ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2013 року № 826/9677/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Кінто Капітал»
до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 1. Публічне акціонерне товариство «Українська Біржа», 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент», 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінто ЛТД», 4. Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.01.2013 № 0000972250.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
Представник ПАТ «Українська Біржа» та ТОВ «Український центральний контрагент» позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.
27.08.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.01.2013 за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Кінто Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 1/2250/32980900 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 5745 грн.
24.01.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000972250, яким у зв'язку з порушенням пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5745 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1436 грн.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 5745 грн. стало придбання позивачем цінних паперів (акцій) на суму у розмірі 22980 грн., яке не підтверджено платіжними документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
При цьому, згідно з пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.
Як видно з Акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Кінто Капітал» є інститутом спільного інвестування (ІСІ).
Водночас, за змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Разом з тим, електронний документ згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до змісту ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Разом з тим, Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.
Відповідно до змісту ст. 1 названого Закону електронна торговельно-інформаційна мережа - сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.
За змістом ст. 2 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» сферою діяльності Національної депозитарної системи є, зокрема, реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів.
Поряд з цим, ч. 2 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності: зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.
Згідно з п. 5 розділу ІІІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 № 1449 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007 за № 52/13319, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі наявності у організатора торгівлі відповідної електронної торговельно-інформаційної мережі, яка передбачає систему електронного документообігу, допускається укладення договорів в електронній формі.
Водночас, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.
При цьому, за змістом ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.
Відповідно до Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 1001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2006 за № 1198/13072, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі, зокрема, інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - одержувача з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у зберігача.
З системного аналізу викладених норм видно, що первинним документом, який підтверджує виконання зобов'язань за угодами (операціями) щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та здійснення розрахунків між сторонами за наведеними операціями є виписка з реєстру укладених на біржі угод з цінними паперами та деривативами (біржовий звіт), на підставі якої суб'єктом господарювання відображаються відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках.
При цьому, суд зауважує, що такий висновок знайшов своє втілення в п. 153.9 ст. 153 чинного ПК України, відповідно до якого первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали: для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржового звіту за звітний період; для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем, а також в пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, відповідно до якого документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.
Судом не приймається до уваги посилання в Акті перевірки на те, що позивачем безпосередньо не укладались договори купівлі-продажу цінних паперів, а грошові кошти з поточного рахунку позивача власникам цінних паперів не перераховувались, оскільки, по-перше, в силу вищевказаних положень суб'єкт господарювання повинен скористатися послугами посередника торговця - члена відповідної біржі для укладення таких договорів (для придбання цінних паперів на фондовій біржі), по-друге, грошові кошти клієнта (позивача) для придбання цінних паперів (акцій) зараховуються на рахунок торговця цінними паперами, який використовує їх для здійснення відповідних операцій, а тому кошти з поточного рахунку позивача безпосередньо власникам цінних паперів перераховуватись не повинні.
З матеріалів справи видно, що первинними документами, які підтверджують здійснення операцій з цінними паперами - придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 22980 грн. є виписки з реєстру угод ВАТ «Українська Біржа» та ПрАТ «Фондова біржа ПФТС», а також акт про виконання замовлення № 587 від 11.08.2010 та акт про виконання замовлення № 608 від 06.09.2010, які були надані відповідачу під час здійснення перевірки позивача та надавались останнім разом з запереченнями в порядку адміністративного оскарження, що не заперечувалось відповідачем, проте податковим органом вказані первинні документи враховані не були.
Крім того, здійснення таких операцій та проведення відповідних розрахунків підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківськими виписками з відповідними відмітками.
З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 22980 грн. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000972250 - безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Кінто Капітал» (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8-Б, код ЄДРПОУ 32980900) задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 № 0000972250, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.С. Пащенко