"30" квітня 2013 р. справа № 2-а-161/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області на постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми на оздоровлення, -
встановив:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення з 2000 року по 2009 роки згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, за виключенням отриманої суми.
Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково; зобов'язано відповідача провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2000 року по 2005 рік, та з 2007 року по 2009 рік як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести їх виплату з урахуванням отриманих коштів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації відхилено, постанову постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року - залишено без змін.
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Суд вірно встановлено, що позивачу в 2000-2009 роки щорічна допомога на оздоровлення була нарахована та виплачена у розмірі меншому ніж це передбачено ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо вимог за 2000-2008 роки, суд першої не врахував наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за захистом своїх прав позивач звернулася 02 березня 2010 року.
В той же час, згідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інше. проти Великобританії"" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії-" рішення від 27.02.1980р.).
Враховуючи те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення має разовий характер, а не щомісячний, задоволенню підлягають позові вимоги ОСОБА_1 лише за 2009 рік.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2009 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у розмірі 100,00 грн.(а.с.10)
Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2009 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації - задовольнити частково.
Постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації щодо нарахування ОСОБА_2 щорічної разову грошову допомоги на оздоровлення за 2009 рік не в повному обсязі, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично виплачених коштів.
Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 2000 року по 2008 роки - залишити без розгляду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна