28 серпня 2013 р. Справа № 876/9125/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Дяковича В. П., Сапіги В. П.;
за участю секретаря судового засідання - Сідельник Г. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в справі за позовом дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
21 травня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132240 від 15 березня 2013 року та № 0000122240 від 15 травня 2013 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що чинне законодавство не містить обов'язку покупця здійснювати фактичну перевірку місцезнаходження контрагента, а також перевірку правильності внесення контрагентом даних первинних бухгалтерських документів до податкової звітності. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними договори, визнавати чи вважати їх фіктивними, удаваними, посилатися на їх нікчемність чи недійсність, без обвинувального вироку суду посилатись на умисне ухилення від сплати податків.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0000132240 від 15 березня 2013 року та № 0000122240 від 15 травня 2013 року.
Зазначену постанову мотивовано тим, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього. Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, правочини, здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» за період вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року мають ознаки безтоварності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Також встановлено відсутність сертифікатів, технічних паспортів на поставлені товарно-матеріальні цінності. Відповідачем не доведено реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, транспортування товарно-матеріальних цінностей, місцезнаходження майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів), які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.
Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.
Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» за період вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - безпідставно завищено податковий кредит всього у сумі 1 695 634 грн, в тому числі за жовтень 2012 року на суму ПДВ 968 374 грн, за січень 2013 року на суму ПДВ 727 260 грн.
На підставі згаданого акту перевірки 15 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000122240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 1 602 984 грн (1 068 656 грн основного платежу та 534 328 грн штрафних (фінансових) санкцій), а також податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000132240, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 626 978 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Як передбачено п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Між ТзОВ «Річтер Трейд» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договори № РЧ-06/16 від 07.11.2012 року та № РЧ-06/15 від 30.10.2012 року, умовами яких передбачено, що постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує відповідно до умов даного договору соняшникову олію, наливом.
Як вбачається зі змісту актів прийому передачі до згаданих договорів товар передавався/приймався на складі ТзОВ Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина».
Докази оплати за згаданими договорами підтверджуються виписками по особових рахунках.
В подальшому зазначений товар було передано комісіонеру - ТзОВ «Європейська інвестиційна група», яка реалізувала його WESTMARK TRADE LIMITED (дані обставини підтверджуються договором комісії № 3010-1К від 30.10.2012 року, актами прийому-передачі по цьому договору, кінцевими звітами комісіонера, актами здачі-прийняття робіт, контрактом № ЕІ-3010-К від 30.10.2012 року, актами прийняття-передачі товару згідно з цим контрактом, рахунками фактури та вантажно-митними деклараціями).
Із сукупного аналізу пунктів 4.1 та 4.3 згаданих договорів № РЧ-06/16 від 07.11.2012 року та № РЧ-06/15 від 30.10.2012 року та наведених доказів (акти прийому-передачі, прийняття-передачі) випливає, що товар знаходився на складі ТзОВ Миколаївське підприємство МП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» та не транспортувався до його продажу WESTMARK TRADE LIMITED.
При цьому, орган державної податкової служби вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та контрагентом - ТзОВ «Річтер Трейд».
Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшовши до висновку про те, що у ТзОВ «Річтер Трейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому правочини, здійснені за грудень 2012 року та січень 2013 року мають ознаки безтоварності.
Також в акті перевірки вказується на те, що з врахуванням викладеного проданий товар (олія соняшникова) не могла бути вироблена згаданим товариством.
Дані висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 року № 146/3-22-30-38315747 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Річтер Трейд» (код ЄДРПОУ 38315747) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року».
При цьому, обставини щодо неможливості вироблення згаданого товару ТзОВ «Річтер Трейд» і як наслідок висновок про нереальність господарських операцій ґрунтуються на припущеннях, оскільки не встановлено походження олії соняшникової.
На думку суду апеляційної інстанції, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо підприємств «з ймовірними ознаками фіктивності»), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд», оскільки метою придбання товарів було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Вказаного висновку суду апеляційної інстанції не спростовує надіслана Головним управлінням Міністерства доходів і зборів України у Львівській області інформація стосовно проведення розслідування кримінального провадження за фактом ухилення від сплати податків у значних розмірах службовими особами дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» за ч. 1 ст. 212 КК України, а також порушення кримінального провадження щодо фіктивного підприємництва товариства з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» за ст. 205 КК України.
Як зазначено у отриманому листі, яким проінформовано про існування вищевказаних обставин, досудовим слідством встановлено, що службові особи дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» в період з жовтня 2012 року, січня 2013 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» безпідставно завищили податковий кредит в жовтні 2012 року на суму ПДВ 968 374 грн, в січні 2013 року на суму ПДВ 727 260 грн, в результаті чого ухилились від сплати податків у значних розмірах на загальну суму 1 695 634 грн. Будучи допитаний як свідок директор товариства з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» ОСОБА_1 показав, що жодного відношення до діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» немає. Фінансово-господарську діяльність від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Річтер Трейд» не вів. Погодився стати керівником даного підприємства за винагороду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані висновки зроблено під час досудового слідства, однак такі не підтверджено вироком суду, що набрав законної сили, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються як неналежні та недопустимі докази щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У рішенні в справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року Європейським Судом з прав людини вказано, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в справі № 813/3897/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. П. Дякович
В. П. Сапіга
Ухвалу складено в повному обсязі 02 вересня 2013 року