Кіровоградської області
"28" грудня 2006 р.
Справа № 4/429
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/ 429 за позовом
Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград
до Відкритого акціонерного товариства “Шарівське» с.Шарівка Олександрійського району Кіровоградської області
про стягнення 6682 грн. 16 коп.
Представники:
Від позивача: участі не брали. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 28.12.2006 року без його участі, позовні вимоги підтримано ним повністю.
Від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с.13 та 19). Вручення відповідачу поштового повідомлення підтверджується повідомленням № 987236 від 08.12.2006 року.
час прийняття постанови 14 год. 55 хв.
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Шарівське» штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 6682 грн. 16 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував слідуючим:
Статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року « Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який вступив в дію 01.08.2001 передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 05.07.2001 року , підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.
Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства , відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.
Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Позивач наполягає, що згідно зі звіту «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів», наданого відповідачем до відділення Фонду, на підприємстві відповідача повинно працювати 14 інвалідів, а було працевлаштовано лише 13. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда і виходячи з середньорічної заробітної плати в розмірі 6682 грн. 16 коп. сума штрафних санкцій складає : 6682 грн. 16 коп.
Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України, поштове відправлення вручене відповідачу 08.12.2006 року за № 987236. Відзив на заявлені вимоги, заперечення або будь-які пояснення відповідач до суду не надав, тому суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість позовних вимог з врахуванням позиції відповідача.
Дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення зі слідуючих підстав:
Як обґрунтовано посилається позивач в заявленому позові, статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" із змінами, внесеними Законом України № 2606-111 від 05.07.2001року « Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який вступив в дію 01.08.2001(в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 05.07.2001 року , підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2-5 вищезазначеного Порядку, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку, не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.
Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленого нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції самостійно, 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства , відкриті в установах Національного банку чи в установах комерційних банків.
Суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Таким чином відповідач повинен був перерахувати штрафні санкції за 2005 рік у розмірі 6682 грн. 16 коп. до 15.04.2006 року. Згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6-7) 02.02.2005 року відповідач направив позивачу звіт, в якому зазначив кількість 13 інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та визнав, що на підприємстві працюють 13 працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність. Достовірність внесених до звіту відомостей відповідач підтвердив наданим списком працівників, яким встановлена інвалідність.
Однак, виходячи з встановленого законодавством нормативу в розмірі 4 % середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, фактично на підприємстві повинно бути створено місця для працевлаштування 14 особам, тобто не створено 1 робоче місце. Такий висновок зроблено позивачем на підставі положень Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09. 2005 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722 та п.п.3.3, 3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова - річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» згідно до яких дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства т встановлена інвалідність (рядок 02) та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). У рядку 06 відображається сума коштів штрафних санкцій, яку повинно сплатити підприємство у разі невиконання або часткового невиконання нормативу.
Таким чином, при складанні звіту відповідачем занижено кількість працівників в рядку 03, оскільки 342 Х 4% = 13,68 або округлено 14, а не 13 як визначено відповідачем.
За таких обставин відповідач повинен сплатити 6682 грн.16 коп. заборгованості з відрахувань цільових коштів на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Висновок про правомірність вимог позивача суд робить на підставі системного аналізу отриманих доказів по справі. Так судом встановлено, що відповідно до середньо облікової чисельності штатних працівників (342 особи) відповідач у 2005 році мав створити 14 робочих місця для працевлаштування інвалідів, а фактично було працевлаштовано лише 13 осіб. Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що у 2005 році ним проводилась робота зі створення робочих місць. Пояснення відповідача про працевлаштування 7 осіб при зверненні до центру зайнятості в телефонному режимі враховано судом, однак ця обставина не може бути визнана підставою для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій, оскільки виконання заходів по працевлаштуванню цих осіб та створення для них робочих місць враховано позивачем при визначенні кількості створених робочих місць-13, та не є предметом спору по справі.
Виходячи з припису пункту першого Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів ( далі Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 року № 314, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.02 року № 19, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві, в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створенні необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору ( п.5). Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідач відповідно до встановленого нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення, та відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Відповідач не створив одне робоче місце для інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону.
За ст. 19 Закону керівники підприємств, установ і організацій, не залежно від форм власності і господарювання у разі не забезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. А в разі коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Відповідач вимоги Закону не виконав, в спірний період не працевлаштувавши на одне робоче місце інваліда.
Враховуючи середньорічний рівень заробітної плати на підприємстві відповідача в розмірі 6682 грн. 16 коп. та кількість робочих місць на які не працевлаштовані інваліди 1, сума штрафних санкцій складає 6682 грн. 16 коп. та фактично повинна була нарахована безпосередньо відповідачем при складанні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.(а.с.6) і сплачена в добровільному порядку.
При визначенні суми штрафних санкцій судом звернуто увагу на те, що позивачем надано до суду список працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році датований 23.01.2005 року без оформлення граф 7 та 8 , без вказаних в яких відомостей неможливо встановити відпрацьований на підприємстві термін особою що мала статус інваліда та до якого включено осіб, яким встановлено інвалідність на термін до 2002- 2004 років і які на спірний період могли не мати такого статусу. Однак, суд вважає за необхідне розглянути справу в межах позовних вимог на підставі наданого позивачем розрахунку (а.с.11).
Оскільки повідомлення осіб, зазначених у ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» про можливість працевлаштувати інвалідів на 1 робоче місце у відповідача відсутні та на вимогу суду відповідачем не подано, тому господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення 05.12.2006 року позивачем до суду за захистом порушеного права.
Крім того, Фонд та його відділення здійснюють контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У випадку коли підприємства, установи та організації у добровільному порядку не сплачують штрафні санкції, то Фонд та його відділення лише у судовому порядку має право стягнути ці кошти. Згідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів позивач є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, утворене для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та підзвітне і підконтрольне Фонду. За приписом ч.3 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові ( адміністративна процесуальна дієздатність) належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
Адміністративний позов повністю задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Шарівське» с.Шарівка Олександрійського району Кіровоградської області пр. Молодіжний 6 р/р 2600330021133 ОФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Олександрія, МФО 323657, код 00386235
на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Кіровоград вул. 50 років Жовтня 7а р/р 31211230500002 ВДК в м.Кіровограді Управління державного казначейства в Кіровоградській області МФО 823016 код 24144695 суму штрафних санкцій в розмірі 6682 грн. 16 коп.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 28 грудня 2006 року.
Суддя
Ю. І. Хилько