1[1]
19 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чорного О.М.
суддів - Лук'янець Л.Ф., Кияшко О.А.,
за участю прокурора - Отроша В.М.,
засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року,
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. КлинціБрянської області Російської Федерації, українку, громадянку України, розлучену, працюючу лікарем-косметологом, з вищою освітою, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму, -
засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього її майна, за ч. 1 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі та, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю,
ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку м. Миколаєва, українку, громадянку України, офіційно не працюючу, не одружену, зсередньотехнічною освітою, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму, -
засуджено за ч. 1 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі, за ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік два місяці два дні позбавлення волі без конфіскації майна та, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на один рік два місяці два дні без конфіскації майна,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, працюючого ПП «Шпирка», не одруженого, знезакінченою вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, яке є його власністю -
Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - тримання під вартою у Київському СІЗО № 13, а ОСОБА_5 - підписка про невиїзд, у зв'язку із відбуванням нею на момент проголошення вироку призначеного строку покарання.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховано з 08.02.2011 року, ОСОБА_2 з 18.03.2011 року.
По справі вирішено питання речових доказів.
Стягнуто на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві за проведення експертизи з ОСОБА_5 - 3 417, 55 грн. та з ОСОБА_1 - 2609, 82 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 - 1 151 488, 70 грн. матеріальної шкоди та 90 000 грн. моральної шкоди.
За вироком, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вони за попередньою змовою між собою та з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, шляхом шахрайства заволоділи грошима ОСОБА_6 в особливо великих розмірах, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5, крім того, вчинили підроблення документів, за наступних обставин.
29 квітня 2010 року в денний час ОСОБА_1, знаходячись по АДРЕСА_4, уклала з ОСОБА_8 двосторонній договір, згідно з яким ОСОБА_1 повинна була зібрати пакет документів на отримання кредиту в банку під заставу земельної ділянки та будинку, які на праві власності належить ОСОБА_8
Приблизно в вересні місяці 2010 року в невстановлений слідством час у невстановленому місці у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на заволодіння шляхом обману належними ОСОБА_6 коштами в особливо великому розмірі за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 приблизно у вересні 2010 року в невстановленому місці та в невстановлений час отримала від ОСОБА_8 її паспорт громадянки України та документи про право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку та будинок, розташований по АДРЕСА_4. У подальшому ОСОБА_1, при спілкуванні з ОСОБА_8 по мобільному телефону повідомила останню про те, що оформлення договору позики грошей та договору іпотеки відбудеться 19-20 грудня 2010 року в приміщенні банку, про який вона сповістить пізніше.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, у вересні 2010 року ОСОБА_1, знаходячись у квартирі АДРЕСА_5, вмовила ОСОБА_5 та ОСОБА_10 допомогти їй шляхом шахрайства заволодіти належними ОСОБА_6 коштами у особливо великому розмірі, на що останні дали свою згоду.
Так, 12 жовтня 2010 року в невстановлений час, за невстановленою адресою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_5 пред'явити паспорт ОСОБА_8 з вклеєною фотокарткою з її зображенням, та представитись ОСОБА_8, з метою видачі від імені ОСОБА_8 довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, з метою її подальшого використання.
Після цього, 12 жовтня 2010 року ОСОБА_5, маючи умисел на підроблення документу, який посвідчується приватним нотаріусом і який надає права, з метою використання його іншою особою, а також на збут такого документу, а саме довіреності від імені ОСОБА_8, знаходячись разом зі ОСОБА_2 у приватного нотаріуса ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_6, представляючись ОСОБА_8, а ОСОБА_2, на прохання ОСОБА_1, - компаньйоном чоловіка ОСОБА_8, та надавши нотаріусу підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_8 з вклеєною своєю фотокарткою, внесла завідомо неправдиві дані в графі «ОСОБА_8» в довіреності на ОСОБА_12, зареєстрованої в реєстрі за № 1177, тим самим підробивши довіреність на ім'я ОСОБА_12 на право оформлення документації, необхідної для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, що по АДРЕСА_4. У подальшому, ОСОБА_5 передала зазначену довіреність ОСОБА_1, тим самим збувши її.
