час перебування на роботі годувальника, пов'язаним з виробництвом, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
у березні 2011р. позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати загибель її чоловіка ОСОБА_2, як нещасний випадок, що стався під час виконання ним службових обов'язків, та стягнути з відповідачів солідарно 377 115,02грн. матеріальної шкоди та 100 000грн. моральної шкоди.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що її чоловік ОСОБА_2 з 20 травня 2005р. працював у ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» на посаді капітана теплоходу, 31 грудня 2005р. пішов на роботу і не повернувся. 9 лютого 2006р. комісією територіального управління Держнаглядохоронпраці по Київській області та м. Києву був складений акт по формі Н-5, яким зникнення чоловіка визнано, як зникнення працівника під час виконання трудових обов'язків, однак, коли тіло чоловіка було знайдено, 16 листопада 2006р. був складений інший акт - форми НПВ, де було зазначено, що смерть не була пов'язана з виробництвом.
Позивачка вважала, що зазначені акти складені з порушенням норм чинного законодавства, комісією достовірно не встановлені та не перевірені обставини загибелі її чоловіка та факти, які могли б призвести до його загибелі, що призвело до відмови їй у отриманні страхових виплат у зв'язку із загибелю годувальника.
Рішенням суду від 18 червня 2013р. у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що суд не забезпечив проведення комісійної судово-медичної експертизи, так як не надав експертам необхідних документів для проведення експертизи, а також не вирішив питання про призначення експертизи для встановлення причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці.
Апелянт вважає, що суд неналежним чином дослідив докази, які були нею надані для
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/11294/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
розгляду справи.
- 2 -
Апелянт, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.61 т.2), у судове засідання не з'явилася, клопотання про перенесення судового засідання не подала, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників відповідачів, які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 з 20 травня 2005р. працював на посаді капітана у ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті».
Згідно графіку чергувань у святкові дні 31 грудня 2005р. вночі ОСОБА_2 був черговим.
Відповідно до акту спеціального розслідування зникнення працівника під час виконання трудових обов'язків, затвердженого начальником Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Київській області та м. Києву 9 лютого 2006р., ОСОБА_2 зник з 31 грудня 2005р. на 1 січня 2006р. у період з 19год. до 7 год. 30хв.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 2 квітня 2006р. смерть ОСОБА_2 сталася у зв'язку із серцевою недостатністю та хронічною ішемічною хворобою серця.
Актом додаткового спеціального розслідування смертельного нещасного випадку, затвердженого начальником Територіального управління Держпромгірнагляду України по Київській області та м. Києву 16 листопада 2006р., визнано причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 - раптове погіршення стану здоров'я внаслідок серцевої недостатності на фоні хронічної ішемічної хвороби серця.
На підставі вищезазначених актів та повідомлень Обухівського відділення судово-медичної експертизи Київської обл. 16 листопада 2006р. був складений акт по формі НПВ - про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Не погоджуючись з висновком комісії про причини смерті її чоловіка, позивачка просила призначити судово-медичну експертизу для встановлення причини смерті ОСОБА_2, а також для встановлення зв'язку причин смерті із виробництвом.
Судом дане клопотання позивачки було задоволено і призначена комісійна судово-медична експертиза, однак позивачкою не було надано необхідної медичної документації про стан здоров'я ОСОБА_2 за життя, не дивлячись на те, що такі вимоги висувалися експертами, про що позивачка була повідомлена судом у судовому засіданні 23 липня 2012р., що підтверджується журналом судового засідання та матеріалами справи.
Твердження апелянта, що суд з власної ініціативи повинен був збирати необхідну для проведення експертизи медичну документацію, колегія суддів вважає безпідставним, так як відповідно до положень ст. 60 ЦПК України саме позивачка повинна надати суду необхідні докази, так як заявила клопотання про призначення медичної експертизи, і відповідно до положень чинного законодавства суд за власною ініціативою позбавлений можливості збирати необхідні докази.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України позивачка мала можливість звернутися до суду із клопотанням про витребування доказів, якщо у неї виникли складнощі з наданням таких доказів, однак із таким клопотанням позивачка до суду не зверталася.
Відповідно до п. 17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004р., яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я
- 3 -
працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 цього Порядку), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.
Позивачкою такий медичний висновок суду наданий не був, а також не було надано доказів у підтвердження того, що робота, яка виконувалася ОСОБА_2, була йому протипоказана за станом здоров'я.
Доводи апелянта про безпідставне не призначення судом експертизи для встановлення причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці у ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті», колегія суддів вважає безпідставним, так як при закінченні судового розгляду позивачка не заявляла клопотання про призначення такої експертизи.
Крім того, суду не було надано доказів того, що ТОВ «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітед Шіркеті» допускалися порушення безпеки та охорони праці, тому для призначення експертизи з метою встановлення причин та наслідків порушень, суд правових підстав не мав.
Твердження позивачки, що судом не були оцінені надані нею докази, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи докази не свідчать про те, що смерть ОСОБА_2 була пов'язана з виробництвом, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про недоведеність позовних вимог.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, надавалася позивачці можливість надати суду докази у підтвердження своїх вимог, однак такі докази суду надані не були, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2013р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: