ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2013 року № 2а-5917/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання повернути кошти,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.04.2011 № 0000891703; зобов'язати повернути перераховані кошти на підставі податкової вимоги відповідача від 17.08.2011 у розмірі 12967,52 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2012 у справі № 2а-5917/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2013 вказану справу прийнято до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідачі явку своїх представників у судове засідання 27.08.2013 не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.04.2011 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000891703, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «плата за землю» у розмірі 12767,52 грн.
В подальшому, 17.08.2011 відповідачем направлена позивачу податкова вимога № 78 про сплату земельного податку у розмірі 12767,52 грн., яку останній оплатив у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 13.09.2011 № 1.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи видно, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.2001 позивач придбав нежиле приміщення площею 364,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з ст. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, плати (податку) за землю.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Пунктом 1 підрозділу 8 розділу XX ПК України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, зокрема, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Як видно з матеріалів справи, позивач - фізична особа-підприємець, у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 01.01.2011 серії НОМЕР_1, копія якого наявна в матеріалах справи, а вид діяльності за таким свідоцтвом - здавання в оренду власного нерухомого майна.
Водночас, статтею 269 ПК України встановлено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
За змістом ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
При цьому, згідно з п. 291.2 ст. 291 глави 1 розділу XIV ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до змісту п. 297.1 ст. 297 глави 1 розділу XIV ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
З системного аналізу викладених норм видно, що у разі, якщо земельна ділянка використовується фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку, для провадження господарської діяльності, то такий підприємець звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку. При цьому, суд зауважує, що для використання земельної ділянки у власній підприємницькій діяльності фізичною особою не вимагається, щоб така ділянка була зареєстрована на праві власності саме за нею, і саме як за суб'єктом підприємницької діяльності чи приватним підприємцем.
Як встановлено судом, позивач використовує вищевказане нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для провадження господарської діяльності - здає останнє в оренду, що також підтверджується залученими до матеріалів справи договором оренди нежитлових приміщень від 02.07.2009 та актом прийому-передачі приміщення до нього, тобто позивач використовував таке приміщення в рамках підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.
Враховуючи зазначене, а також те, що позивач є платником єдиного податку і використовує вищенаведене приміщення для провадження підприємницької діяльності, суд приходить до висновку, що нарахування останньому податкового зобов'язання зі сплати податку за землю є протиправним, у зв'язку з чим, винесене ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 № 0000891703 є безпідставним та неправомірним.
Стосовно вимоги про повернення перерахованих коштів на підставі податкової вимоги відповідача від 17.08.2011 у розмірі 12967,52 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з пп. 5 п. 9 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
Відповідно до змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справах № К/9991/61399/12 та № К/9991/61936/12, якою дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судами не досліджено питання щодо сплати позивачем податку згідно податкової вимоги від 17.08.2011, а лише зроблено посилання на недотримання порядку повернення надмірно сплачених коштів. Однак, вказане не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, в разі встановлення дійсної сплати податку за землю в 2011 році, від якої позивач був звільнений.
Частиною 5 ст. 227 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, сума помилково сплаченого земельного податку платіжним дорученням від 13.09.2011 № 1 у розмірі 12967,52 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 14.04.2011 № 0000891703, прийнятого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму помилково сплаченого земельного податку у розмірі 12967,52 грн.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011 № 0000891703, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму помилково сплаченого земельного податку у розмірі 12967,52 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 52 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко