Справа № 1522/22276/12
Провадження № 2/522/1011/13
29 серпня 2013 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого-судді Чернявської Л.М.,
при секретарі Прусс О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Технології сучасного будівництва» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення несплаченої заробітної плати,
18 вересня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Технології сучасного будівництва» про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
13 лютого, 28 та 29 березня 2013 року позивачем були надані суду уточнення до позову, в яких позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути на його користь суму несплаченої заробітної плати в розмірі 10981 гривень та суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (середній заробіток складає 1111,82 гривні) за дев'ять місяців в розмірі 10 006,38 гривень. Вважати загальною ціною позову 20 987 гривень. (а.с.17-18, 30-32, 55)
Мотивує вимоги тим, що 24.01.2011р. на підставі наказу № 32-ОК від 24.01.2011р., він був прийнятий на роботу до ТОВ «Технології сучасного будівництва» на посаду монтажника відділу вентиляції та кондиціювання повітря. 01.02.2013р. він був звільнений, про що відповідач сповістив його по телефону. Він не був ознайомлений з наказом про звільнення та йому не була видана трудова книжка на день звільнення. Трудова книжка була ним отримана через 9 місяців після дати наказу про звільнення. Також на дату звільнення у відповідача була заборгованість по заробітній платі. Він неодноразово звертався до керівництва ТОВ «Технології сучасного будівництва» з проханням виплатити йому заборгованість із заробітної плати, ознайомити із наказом про звільнення, та видати трудову книжку. Однак, відповідачем відповідних заходів не було застосовано. З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду та вимагає відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 9 місяців (з січня 2012р. по вересень 2012р.) у розмірі 10 006, 38 гривень, виходячи із суми середньої заробітної плати у розмірі 1 111,82 гривень на підставі довідки № 109 від 01.11.2011р., виданої відповідачем. Також просить стягнути на його користь суму заборгованості по заробітній платі за період з серпня по вересень 2011 р. та з листопада по грудень 2011р. в розмірі 10 981 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач із позовними вимогами не погодився та надав заперечення на позовну заяву де вказує, що відповідно до Наказу № 48/1-ок від 01.02.2012р. позивач був звільнений з ТОВ «Технології сучасного будівництва» за власним бажанням з 01.02.2012р. При цьому, позивач у день звільнення був належним чином ознайомлений зі змістом Наказу, про що свідчить його підпис на даному Наказі. Більш того, підставою для звільнення була заява позивача про звільнення за власним бажанням від 01.02.2012р. При цьому Відповідач зазначає, що, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства (ч.1 ст. 233 КЗпП України), міг скористатись своїм правом на захист своїх трудових прав, звернувшись безпосередньо до суду із відповідною позовною заявою протягом 3 (трьох) місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а саме: у період з 01.02.2012р. до 01.05.2012р. В свою чергу, позовна заява була подана до суду лише 18.09.2012р. Отже, відповідач вважає, що позивач, без будь-яких поважних причин, несвоєчасно, в порушення вимог чинного законодавства (ч.1 ст. 233 КЗпП України), звернувся до суду за захистом своїх трудових прав, фактично втративши таке право на момент звернення. У день звільнення позивачу була видана трудова книжка, що підтверджується відповідним записом у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них та підписом позивача. При цьому відповідач зазначив, що на адресу ТОВ «Технології сучасного будівництва» не надходило жодного листа від позивача із його проханнями щодо виплати заборгованості із заробітної плати, ознайомлення із наказом про звільнення та надання трудової книжки. Відповідач також зазначив, що не має будь-якої заборгованості перед позивачем із заробітної плати, що підтверджується відповідними документами наданими суду.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, проаналізувавши докази у справі, оглянувши надані представником відповідача оригінали наказу № 48/1-ок від 01.02.2012р., заяви позивача від 01.02.2012р. та книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних обставин.
В ході судового розгляду встановлено, що 24.01.2011 року на підставі наказу № 32-ОК - ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Технології сучасного будівництва» на посаду монтажника відділу вентиляції та кондиціювання повітря.
01лютого 2012 року відповідно до наказу № 48/1-ок від 01.02.2012р. ОСОБА_1 був звільнений з посади монтажника ТОВ «Технології сучасного будівництва» за власним бажанням на підставі його заяви від 01.02.2012р. у відповідності ст. 38 КЗпП України (а.с.61, 62).
Позивач у день звільнення був належним чином ознайомлений із змістом наказу, про що свідчить його особистий підпис.
У день звільнення ОСОБА_1 була видана трудова книжка, що підтверджується відповідним записом у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них та підписом позивача. (а.с 63-64)
Відповідно до довідки № 03/12-1 від 03.12.2012р., наданої відповідачем, за період з 01.08.2011р. по 31.12.2011р. позивачу була нарахована та сплачена заробітна плата (згідно із штатним розкладом) у повному обсязі, а саме:
- за серпень 2011р. - у розмірі 1111,52 гривень;
- за вересень 2011р. - у розмірі 1111,52 гривень;
- за жовтень 2011р. - у розмірі 1111,82 гривень;
- за листопад 2011р. - у розмірі 1111,82 гривень;
- за грудень 2011р. - у розмірі 1112,05 гривень.
Виходячи із розрахунку середнього заробітку за період вимушеного прогулу, зазначеного позивачем в уточненнях до позову від 29.03.2013р., середня місячна заробітна плата позивача складає 1 111, 82 гривень, тобто, позивач фактично підтвердив, що розмір його заробітної плати, яка зазначена у довідці, відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Отже, виходячи із наданих документів заробітна плата ОСОБА_1 за період з серпня по вересень 2011 р. та з листопада по грудень 2011р. була сплачена.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо прейскуранту цін виконуваних робіт, а також кошторису виконаних позивачем робіт на стадіоні ЧМП, оскільки вони не відповідають вимогам ст.ст. 58, 59, 64 ЦПК України,оскільки не містять підписів посадових осіб ТОВ «Технології сучасного будівництва» та печатки Товариства, тому не може вважатись належним доказом наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачем.
Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про несвоєчасну видачу відповідачем ОСОБА_1 трудової книжки та існування заборгованість по заробітній платі, оскільки вони їм відомі зі слів позивача та суперечать письмовим доказам по справі.
Відповідно до передбаченого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України)
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки із наданих суду письмових доказів вбачається, що трудова книжка була видана своєчасно позивачу в день звільнення. Також не знайшли свого підтвердження вимоги про стягнення несплаченої заробітної плати, оскільки за період з 01.08.2011р. по 31.12.2011р. позивачу була нарахована та сплачена заробітна плата.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України, ст.ст.ч.3 ст.10, ч.1 ст. 11, 58, 59, ч.1 ст. 60, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення несплаченої заробітної плати.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Приморського районного
суду міста Одеси Л. М. Чернявська
29.08.2013