Справа № 405/6069/13-ц
Провадження2/405/1257/13
05 липня 2013 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Драний В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Апеляційного суду Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департаменту Державної виконавчої служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вищого адміністративного суду України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Апеляційного суду Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної виконавчої служби України про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 61466 грн. та моральної шкоди в розмірі 86000 грн., завданої неправомірними діями відповідачів Вищим адміністративним судом України, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, Апеляційним судом Кіровоградської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департаментом Державної виконавчої служби України за рахунок коштів Державної казначейської служби України.
Статтею 126 Конституції України визначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст.62 Конституції України лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.
Відповідно до Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо, можуть оскаржуватися в апеляційному та касаційному порядку. Оскарження таких дій шляхом подачі позову до суду та судді першої інстанції є порушенням принципу незалежності суддів і недопущення впливу на них.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю, що суди не можуть бути відповідачами або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ, оскільки у відповідності із діючим законодавством, здійснюється інший порядок виправлення помилок та недоліків, допущених при здійсненні судочинства, за винятком випадків, коли суд виступає як будь-яка установа, а не орган, що здійснює правосуддя, і позови, спрямовані на це, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, а тому необхідно відмовити у відкритті провадження по вказаній справі.
Керуючись п.1 ч.2 ст. 122, ст.210 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Апеляційного суду Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департаменту Державної виконавчої служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний