Апеляційне провадження №22-ц/796/10360/13 Головуючий в 1 інстанції - Куренков Є.С.
Доповідач - Желепа О.В.
27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рейнарт І.М.
при секретарі Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» про стягнення страхового відшкодування, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів, суму страхового відшкодування 51149 грн. 69 коп., яка була ними виплачена за договором добровільного страхування транспортного засобу потерпілій особі .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.10.2012 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» про стягнення страхового відшкодування - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» солідарно на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 51149 гривень 69 копійок страхового відшкодування.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 255 гривень 75 копійок сплаченого судового, збору, 60 гривень 00 копійок сплачених витрат на інформаційно-технічне розгляду справи, а всього: 315 гривень 75 копійок.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 255 гривень 75 копійок сплаченого судового збору, 60 гривень 00 копійок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 315 гривень 75 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення шкоди на їх користь з ОСОБА_2, стягнувши її лише з відповідача ТОВ «АТП Експрес» в розмірі визначеному відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України з урахуванням вини іншого учасника даної дорожньо-транспортної пригоди.
В скарзі посилався на те, що суд ухвалюючи рішення порушив вимоги ст. 1187 ЦК України, стягуючи солідарно шкоду з обох відповідачів, відповідно до якої відшкодування шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Зазначив, що згідно з вимогами ст.1187 ЦК України матеріальну відповідальність, в разі підтвердження підстав для задоволення позовних вимог ПАТ Страхове товариство «Гарантія» має нести саме підприємство, з яким ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах і це ніким та нічим не спростовано. Також зазначив, що рішення суду ухвалене без врахування вимог ст. 1188 ЦК України. Крім того зазначив, що судом з незрозумілих причин не враховано висновок автотехнічного дослідження № 16-19 від 14.09.2010 року, який не спростований і ґрунтується на достовірних матеріалах дорожньо-транспортної пригоди.
До апеляційного суду відповідач та його представник не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені.
Представник позивача проти доводів скарги заперечувала.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що 19 червня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода на об'їзній дорозі в м. Одеса, внаслідок якої ОСОБА_2 керуючи автобусом «Ікарус», державний номер НОМЕР_2 не дотримав безпечну дистанцію та скоїв наїзд на автомобіль «Хонда», державний номер НОМЕР_1, який рухався попереду під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів (а .с. 12).
Згідно із ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального Кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року ОСОБА_2 - відповідача, визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно до висновку №40 від 10 травня 2008 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку автомобіля «Honda Jazz», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, вартість матеріального збитку становить 52104 гривні 14 копійок (а. с. 14- 22).
Позивач виплатив страхове відшкодування ОСОБА_5 у розмірі 51149 гривень 69 копійок, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 29 - 38).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказану суму позивачу повинні солідарно сплатити винна особа ОСОБА_2 та підприємство з яким на момент вчинення ДТП позивач перебував в трудових відносинах .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду, оскільки вони в повній мірі не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування., має до особи відповідальної за завдані збитки .
Разом з тим за положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Як убачається з матеріалів справи, автомобіль «Ікарус», державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_2 17.01.2006 року на вказаний транспортний засіб ТОВ «АТП Експрес» було видано тимчасовий реєстраційний талон на право керування НОМЕР_3 (а.с 10). При цьому з копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що останній з 03 березня 2005 року по 01 травня 2010 року працював водієм у ТОВ «АТП Експрес».
Зважаючи на те, що відповідач з 03 березня 2005 року по 01 травня 2010 року працював водієм у ТОВ «АТП Експрес»; дорожньо-транспортна пригода сталася 23 квітня 2008 року в робочий день та час; протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог ст. 126 КУпАП «Керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки» (у редакції, чинній на момент дорожньо-транспортної пригоди) відносно ОСОБА_2, зокрема, за відсутність подорожнього (маршрутного) листа не складався, тому колегія суддів вважає, що володільцем джерела підвищеної небезпеки в момент вчинення ДТП було ТОВ «АТП Експрес», а ОСОБА_2 управляв транспортним засобом в силу своїх трудових відносин з останнім. Дані обставини також підтверджуються постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року (а.с. 12)
Оскільки матеріальну шкоду було завдано працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то в силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України ОСОБА_2 у розумінні діючого законодавства не є особою, відповідальною за завдану шкоду, а тому право зворотної вимоги у позивача до ОСОБА_2 не виникло .
Доводи представника позивача про те, що автобус на праві власності на момент ДТП зареєстрований за ОСОБА_2, а тому він повинен нести відповідальність не ґрунтуються на законі, оскільки позивач не довів, що в момент скоєння ДТП відповідач управляв автобусом , не як працівник другого відповідача, в якого працював водієм, і на якого був виданий тимчасовий реєстраційний талон на автобус.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення в частині солідарного стягнення суми з відповідача ОСОБА_2 ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові до цього відповідача.
Разом з тим, посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення суду ухвалене без врахування вимог ст. 1188 ЦК України та висновку автотехнічного дослідження № 16-19 від 14.09.2010 року, який не спростований і ґрунтується на достовірних матеріалах дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів не приймає, оскільки вина ОСОБА_4 у спричинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.04.2008 року в судовому порядку не доведена. Тобто, належних та допустимих доказів, щодо частки вини ОСОБА_4 не було надано, а тому суд правомірно не врахував доводів відповідача в цій частині.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» підлягають стягненню 511 гривень 50 копійок сплаченого судового збору та 120 гривень 00 копійок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 51149 гривень 69 копійок страхового відшкодування.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 511 гривень 50 копійок сплаченого судового збору, 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Експрес» до ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: