Провадження апел.суду №11/790/1446/13 Головуючий 1 інстанції: Штих Т.В.
Крим. провадження № 638/2281/2013-К
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України
20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді Шабельнікова С.К.
суддів Струка І.Ф., Шевченка Ю.П.,
за участю секретаря Юр'євої А.І.,
прокурора Жука Є.В.,
захисника ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
законного представника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_2, -
Зазначеною ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова стосовно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, засудженої вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
задоволено подання начальника Київського МРВ кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області Косякової Ю.І., скасовано звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням та засуджену направлено в місця позбавлення волі для подальшого відбування покарання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, постановити ухвалу про відмову в задоволенні подання начальника кримінально-виконавчої інспекції щодо направлення ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання, посилаючись на те, що судом не з'ясовані всі обставини неявки засудженого до інспекції, зокрема 28.01.2013 р., 31.01.2013 р. і 04.02.2013 р., оскільки вона в наступні дні з'являлася для реєстрації. В оскаржуваній постанові безпідставно не зазначено, за яких обставин та причин засуджена не прибула на реєстрацію у призначений строк, проте суд зробив помилковий висновок про її неявку без поважних причин, посилаючись на подання органу виконання покарань.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, неповнолітньої засудженої ОСОБА_5 та її законного представника, які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну і необґрунтовану та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання кримінально-виконавчої інспекції, думку прокурора щодо обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вимоги скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Прийняте рішення про задоволення подання кримінально-виконавчої інспекції та направлення ОСОБА_5 для відбування призначеного вироком покарання, суд першої інстанції мотивував тим, що засуджена систематично без поважної причини не з'являлася на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, зокрема 28.01.2013 р. і 04.02.2013 р., а крім того, 14.02.2013 р. була приводом доставлена до Дзержинського районного підрозділу Київського МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області де їй у присутності дідуся було винесено застереження у виді письмового попередження та повідомлено, що в разі її неявки буде направлено відповідне подання до суду для скасування випробування ( а.с. 54), і саме на підставі цих даних суд дійшов висновку про ухилення засудженої від виконання покладених обов'язків та небажання стати на шлях виправлення.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними і безспірними доказами, тому колегія суддів вважає їх необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги захисника як такими, що заслуговують на увагу.
Як убачається із матеріалів особової справи засуджений ОСОБА_5 04.01.2013 року була ознайомлена з порядком на умовами виконання обов'язків в період іспитового строку, а також із постановою інспектора кримінально-виконавчої служби від 04.01.2013 року, якою згідно ст. 13 КВК України встановлена періодичність явки на реєстрацію - 2-й і 4-й понеділок кожного місяця ( а.с. 20-22). При цьому належить взяти до уваги, що лише після цього для засудженого наступають правові наслідки невиконання обов'язків, покладених на нього вироком суду з приводу звільнення від покарання з випробуванням.
Згідно листка реєстрації ( а.с. 23), засуджена своєчасно прибула до інспекції для реєстрації 14.01.2013 року. У поданні начальника Київського МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області ( а.с. 61-63) вказано про порушення засудженою обов'язку явки на реєстрацію 28.01.2013 р., 31.02.2013 р. і 04.02.2013 р. - однак такі висновки суперечать даним особової справи. Зокрема дата 31.02.2013 р. не передбачена календарем на 2013 рік, а 04.02.2013 р. не є другим понеділком місяця, тобто днем обов'язкової явки на реєстрацію до КВІ. Більш того, матеріали особової справи не містять даних про будь-яке належне сповіщення неповнолітньої ОСОБА_5 або її
родичів щодо термінової явки на реєстрацію у не передбачені для цього дні ( а.с.38, 40). Інших даних про наявність порушень з боку засудженої матеріали особової та судової справи не містять. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність та помилковість висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_5 систематичних порушень обов'язків та небажання стати на шлях виправлення і на цю обставину обґрунтовано вказує захисник у своїй апеляційній скарзі.
При цьому, а ні інспектор кримінально-виконавчої інспекції, а ні суд під час розгляду подання з достатньою повнотою не з'ясували цих обставин, але нез'явлення до інспекції вважали підставою для направлення засудженої для відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України та ч. 2 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Проте, суд неправильно витлумачив закон всупереч його точному змісту та не взяв до уваги вимоги інших нормативно-правових актів, що регламентують порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, зокрема положення підпунктів 5.3 і 5.4 пункту 5 розділу IV наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 19.12.2003 року № 270/1560 ( із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 р. за N 16/8615 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань», згідно яких кримінально-виконавча інспекція на підставі частин 2 і 3 ст. 166 КВК України вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням та направлення засудженої особи для відбування покарання у разі, якщо вона не виконує покладені на неї обов'язки після застереження у виді письмового попередження. При цьому невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які були покладені на неї судом ( наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин).
Незважаючи на ці вимоги законодавства, суд дійшов помилкового висновку про те, що неявка ОСОБА_5 до інспекції 28.01.2013 р. і 04.02.2013 р., є систематичним невиконанням покладених на неї обов'язків, що стало підставою для прийняття необґрунтованого рішення суду.
Виходячи із наявних у поданні даних, фактичних обставин справи і зазначених положень актів законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку, вказані порушення, які взяті до уваги органом виконання покарань, вчинені до винесеного 14.02.2013 р. попередження, після чого засуджена не допускала ніяких порушень, а тому такі дії особи не можуть бути достатньою підставою щодо направлення її для відбування покарання внаслідок невиконанням покладених на неї обов'язків, тобто не є достатньою підставою для прийняття рішення про скасування звільнення від відбування покарання.
Із досліджених судом матеріалів особової справи видно, що неповнолітня засуджена ОСОБА_5 навчається у Харківському професійному ліцеї з тим щоб у майбутньому займатися суспільно-корисною працею, за місцем проживання характеризується задовільно, про що також зазначено в довідці дільничного інспектора міліції (а.с. 42).
За таких обставин з урахуванням допущених судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального і кримінально-виконавчого законів, колегія суддів на підставі статей 409 і 411 КПК України скасовує судове рішення та вважає необхідним ухвалити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання начальника Київського МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області щодо скасування звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням та направлення для відбування покарання, призначеного вироком.
В зв'язку з постановленням ухвали судом апеляційної інстанції про скасування постанови місцевого суду повністю, в тому числі судового рішення щодо направлення засудженої в порядку виконання вироку в місця позбавлення волі для подальшого відбування покарання, ОСОБА_5, підлягає негайному звільненню з-під варти за місцем ув'язнення, тобто з Харківського слідчого ізолятору.
Керуючись ст.ст. 202, 405, 407, 409, 411, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року стосовно ОСОБА_2 - скасувати.
Відмовити у задоволенні подання начальника Київського МРВ кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області Косякової Ю.І. про скасування звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням та направлення в місця позбавлення волі для подальшого відбування покарання.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді
_________________ _____________ ____________________
Шабельніков С.К. Струк І.Ф. Шевченко Ю.П.