Справа № 415/4668/13-ц
Провадження № 22ц/782/3577/13
27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б.,
Суддів: Яреська А. В., Борисова Є. А.,
За участю секретаря: Веселова С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
на ухвалу судді Лисичанського міського суду Луганської області від 26 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання пункту договору кредиту недійсним, -
Оскаржуваною ухвалою відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання пункту договору кредиту недійсним.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали як такої, що не відповідає вимогам діючого цивільного процесуального законодавства, і передати справу за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для продовження розгляду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення
представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність ухвали
судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, звернувшись до суду у липні 2013 року,
позивачка ОСОБА_1 на підставі положень Закону України «Про захист прав
споживачів» просила визнати недійсним п. 2.3.1 Договору кредиту № LGY0GK00000092
від 08.05.2007 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством
комерційний банк «Приватбанк» (далі -ПАТ КБ «Приватбанк»).
Ч. 5 ст. 110ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів
можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування
споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Конституційний Суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-
рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2
Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11,
частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав
споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42
Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дійшов
висновку, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв'язку з
положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія
поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за
договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і
виконання такого договору.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо того, що після укладення
договору між сторонами виникають кредитні відносини і тому до спорів щодо виконання цього договору не може застосовуватись Закон України "Про захист прав споживачів", є безпідставними.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду
першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,312,313-315 ЦПК України,
колегія суддів -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»- відхилити.
Ухвалу судді Лисичанського міського суду Луганської області від 26 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання пункту договору кредиту недійсним - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: