ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 серпня 2013 року 08 год. 45 хв. № 826/9448/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльність щодо незадоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про узгодження вимоги від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання задовольнити вказану заяву позивача шляхом відкликання такої вимоги про сплату боргу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25 лютого 2013 року він отримав вимогу Управління від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 718, 98 грн. Не погоджуючись із правомірністю виставлення відповідачем вказаної вимоги про сплату боргу позивач 04 березня 2013 року направив на адресу Управління письмову заяву про узгодження такої вимоги, в якій просив територіальний орган Пенсійного фонду відкликати оскаржувану ним вимогу. Дана заява була отримана Управлінням 06 березня 2013 року. Однак 22 березня 2013 року на адресу ФОП ОСОБА_1 надійшов лист-відповідь Управління від 15.03.2013р. № 1274/05, в якому відповідач повідомив позивача про наявність суми заборгованості у розмірі 718, 98 грн., без розгляду по суті самої заяви про узгодження вимоги. В подальшому за результати оскарження вимоги про сплату боргу від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного фонду України, останні в своїх рішення про залишення скарги без розгляду повідомили ФОП ОСОБА_1 про факт порушення ним вимог п. 2.4 і 2.5 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-7, а саме - подання з порушення встановленого строку заяви про узгодження вимоги про сплату боргу до територіального органу Пенсійного фонду. Разом з тим, посилання органів Пенсійного фонду України на те, що ФОП ОСОБА_1 отримав оскаржувану вимогу від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У 16 лютого, а не 25 лютого 2013 року не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належними доказами - довідкою відділення поштового зв'язку. Натомість в дійсності, враховуючи фактичні обставини справи та положення згаданого вище п. 6.8 Порядку заява ФОП ОСОБА_1 має вважатися задоволеною на користь скаржника з 13 березня 2013 року, а Управління відповідно мало відкликати свою вимогу про сплату боргу від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У.
Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 10.07.2013р. б/н та додаткові документи. В обґрунтування своєї позиції Управління посилається на те, що сума заборгованості в розмірі 718, 98 грн., що підлягає сплаті позивачем згідно вимоги про сплату боргу від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У, є по суті несплаченим залишком самостійно визначеного ФОП ОСОБА_1 суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звіті за 2012 рік (сума єдиного внеску за рік 4 572, 42 грн.). Дана вимога про сплату боргу була направлена платнику єдиного внеску (позивачу) у відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI рекомендованим листом № 0209105243207. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП ОСОБА_1 отримав вимогу 16 лютого 2013 року, що підтверджено відбитком штемпеля відділення пошти від 18.02.013р. З урахуванням положень п. 2.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, останнім днем, коли ОСОБА_1 міг звернутися із заявою про узгодження вимоги, є 01 березня 2013 року, натомість заяву було подано на пошту 04 березня 2013 року. Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 були порушені строки, встановлені чинним законодавством для узгодження вимог, відповідач вважає, що вимога від 01.02.2013р. № Ф-080-У про сплату боргу є узгодженою і підстави для її відкликання відсутні.
В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
07 серпня 2013 року судом було ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на обліку в УПФУ в Дарницькому районі м. Києва та являється платником єдиного внеску (реєстраційний номер 03-32372), що підтверджується наданою позивачем копією повідомлення Управління про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 15.01.2009р.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (серія бланку НОМЕР_2), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14 січня 2009 року був зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подав до органу Пенсійного фонду України звіт про нарахування єдиного внеску за 2012 рік, де самостійно визначив загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 4 572, 42 грн., в т.ч. за січень-березень 2012 року по 372, 33 грн. за кожен місяць, за квітень-червень 2012 року по 379, 62 грн., за липень-вересень 2012 року по 382, 39 грн., за жовтень-листопад 2012 року - 387, 95 грн. та за грудень 2012 року - 393, 50 грн.
01 лютого 2013 року УПФУ в Дарницькому районі м. Києва виставило позивачу вимогу про сплату боргу за № Ф Ф-080-У на суму недоїмки 718, 98 грн. (далі - Вимога), яку надіслало на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 13 лютого 2013 року рекомендованим листом № 0209105243207.
За даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209105243207, копію якого надав відповідач разом із супровідним листом від 31.07.2013р. № 4334/08, поштове відправлення Управління (тобто конверт та Вимога) було вручене адресату 16 лютого 2013 року, про що свідчать відмітки працівника пошти «16.02.2013» і «за довіреністю ОСОБА_1». Безпосередньо підписи отримувача поштового відправлення (ОСОБА_1) в такому рекомендованому повідомлення відсутні.
Одночасно згідно пояснень позивача зазначене поштове відправлення № 0209105243207 (конверт разом із Вимогою) він фактично отримав 25 лютого 2013 року, що засвідчує видана йому довідка Відділення поштового зв'язку Київ-68 від 28.05.2013р. за № 47.
Не погоджуючись з правомірністю виставлення йому Вимоги від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У ФОП ОСОБА_1 04 березня 2013 року звернувся із письмовою заявою про узгодження вимоги про сплату боргу від 01.03.2013р. до УПФУ в Дарницькому районі м. Києва, що не заперечується відповідачем та підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 04.03.2013р. № 0633. В своїй заяві позивач наводив нормативно-правове обґрунтування протиправності винесення Вимоги, опис порушень порядку її складення та просив відкликати останню.
Дана заява позивача про узгодження вимоги про сплату боргу отримана Управлінням 06 березня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103023915190 (копія якого наявне в матеріалах справи), та не заперечується відповідачем.
У відповідь на вказану заяву позивача Управління направило на адресу останнього лист від 15.03.2013р. № 1274/05 наступного змісту: «На вашу заяву від 06.03.2013 року про узгодження вимоги про сплату боргу повідомляємо наступне.
Вами подано звіт з електронним цифровим підписом від 02.01.2013р. № 122 форма звіту додаток 5 таблиця 2 згідно якого нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 4 572, 42 грн. з січня по грудень 2012 року. Згідно особового рахунку станом на 01.02.2013р. Вами сплачено 3 853, 44 грн. внаслідок чого виникла заборгованість до Пенсійного фонду у сумі 718, 98 грн.».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.04.2013р. № 9544/08 про залишення скарги без розгляду та Рішенням Пенсійного фонду України від 24.05.2013р. № 12900/09-10 про результати розгляду скарги, первинну скаргу ФОП ОСОБА_1 від 23.03.2013р. № 5/2013 та повторну скаргу від 29.04.2013р. № 7/2013 (в частині узгодження вимоги про сплату боргу від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У) було залишено без розгляду з підстави пропуску позивачем 10-ти денного строку на подання заяв про узгодження вимоги про сплату боргу.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В преамбулі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності 01 січня 2011 року, зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом першим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року, (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що на платників єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із пунктом першим ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини восьмої ст. 9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
В силу частиною 12 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У відповідності до п. 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5), сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
При цьому суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Пунктом 6.3 Інструкції № 21-5 передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому підпунктом «а» цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.
У випадках, передбачених підпунктами «б» та/або «в» цього пункту, вимога надсилається: платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.
Зокрема, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи)(абз. 1 п. 6.4 Інструкції № 21-5).
При цьому при формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера «У» (узгоджена вимога)(абз. 3 п. 6.4 Інструкції № 21-5).
Пунктом 6.5 Інструкції встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.
Одночасно в силу положень абз. 7 п. 6.4 Інструкції № 21-5 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу питання щодо порядку надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та порядку регулювання відносин між ними визначенні Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 (далі - Правила).
Зокрема, у відповідності до п. 89 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу, - паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, виданої органами внутрішніх справ.
Згідно абз. 1 п. 91 цих Правил поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.
Підлягають доставці додому, зокрема, рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів (п. 92 Правил).
Пунктом 93 зазначених Правил передбачено, що з використанням абонентської поштової скриньки доставляються: прості поштові відправлення; повідомлення про надходження поштових відправлень, які підлягають видачі в об'єкті поштового зв'язку, поштових переказів; повторні повідомлення про надходження рекомендованих поштових відправлень; періодичні друковані видання.
За письмовою згодою адресата рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів можуть доставлятися з використанням абонентської поштової скриньки.
Окремо для юридичних осіб у п. 94 Правил визначений наступний порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань таким юридичним особам. Зокрема, прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.
Будь-які вказівки на розповсюдження таких правил доставки поштової кореспонденції з використанням абонентської поштової скриньки на фізичних осіб (отримувачів поштової кореспонденції) у названій Постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 відсутні.
В ході судового розгляду даної справи, з метою встановлення дійсної дати отримання позивачем рекомендованого поштового відправлення № 0209105243207, судом двічі направлялися судові запити на адреси відділень поштового зв'язку № 91 та № 68, а також були направлені судові запити до Лівобережного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».
