Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
27 серпня 2013 року справа №805/8547/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Старосуда М.І., суддів: Бадахової Т.П., Чебанова О.О., при секретарі Крамській С.О., за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу правління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 805/8547/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання неправомірними та скасування рішення № 818/02-22 від 22.04.2013 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн. та вимоги № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн.,-
Позивач 10.06.2013 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він є пенсіонером за віком, фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька як платник єдиного внеску. В квітні 2013 року він отримав від УПФУ у Ленінському районі м. Донецька рішення № 818/02-22 від 22.04.2013 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн. за неподання звіту, яке оскаржив до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 4189/08 від 20.05.2013 року, яке він отримав 04.06.2013 року, йому відмовлено в задоволенні скарги. В травні 2013 року він отримав від УПФУ у Ленінському районі м. Донецька вимогу про сплату боргу № Ф-399 від 07.05.2013 року про зобов'язання сплатити 1194,03 грн. до Пенсійного фонду України як заборгованість зі сплати єдиного внеску. Позивач вважає рішення та вимогу незаконними, оскільки нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо їй була призначена пенсія на пільгових умовах за віком, здійснювати сплату єдиного внеску. З цих підстав позивач просив визнати неправомірними та скасувати рішення № 818/02-22 від 22.04.2013 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн. та вимогу № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю. Суд визнав неправомірними та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 818/02-22 від 22.04.2013 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн. та вимогу № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 21.06.2000 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером за віком з 16.03.2011 року, отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька як платник єдиного внеску.
22.04.2013 року УПФУ у Ленінському районі м. Донецька прийняло рішення № 818/02-22 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 170 грн. за неподання звіту, яке він оскаржив до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 4189/08 від 20.05.2013 року, яке позивач отримав 04.06.2013 року, йому відмовлено в задоволенні скарги .
Отже, позивач не пропустив строк звернення до суду щодо оскарження рішення № 818/02-22 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн., оскільки рішення про відмову в задоволенні скарги позивач отримав 04.06.2013 року, а до суду з вказаним позовом він звернувся 10.06.2013 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
Однак, частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, зазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011 р., наведений вичерпний перелік фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах .Крім того, звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Таким чином, позивач як фізична особа-підприємець та пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011 року.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то у нього відсутній обов'язок надавати управлінню Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки позивач як фізична особа-підприємець та пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому застосування до нього фінансових санкцій за неподання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску є неправомірним та є підставою для задоволення цієї частини позовних вимог.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірною та скасування вимоги № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2013 року управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька прийнята вимога № Ф-399 про сплату боргу, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за 1 квартал 2013 року у розмірі 1194,03 грн.
З оглянутого в судовому засіданні конверта поштового відправлення, в якому знаходилася спірна вимога, вбачається, що на конверті значиться дата: 20.05.2013, а як стверджує апелянт, згідно поштового повідомлення про вручення вимоги, позивачем отримана вимога № Ф-399 про сплату боргу 23.05.2013 року.
Отже, позивач 23.05.2013 року отримав вимогу про сплату боргу, а з вказаним позовом до суду він звернувся лише 10.06.2013 року.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлено, що органи ПФУ надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, а платник єдиного внеску зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження цієї вимоги сплатити її разом з штрафом та пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник узгоджує її в порядку, встановленому Пенсійним фондом і якщо платник не узгодив вимогу або не оскаржив її протягом 10 робочих днів до органу ПФУ вищого рівня або до суду, та/або не сплатив борг, вимога набуває статусу виконавчого документу.
Як зазначалося раніше, позивач 23.05.2013 року отримав вимогу №Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн., однак протягом 10 робочих днів з дня надходження цієї вимоги платник не узгодив її в порядку, встановленому Пенсійним фондом, не оскаржив її протягом 10 робочих днів до органу ПФУ вищого рівня або до суду, тому вимога набула статусу виконавчого документу.
Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалось раніше, частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску вправі оскаржити вимогу протягом 10 робочих днів до органу ПФУ вищого рівня або до суду.
Таким чином, по даній категорії справ Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлений строк оскарження вимоги до органу ПФУ вищого рівня або до суду протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги.
Отже, позивачем пропущено строк оскарження вимоги про сплату недоїмки до суду протягом 10 робочих днів з дня її отримання, оскільки позивач отримав вимогу 23.05.2013 року, а з вказаним позовом до суду він звернувся лише 10.06.2013 року.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В матеріалах справи відсутні докази, які засвідчують, що причина пропуску строку звернення до суду має об'єктивний і незалежний від заявника характер та яка позбавила його можливості звернутись до адміністративного суду у встановленні КАС України строки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не звертався до суду з заявою про поновлення строків для звернення до суду в цій частині позовних вимог.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо визнання неправомірною та скасування вимоги № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн., що є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволені позовних вимог позивача в частині визнання неправомірною та скасування вимоги № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн., допущені порушення вимог процесуального законодавства, що призвели до неправильного вирішення справи, які є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині з залишенням зазначеної частини адміністративного позову без розгляду.
Керуючись статтями 99, 100, 195, 196, 199, 200, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу правління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 805/8547/13-а - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 805/8547/13-а в частині задоволених позовних вимог про визнання неправомірною та скасування вимоги № Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн. скасувати.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-399 від 07.05.2013 року про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн. - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 805/8547/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 30.08.2013 року.
Колегія суддів М.І.Старосуд
Т.П.Бадахова
О.О.Чебанов