Потім, 12 жовтня 2010 року у денний час ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні нотаріуса, що по АДРЕСА_7, представляючись рідною сестрою ОСОБА_8, а ОСОБА_2 - покупцем земельної ділянки та будинку, що по АДРЕСА_4, надала приватному нотаріусу ОСОБА_13 копію паспорту ОСОБА_8 та анкетні дані ОСОБА_8 Після цього, приватний нотаріус ОСОБА_13 виготовив та надав офіційний бланк заяви від імені ОСОБА_8 для підпису. ОСОБА_1, отримавши від приватного нотаріуса ОСОБА_13 заповнену заяву від імені ОСОБА_8, маючи умисел на підроблення документу, який посвідчується приватним нотаріусом, з метою його подальшого використання, та на збут цього документу, а саме заяви на отримання державного акту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4, підписала її від імені ОСОБА_8 та виконала в ній рукописний надпис «ОСОБА_8». Дана заява, на вимогу ОСОБА_1, була передана приватним нотаріусом ОСОБА_13 до ТОВ «Юрземсервіс».
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 12 жовтня 2010 року ОСОБА_1, представляючись рідною сестрою ОСОБА_8, знаходячись у будинку АДРЕСА_7, разом із ОСОБА_2, який представився покупцем земельної ділянки та будинку, уклала, по раніше підробленій довіреності від ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_12, двосторонній договір з ТОВ «Юрземсервіс» від імені ОСОБА_8
Після цього, 30 листопада 2010 року ОСОБА_1, представляючись рідною сестрою ОСОБА_8, а ОСОБА_5 - ОСОБА_8, знаходячись у приміщенні приватного нотаріуса, що у будинку АДРЕСА_8, надали приватному нотаріусу ОСОБА_14 підроблений паспорт ОСОБА_8 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_5 та документи на земельну ділянку і житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_4. Дані дії ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були направлені на заволодіння 2 грудня 2010 року та 7 грудня 2010 року належними ОСОБА_6 коштами в особливо великому розмірі.
Також, 1 грудня 2010 року ОСОБА_5, знаходячись у приватного нотаріуса ОСОБА_15, що по АДРЕСА_9, представляючись ОСОБА_8 та надавши нотаріусу підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_8 з вклеєною своєю фотокарткою, надала від імені ОСОБА_8 довіреність ОСОБА_2
2 грудня 2010 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого умислу на заволодіння шляхом обману належними ОСОБА_6 коштами в особливо великих розмірах, за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, прийшли до приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_14, що по АДРЕСА_8. При цьому, ОСОБА_1 представилась сестрою ОСОБА_8, ОСОБА_5, на прохання ОСОБА_1, ОСОБА_10 та особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, - ОСОБА_8, а ОСОБА_10 - компаньйоном чоловіка ОСОБА_8 по бізнесу. Крім того, ОСОБА_5 надала нотаріусу підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_8 з вклеєною своєю фотокарткою. Після цього, ОСОБА_5 з метою доведення єдиного умислу на заволодіння коштами ОСОБА_6 до кінця, уклала з ОСОБА_6 договір №3937 безпроцентної позики коштів у сумі 45 832 доларів США, що по курсу НБУ на той час становило 363 814, 42 грн., договір №3936 безпроцентної позики коштів у сумі 47 600 Євро, що по курсу НБУ на той час становило 495 548, 70 грн., та іпотечний договір №3940, предметом іпотеки якого є земельна ділянка та житловий будинок, по АДРЕСА_4, власником яких вона не являлась. При цьому, ОСОБА_5, знаходячись на робочому місці приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, що по АДРЕСА_8, видавши себе за ОСОБА_8 та представившись власницею земельної ділянки та житлового будинку, повторно внесла завідомо неправдиві дані, виконавши від імені ОСОБА_8 підписи в графі «Позичальник» до договору безпроцентної позики грошей від 2 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №3936, в графі «Позичальник» до договору безпроцентної позики грошей від 2 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №3937, та в графі «Іпотекодавець» до договору іпотеки від 2 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №3940, предметом якої є будинок та земельна ділянка, що розташовані по АДРЕСА_4, підробивши їх. У подальшому, ОСОБА_5 передала договір безпроцентної позики грошей від 2 грудня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №3936, договір безпроцентної позики грошей від 2 грудня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №3937, договір іпотеки від 2 грудня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №3940, невстановленій особі, тим самим збувши їх. Після укладання та підписання зазначених договорів, ОСОБА_1, отримала від ОСОБА_16 належні ОСОБА_6 кошти у сумі 45 832 доларів США, що по курсу НБУ на той час становило 363 814, 42 грн., та 47 600 Євро, що курсу НБУ на той час становило 495 548, 70 грн. Після отримання цих коштів, ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 залишили приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_14.
7 грудня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на заволодіння шляхом обману належними ОСОБА_6 коштами в особливо великому розмірі, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, приїхали до приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_14, що по АДРЕСА_8. При цьому ОСОБА_5, представляючись на прохання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, - ОСОБА_8, та надавши нотаріусу підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_8 з вклеєною до нього своєю фотокарткою, уклала з ОСОБА_6 додатковий договір №1, зареєстрований за №4023, до договору безпроцентної позики коштів у сумі 36 704,72 доларів США, що по курсу НБУ на той час становило 292 125, 58 грн., та додатковий договір №1, зареєстрований за №4025, до іпотечного договору, предметом іпотеки якого є земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_4. При цьому ОСОБА_5, представляючись ОСОБА_8 та власником земельної ділянки і будинку, розташованого по АДРЕСА_4, повторно внесла завідомо неправдиві дані в графі «Позичальник» до додаткового договору №1 до договору безпроцентної позики грошей від 7 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №4023, додаткового договору №1 до іпотечного договору від 7 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №4025. тим самим повторно підробивши ці договори. У подальшому ОСОБА_5, збула зазначені договори особі, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, передавши їх. Після укладання та підписання наведених договорів, ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_17 належні ОСОБА_6 кошти у сумі 36 704, 72 доларів США, що по курсу НБУ на той час становило 292 125, 58 грн. Після отримання цих грошей, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 залишили приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_14.
Своїми умисними діями ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, спричинили ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1 151 488,70 грн.
В апеляції засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію своїх дій та посилаючись на невідповідність призначеного покарання в наслідок суворості, просить змінити вирок, пом'якшивши призначене судом першої інстанції покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України. Свої вимоги вона мотивувала тим, що суд в достатній мірі не врахував данні про її незначну роль у вчиненні злочину та наявність таких пом'якшуючих обставин, як визнання нею вини, щире каяття та наявність у неї і її батька тяжких гормонозалежних захворювань.
В апеляції зі змінами засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію його дій, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував дані про особу винного, а саме пом'якшуючі обставини при призначенні покарання, просить вирок суду змінити і застосувати до нього ст. 75 КК України, та звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на три роки. Зокрема він вказує, що на обліку у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, що до затримання працював та займався суспільно-корисною працею, активно сприяв слідству у розкритті злочину, має проблеми зі здоров'ям, обставин, які б обтяжували покарання, не виявлено, хоче довести суду, що може виправитись без ізоляції від суспільства, а також працюючи на волі - відшкодувати завдану потерпілій шкоду.
Від інших учасників процесу апеляцій не надійшло.
Відповідно до п. 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України від 13.04.2012 року, апеляційні та касаційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто на підставі положень КПК України 1960 року.
Тому, оскільки дана кримінальна справа була розглянута судом першої інстанції 12 квітня 2012 року, апеляція засуджених підлягають розгляду судом апеляційної інстанції у порядку, передбаченому положенням КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників на підтримку апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1 в розмірах наближених до мінімальних меж санкції статей суд першої інстанції врахував: її найбільш активну роль у підготовці та вчиненні злочину, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, ставлення засудженої до вчиненого та сприяння розкриттю злочину, данні про особу винної, яка на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, утримує батька похилого віку, має ряд захворювань та раніше не судима, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
Колегія суддів вважає, що посилання засудженої ОСОБА_1 про те, що вона перебуваючи в Київському СІЗО працює на харчоблоці та позитивно характеризується, можуть бути в подальшому враховані при вирішенні питання про умовно дострокове звільнення.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_2 в мінімальних межах санкції статті, районний суд врахував, його менш активну роль при підготовці до злочину, ступінь тяжкості вчиненого злочину, його ставлення до вчиненого, та данні про особу винного, який на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, має незадовільний стан здоров'я, вперше судимий, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про суворість призначеного їм покарання і необхідність, на підставі ст. 69 КК України, застосувати до ОСОБА_18 більш м'якого покарання, та необхідність звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, є необґрунтованими, оскільки, дійшовши висновку про необхідність і достатність для виправлення засуджених та попередження нових злочинів саме такого покарання, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, вже врахував усі ці обставини, на які посилаються апелянти.
Тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і достатність призначення їм такої міри покарання.
Отже, виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України та п. 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів, -
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
_______________ ________________ ______________
Чорний О.М. Лук'янецьЛ.Ф. Кияшко О.А.
Справа №11/796/1456/2013
Категорія КК: ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України
Головуючий у першій інстанції - Місечко М.М.
Доповідач: Чорний О.М.