06 серпня 2013 року до канцелярії суду надійшов лист Лівобережного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 02.08.2013р. № 31/52-ю-ОАС-1010, у відповідь на судовий запит від 24.07.2013р. № 826/9448/13-а, та в тексті якого наведено наступне: «…рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 0209105243207 від 13.02.13р. на адресу: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_1, надійшов до ВПЗ Київ-68 15.02.13р.
Як пояснює листоноша відділення поштового зв'язку (далі ВПЗ) Київ-68 ОСОБА_4, що п.ОСОБА_1 залишив її номери телефонів для обумовлення часу доставки та вручення поштових відправлень, які надходять на його ім'я.
У той же час, при надходженні даного листа, для задоволення потреб споживача, листоноша повідомила в телефонному режимі п.ОСОБА_1, який в усній формі попросив залишити лист в абонентській поштовій скриньці, оскільки не має змоги отримати його у визначений час режимом роботи ВПЗ.
16.02.13р. даний лист був опущений до абонентської поштової скриньки адресата. Рекомендоване повідомлення № 0206806398117 відправлено 18.02.13р.
За порушення порядку доставки та вручення зазначеного поштового відправлення до листоноші ВПЗ Київ-68 ОСОБА_4 за підсумками роботи липня 2013р. будуть вжиті заходи матеріального впливу…».
Виходячи зі змісту процитованих вище положень Правил надання послуг поштового зв'язку та враховуючи відомості, наведенні в листі Лівобережного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 02.08.2013р. № 31/52-ю-ОАС-1010, суд приходить до висновку про наявність факту допущення працівником відділення поштового зв'язку порушення порядку доставки та вручення фізичній особі (позивачу) рекомендованого поштового відправлення № 0209105243207, та відповідно, як наслідок, Вимога від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У про сплату боргу не може вважається такою, що надіслана (вручена) ФОП ОСОБА_1 належним чином.
З огляду на це, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що датою вручення (отримання) позивачем Вимоги від 01.02.2013р. № Ф Ф-080-У про сплату боргу слід вважати саме 16 лютого 2013 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
При цьому чинним законодавством України визначена певна процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) заяв платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску (далі - вимога), а саме - Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-7 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 р. за № 1096/18391)(далі - Порядок № 22-7).
У відповідності до п. 2.1 розд. 2 Порядку № 22-7 у разі коли платник єдиного внеску вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий платник єдиного внеску має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Згідно п. 2.2 розд. 2 Порядку № 22-7 заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги. Строк, встановлений для подання заяви, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву та інші документи до неї здано на пошту.
Пунктами 2.3 - 2.5 розд. 2 цього Порядку встановлено, що заява про узгодження вимоги розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів, наступних за днем отримання заяви.
За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.
Територіальний орган Пенсійного фонду приймає одне з таких рішень: про повне або часткове задоволення заяви платника єдиного внеску про узгодження вимоги, скасування оскарженої вимоги та надсилання платнику нової вимоги; про залишення вимоги без змін, а заяви платника єдиного внеску без задоволення; про залишення заяви платника єдиного внеску в межах процедури узгодження вимоги без розгляду.
Одночасно відповідно до п. 5.3 розд. 5 Порядку № 22-7 заява, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 2.2 розділу II, цього Порядку, а також у разі її відкликання відповідно до цього Порядку не підлягає розгляду органами Пенсійного фонду, про що виноситься рішення про залишення заяви без розгляду (додаток 3) та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.
Також, п. 2.6 розд. 2 цього Порядку передбачено, що у разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи наявні матеріали справи та норми законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце бездіяльність відповідача, яка полягала у неприйнятті вмотивованого рішення у встановленому чинним законодавством порядку за результатами надходження до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва заяви ФОП ОСОБА_1 від 01.03.2013р. б/н про узгодження вимоги про сплату боргу, яка є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а, відтак, на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає визнанню протиправною.
В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки прийняття органом Пенсійного фонду за результати розгляду заяви конкретного рішення є дискреційними повноваженнями вказаного органу, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства, визначених в ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує позивачу документально підтверджені судові витрати в сумі 17, 20 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва щодо неприйняття вмотивованого рішення по суті розгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01 березня 2013 року про узгодження вимоги про сплату боргу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 17 (сімнадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова