27 серпня 2013 року Справа № 126821/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, -
17.02.2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області посилаючись на те, щодо визнання незаконною відмову відповідача у призначенні та нарахуванні пенсії за час роботи у ВАТ «Калуське автотранспортне підприємство» за період з 10.02.1986 року по 15.02.1996 року водієм автомобіля міського пасажирського транспорту з повним робочим днем при п'ятиденному робочому тижні, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
Оскаржуваною постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.04.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про відновлення порушеного права та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах - задоволено частково, визнано неправомірною дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано зарахувати до пільгового стажу роботи у ВАТ «Калуське автотранспортне підприємство» водієм автомобіля міського пасажирського транспорту в період з 10.02.1986 року по 01.06.1992 року з повним робочим днем при 5-ти денному робочому тижні, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення по п «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано призначити пільгову пенсію з 04.11.2010 року .
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років правомірно. Оскільки, за результатами первинних документів встановити точні періоди роботи позивача неможливо, щодо спірного періоду часу, тому управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області не може призначити пільгову пенсію.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції було досліджено подані сторонами докази у справі та позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - задоволено частково, визнано неправомірною дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано зарахувати до пільгового стажу роботи у ВАТ « Калуське автотранспортне підприємство» водієм автомобіля міського пасажирського транспорту в період з 10.02.1986 року по 01.06.1992 року з повним робочим днем при 5-ти денному робочому тижні, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення по п «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано призначити пільгову пенсію з 04.11.2010 року .
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
ОСОБА_1 17.02.2011 року звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області посилаючись на те, щодо визнання незаконною відмову відповідача у призначенні та нарахуванні пенсії за час роботи у ВАТ «Калуське автотранспортне підприємство» за період з 10.02.1986 року по 15.02.1996 року водієм автомобіля міського пасажирського транспорту з повним робочим днем при п'ятиденному робочому тижні, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
За змістом пункту "з" ст.13 Закону України від 05.11.1991, № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 18 Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі), або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як вбачається із записів в трудовій книжці позивач з 24.05.1983 року по 15.02.1996 року працював на посаді водія на підставі наказів №102-К від 24.05.1983 року та наказу №24-К від 15.02.1996 року та відповідно до архівної довідки виданої підприємством, які суперечать наказам, які додані до справи, щодо прийняття позивача на посаду водія по перевезенню пасажирів по м. Калуш за вказані періоди часу. Також, в судовому засіданні судом першої інстанції був допитаний свідок, який працював з позивачем на підприємстві і підтвердив факт виконання ним трудової функції протягом повного робочого дня на посаді, що дає право на призначення пільгової пенсії.
А тому колегія судді вважає, що дії підприємства, щодо не видачі уточнюючої довідки про підтвердження пільгового стажу не може бути підставою позбавлення права на пільгову пенсію позивачу, оскільки не було проведено роботи по створенню комісії з приводу підтвердження стажу роботи водіїв для призначення пільгової пенсії та не внесення відповідних записів до трудових книжок на підставі даних протоколу про підтвердження пільгового пенсійного стажу з моменту прийняття Закону України « Про пенсійне забезпечення». На період спірного періоду роботи позивача діяли Списки №1,2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 р. №1173, постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 р. №10; постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до змісту наказу Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" № 383 від 18 листопада 2005 року, якщо атестацію робочих місць проведено до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до пільгового стажу зараховується п'ятирічний період роботи, що передує даті видання наказу про атестацію, а також період впродовж 5 років після вперше проведеної атестації. Якщо атестація вперше проведена після 21 серпня 1997 року, в разі підтвердження зазначеного права до пільгового стажу зараховується п'ятирічний період, що передує даті видання наказу про її результати. Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилась чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період робіт із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно. Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком. А тому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на не проведення атестації робочих місць, оскільки не своєчасне проведення атестації на підприємстві не може бути підставою для не включення періоду роботи до пільгового стажу.
Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач має достатній вік та трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому підстави для відмови в задоволенні позову відсутні і відповідач зобов'язаний призначити пенсію позивачу на пільгових умовах на підставі відповідної заяви і вказаного періоду, вимоги є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.04.2011 року у справі № 2а-1935/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
О.М. Гінда